Колір, прапор та репутація: історія одного посту Олега Гороховського

У сучасному українському бізнес-середовищі межа між особистим брендом керівника та репутацією компанії практично відсутня. Кейс співзасновника monobank Олега Гороховського, який у соцмережі Threads опублікував фото клієнтки через ймовірну наявність російської символіки, став черговим приводом для дискусії про етику, патріотизм та приватність.

Суть інциденту: пильність чи помилка?

Конфлікт розпочався з публікації на особистій сторінці у соцмережі Threads бізнесмена. Гороховський поширив скриншот або фото однієї з клієнток банку, зроблене під час відеоверифікації, де, на його переконання, було зображено російський триколор.

Пост супроводжувався критичним коментарем, що в умовах повномасштабної війни виглядало як акт громадського осуду.

Однак невдовзі з’ясувалося, що сприйняття кольорів було суб’єктивним. 

Як стверджує Карина Кольб, це був прапор Словенії, а вона була не в себе вдома, тож не помітила, що на стіні.

Реакція аудиторії: два табори

Ситуація миттєво розколола підписників та клієнтів банку на два непримиренні табори:

Прихильники радикальної позиції: Ця частина аудиторії підтримала Гороховського, вважаючи, що в часи війни будь-яка підозра на симпатію до агресора має каратися публічністю. Для них безкомпромісність бізнесу є ознакою патріотизму.

"Обожнюю жанр "не все так однозначно". Бачу дописи деяких "стурбованих" громадян, щодо захисту персональних даних на фото з прапором. Відповідаю: у прихильників російського миру в Україні не буде жодного захисту персональних даних. Після 12 років війни ми не можемо гарантувати жодного захисту даних колаборантам. Любите Росію – обходьте нас десятою дорогою", - акцентував Гороховський.

Захисники приватності та етики: Опоненти наголосили на тому, що публікація даних клієнта (навіть якщо це лише фото профілю) топменеджером банку є порушенням професійної етики. Головним аргументом стало те, що помилка в ідентифікації символіки призвела до необґрунтованого "цькування" людини, яка не вчиняла правопорушень.

Сергій Гнезділов навів думки обох сторін конфлікту

Карина Кольб, як пише 24 канал, розповіла йому, що переїхала з Харкова до Словенії як біженка і жила там до 2024 року. Потім переїхала до Німеччини, і живе саме в цій країні. Фото було зроблене в квартирі у подруги-словенки.

Вона студентка, у неї дійсно висить прапор Словенії.

"Я не очікувала, що відеоідентифікація відбуватиметься так швидко, тож побігла якраз в ту кімнату, де висів прапор. Мені сказали, що рішення про розблокування картки буде прийняте протягом наступної доби. На ранок мені подзвонила мама і сказала, що я "тепер дуже відома". Мій батько – в Збройних Силах, я не розумію, як можна було звинуватити мене в прихильності до Росії," – розповіла дівчина.

Сам Гнезділов перевірив сторінки Карини та її родини і не побачив симпатій до Росії.

"У брата на аватарці український прапор, у неї – нормальна проукраїнська сторінка, сама вона репостить групи пошуку зниклих безвісти, інформацію з українських джерел", – додав він.

Військовий і громадський діяч зауважив, що monobank має вибачитися і "пообіцяти як мінімум блюрити обличчя своїх клієнтів, коли в майбутньому буде клєпати меми". А якщо ж є підозри проросійськості клієнтів – слід звертатись до правоохоронних органів. Інакше ті мають повне право звернутися до суду.

Водночас Олег Гороховський у спілкуванні з Гнезділовим висловив стовідсоткову впевненість, що прапор – російський, а дівчина – бреше.

Наслідки для бренду

З погляду маркетингу, monobank вже давно побудований на особистості Гороховського — його прямолінійності, гуморі та часом різких заявах. Для лояльного ядра клієнтів цей випадок став лише підтвердженням "своєсті" банкіра.

З іншого боку, кейс підсвітив важливе питання: де закінчується право власника на власну думку і починається відповідальність фінансової установи перед клієнтом? Після того, як стало зрозуміло, що прямого зв'язку з російською символікою не було, пост був або видалений, або доповнений поясненнями, проте "цифровий слід" спровокував хвилю обговорень про безпеку персональних даних.

Уроки "кейсу Гороховського"

Ця ситуація демонструє кілька важливих аспектів сучасних комунікацій:

Швидкість випередила перевірку: У бажанні швидко відреагувати на подразник, навіть досвідчені комунікатори можуть стати заручниками оптичної ілюзії або контексту.
Публічність як зброя: Соціальний капітал керівника може як захищати компанію, так і ставити її під удар.

Ціна помилки: Коли мова йде про звинувачення в антидержавній позиції, помилка може коштувати людині репутації, а бізнесу — частини лояльних клієнтів, для яких важлива насамперед стабільність та нейтральність сервісу.

Юридичний погляд: межа між публічністю та законом

Щоб зрозуміти юридичну сторону цього інциденту, ми звернулися до аналізу чинного законодавства. Питання публікації фото клієнта топменеджером банку лежить на перетині двох площин: банківської таємниці та захисту персональних даних.

1. Чи є фото банківською таємницею? Згідно зі статтею 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність", банківською таємницею є, зокрема, персональні дані клієнта, які стали відомі банку у процесі обслуговування. Нюанс: Якщо фото було взято з внутрішньої бази банку (наприклад, з профілю у застосунку, куди клієнт завантажив його для ідентифікації), його оприлюднення без згоди власника може трактуватися як розголошення банківської таємниці.
   Контраргумент: Якщо фото є публічним (наприклад, воно ідентичне аватару в соцмережах), довести факт розголошення саме банківської таємниці складніше, проте питання етики залишається відкритим.
2.  Захист персональних даних та право на зображення Стаття 308 Цивільного кодексу України чітко вказує: фотографія може бути розповсюджена лише за згодою особи, яка на неї зображена. Навіть якщо людина є клієнтом банку, це не дає право власнику установи використовувати її зображення у власних соцмережах, особливо в контексті звинувачень. Винятком може бути лише «суспільна необхідність» або захист національної безпеки. Проте в ситуації, де наявність ворожої символіки не була підтверджена, цей аргумент стає юридично вразливим.
3.  Ризики для фінансової установи Юристи зазначають, що такі дії створюють підстави для позовів про:

• Відшкодування моральної шкоди.
• Захист честі, гідності та ділової репутації.
• Порушення правил обробки персональних даних (що може призвести до санкцій з боку Уповноваженого ВРУ з прав людини).

Досвідчені юристи наголошують: "Навіть за наявності патріотичних мотивів, пряма публікація даних клієнта керівником банку є ризикованою стратегією. Закон не передбачає можливості самостійного здійснення "суду лінчу" через публічні платформи, використовуючи інформацію, отриману під час надання фінансових послуг".