Іран провокує Азербайджан обстрілами. Заяви про непричетність нагадують брехню Москви

Територія Нахічеванської Автономної Республіки, яка відокремлена від решти території Азербайджану територіями інших держав, кілька днів тому зазнала атаки іранських безпілотників. 5 березня один із іранських дронів був знищений азербайджанською системою протиповітряної оборони, інший упав на територію аеропорту Нахічевані, ще один впав поблизу середньої школи. Обійшлося без людських жертв, не рахуючи чотирьох постраждалих.

Сам факт подібного інциденту викликав у офіційного Баку серйозне обурення. Азербайджан із самого початку нинішнього конфлікту дотримувався підкреслено нейтральної позиції, утримуючись від кроків, які могли б бути сприйняті Тегераном як недружні. Більше того, Баку висловив готовність надати іранській стороні безкорисливу допомогу в евакуації її дипломатів із Лівану, а також направити в уражені конфліктом райони Ірану гуманітарну допомогу. Президент Азербайджану Ільхам Алієв став одним із небагатьох глав держав, які особисто відвідали посольство Ірану, щоб висловити співчуття у зв’язку із загибеллю Алі Хаменеї.

На цьому тлі атака дронів по території Нахічевані, яка сталася наступного дня після відвідання азербайджанським президентом іранського посольства, виглядала зухвалою. До цього Азербайджан відкрив сухопутний кордон з Іраном для евакуації іноземних громадян, які залишають територію конфлікту. Подібний гуманітарний коридор функціонував і під час торішньої ескалації. Уже понад півтори тисячі іноземних громадян змогли залишити зону бойових дій і перейти на територію Азербайджану, звідки мають можливість у безпечних умовах вирушити на батьківщину.

Ситуація різко змінилася після того, як дрони, запущені з Ірану, атакували територію Азербайджану. Інцидент одразу отримав жорстку політичну оцінку з боку Баку. Збройні сили країни були приведені в повну бойову готовність. Реакція міжнародної спільноти надійшла практично відразу. Солідарність з Азербайджаном висловили багато міжнародних організацій та високі посадові особи понад 50 іноземних держав. Це показало, що багато країн сприймають подію як потенційно небезпечний прецедент, здатний розширити географію воєнного протистояння навколо Ірану.

Жорстка реакція президента Ільхама Алієва на атаку іранських дронів по території Азербайджану також стала недвозначним меседжем. Баку не має наміру миритися з загрозами своїй безпеці. Удар по цивільних об’єктах став не лише небезпечною військовою провокацією, але й відбувся в умовах стриманої позиції, яку Азербайджан займає щодо збройного протистояння між Іраном та Ізраїлем разом із США. Баку неодноразово заявляв, що територія Азербайджану не буде використана проти будь-якої сусідньої держави. Президент Ільхам Алієв заявив, що рішуче засуджує цей терористичний акт, а ті, хто його здійснив, мають бути негайно притягнуті до відповідальності. Іранські офіційні особи повинні надати пояснення і принести вибачення.

Це далеко не перший випадок провокацій з боку Ірану проти Азербайджану. 27 січня 2023 року відбувся збройний напад на посольство Азербайджану в Тегерані. Озброєний злочинець, прорвавши пост охорони, убив начальника служби безпеки дипломатичної місії. Також були поранені двоє охоронців посольства. Тоді Баку відреагував на цей інцидент. Посольство Азербайджану було евакуйовано з Ірану, а всі дипломатичні відносини призупинені. Іранська сторона була змушена вибачитися і визнати свою провину. Виконавцю цього терористичного акту було призначено найсуворіше покарання.

У відповідь на інцидент у Нахічевані уряд Азербайджану ухвалив рішення про тимчасове повне призупинення руху вантажів через усі прикордонно-пропускні пункти на азербайджано-іранському державному кордоні. Зі свого боку Міністерство оборони Азербайджану заявило, що готує необхідні відповідні заходи для захисту територіальної цілісності та суверенітету країни. Глава МЗС Азербайджану заявив, що надані доручення щодо евакуації як азербайджанського посольства в Тегерані, так і генерального консульства в Тебрізі.

Суть того, що сталося, показує, що атака Ірану на територію Азербайджану — не випадковий інцидент, а елемент цілеспрямованої стратегії, яка чітко демонструє недобросовісність Тегерана. На підтвердження цього слугують тривалі упереджені наративи та навіть спроби погроз на адресу Азербайджану, що поширюються телеграм-каналами, близькими до іранського режиму.

Атака дронів на Нахічеванський аеропорт мала чітко продуманий характер військової провокації. Іранський режим прекрасно розуміє, що повітряне сполучення наразі є фактично єдиною лінією зв’язку між основною територією Азербайджану та Нахічеванською Автономною Республікою. Виведення з ладу цього стратегічного об’єкта створює критичну вразливість для Азербайджану. Подібні дії лише підтверджують, що, декларуючи повагу до сусідів і принципи ісламської солідарності, Тегеран на практиці нехтує цими цінностями, використовуючи методи політичного тиску і погроз.

8 березня президент Ісламської Республіки Іран Масуд Пезешкіан зателефонував президенту Азербайджанської Республіки Ільхаму Алієву. Масуд Пезешкіан, який за походженням є іранським азербайджанцем, подякував І. Алієву за відвідання посольства Ірану в Азербайджані та висловив співчуття у зв’язку із загибеллю верховного лідера Ісламської Республіки Іран і багатьох мирних жителів, а також за намір надати гуманітарну допомогу Ірану. Заявивши, що інцидент з обстрілом Нахічевані не має відношення до Ірану, Масуд Пезешкіан підкреслив, що все, що сталося, буде розслідувано.

9 березня 2026 року було відновлено в’їзд і виїзд усіх видів транспортних засобів для перевезення вантажів через державний кордон між Азербайджанською Республікою та Ісламською Республікою Іран, який був призупинений 6 березня.

Варто зазначити, що в Азербайджані проживає близько 9 мільйонів азербайджанців, які становлять 90% населення країни. В Ірані проживає понад 20 мільйонів азербайджанців, і вони становлять приблизно 25% населення країни. Перси в Ірані є державотворчим народом і становлять близько 55% населення. З історичної точки зору можна говорити, що азербайджанці в Ірані фактично стали другим державотворчим народом. З 1501 року в Ірані правила азербайджанська династія шаха Ісмаїла I, яка перебувала при владі до 1722 року. Саме за часів цієї династії Іран мав свою найбільшу державну територію.

Офіційний Тегеран заперечує, що іранці бомбардували Нахічевань. Це нагадує дії Москви в перші тижні нападу на Україну. Тоді Кремль заявляв, що нібито українські міста обстрілюють не російські війська, а якісь українські радикали, щоб привернути увагу Заходу. Ця відверта брехня була швидко викрита. Так і зараз Іран виправдовується, що нібито напад на Нахічевань хтось здійснив ззовні, натякаючи на ізраїльтян. Але саме ізраїльтяни є союзниками Азербайджану. Тому Баку не вірить цим твердженням, як не вірять їм Туреччина і Кіпр. МЗС Ірану заявило, що не має жодного відношення до бомбардування Туреччини та Кіпру. Однак саме над турецькою територією було збито дві іранські балістичні ракети, а над Кіпром — кілька іранських безпілотників. І якщо безпілотники теоретично могли бути запущені з Лівану представниками проіранського угруповання "Хезболла", то балістичні ракети можуть належати виключно іранським військовим. Офіційна Анкара зробила серйозне попередження Тегерану.

Стає дедалі очевиднішою можливість інтернаціоналізації військового конфлікту між Ізраїлем і США з одного боку та Іраном — з іншого. Хоча на перший погляд Тегерану невигідно, щоб інші країни приєднувалися до антиіранської коаліції, водночас не можна виключати гру на тиск на мирне населення цих держав, щоб воно виходило на протести проти війни з Іраном. Руйнування, які приносять іранські дрони та балістичні ракети, є надто болісними. План Вашингтона щодо того, що демократичні сили Ірану повстануть проти режиму з початком ізраїльсько-американських нальотів, поки що не справдився. Як і надія, що багато народів Ірану — такі як белуджі, лури та особливо курди — виступлять за незалежність від Тегерана. Потрібно просто розуміти, що населення країни об’єднують не лише державні інститути, але й релігія — іслам шиїтського спрямування. Крім того, багато з цих народів етнічно близькі до персів, а ті, які не є такими, у переважній більшості сповідують шиїзм, так само як і абсолютна більшість населення багатонаціонального Ірану.