Шанс на развитие или медленное уничтожение? Почему польские фермеры недовольны Евросоюзом

Поляки пов’язували зі вступом до Європейського Союзу великі сподівання.

Крім того, що Польща "возз’єднувалася з європейською родиною" і "поверталася до лона Заходу", як проголошували гучні гасла, поляки очікували стрімкого економічного розвитку, зменшення безробіття й підвищення заробітної плати, а також зростання цивілізаційного рівня країни.

Додатковими бонусами мало стати скасування прикордонного контролю, спрощення процесу трудової міграції, а також залучення іноземних інвестицій.

Найскептичніше налаштованою групою, яка мала серйозні побоювання, були аграрії.

Проте після 20 років членства Польщі в Євросоюзі виявилося, що саме їм воно принесло більше користі, ніж будь-кому іншому.

Та це не змінило їхнє ставлення – саме польські аграрії як були, так і залишаються найбільш послідовними євроскептиками.

Головні польські євроскептики.

Польща приєдналася до "європейської родини", в якій до її голосу інколи дослухаються більше, інколи менше – і це, зрештою, залежить від позиції та спритності польських політиків.

Що стосується економічного зростання, сумнівів немає: у 2004–2024 роках польський ВВП зріс учетверо.

2004 року ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможности (ПКС) становив 47% середнього показника Євросоюзу, а зараз – 79%.

У цьому плані Польща вже випередила Грецію (70%) і наздоганяє Португалію (82%).

Мінімальна заробітна платня в Польщі зросла з 824 злотих до 4 666 злотих брутто (за курсом євро 2004 та 2025 років – 168 і 1095 євро відповідно).

Рівень безробіття знизився з 19% до 5%.

У сфері інфраструктури зміни такі великі, що під час перегляду фільмів двадцятирічної давнини дивуєшся: упізнаєш знайомі локації, проте вони мають зовсім інший вигляд.

Підтримка членства Польщі в ЄС залишається високою, хоча в останні роки вона зменшується.

Рекордна підтримка зафіксована в червні 2022 року: тоді вона становила 92%, нині – 77%.

Що цікаво, такий самий результат був під час референдуму щодо вступу Польщі до Євросоюзу, проведеного 2003 року.

Загалом упродовж двох десятиліть членства в ЄС рівень його підтримки лише раз опустився нижче результатів референдуму: 2013 року цей показник становив 72%.

А отже, можна сказати, поляки загалом задоволені тим, що їхня країна входить до Європейського Союзу.

Звісно, не всі і не однаковою мірою.

Вищий рівень підтримки членства в Євросоюзі демонструють мешканці великих міст.

Натомість євроскептицизм притаманний переважно літнім людям і молоді віком 18–24 роки.

Однак особливу увагу привертає група, яка ось уже понад 20 років послідовно ставиться до Євросоюзу скептичніше, ніж середньостатистичний поляк.

Йдеться про фермерів.

Як і під час референдуму 2003 року, так і упродовж наступних двох десятиліть підтримка членства Польщі в Євросоюзі серед аграріїв утримується на рівні приблизно на 20% нижчому за середній показник по країні, ніколи не опускаючись нижче 50%, але й піднімаючись понад 70%.

Це цікаво також з огляду на те, що фермери – найбільші бенефіціари членства Польщі в Євросоюзі.

Витрати Євросоюзу на Спільну аграрну політику завжди були найбільшою часткою бюджету ЄС, а у 80-х роках – навіть перевищували його половину.

Чи виправдалися побоювання?.

Перед вступом Польщі до Євросоюзу противники цього процесу наводили дуже багато аргументів, зокрема щодо сільського господарства.

По-перше, переконували євроскептики, вступ до ЄС нібито мав бути лише прикриттям для поглинення польської економіки західним капіталом.

Йшлося як про поглинання польських підприємств, так і про купівлю земель заможними інвесторами.

Окрім того, вступ до Євросоюзу, на їхню думку, мав призвести до демонтажу традиційної моделі функціонування польського села і зрештою до узалежнення Польщі від імпорту продуктів з-за кордону.

Почнімо з "традиційної моделі функціонування польського села".

Не зрозуміло до кінця, що це взагалі означає.

Аграрний сектор змінюється так само, як і будь-яка інша галузь, і сьогодні неможливо вести сільськогосподарську діяльність так, як 50 чи 100 років тому, утримуючи водночас високу рентабельність.

У 30-х роках XX століття в сільській місцевості мешкало дві третини населення Польщі, і абсолютна більшість цих людей жила за рахунок присадибного господарства.

Ця модель була розрахована не на прибуток, а на фізичне виживання.

Упродовж наступних 70 років, з посиленням індустріалізації та урбанізації, постійно скорочувалася кількість сільських мешканців і людей, зайнятих у сільському господарстві.

Це призвело до зменшення значення села й сільської культури серед поляків на користь міської культури, яка в багатьох аспектах іде в руслі загальносвітових тенденцій.

Скорочення кількости сільського населення – неминуче.

Одна людина, яка обслуговує комбайн, здатна замінити кілька десятків людей, що працюють вручну.

Причому з меншими витратами, через що ці десятки людей стають непотрібними в сільському господарстві.

А оскільки для них немає роботи в селі, вони мігрують до міст.

У високорозвинених і багатих країнах у сільському господарстві працює невеликий відсоток населення.

Наприклад, в Італії – 3,8%, у Японії – 3%, у Франції – 2,5%, а в Німеччині – 1,2%.

На час вступу Польщі до Євросоюзу в аграрному секторі працювало 18% населення.

Відтоді це число постійно зменшується, і сьогодні цей показник становить близько 8%.

Тобто – вдвічі більше, ніж у середньому в Євросоюзі.

Натомість є й інша статистика, зокрема – дані сільськогосподарських переписів, проведених у Польщі в 2002 та 2020 роках.

Вони засвідчують, що за ці роки в країні скоротилася і кількість фермерських господарств, і загальна площа сільськогосподарських угідь.

Щоправда, це скорочення не є рівномірним.

Так, 2002 року в Польщі загалом налічувалося майже 3 мільйони фермерських господарств, які вели діяльність на території в 19,3 мільйона гектарів.

Натомість 2020 року кількість господарств стала вдвічі меншою: 1,3 мільйона, при цьому вони вели діяльність на 18,4 мільйона гектарів.

Неозброєним оком видно, що зменшення кількости фермерських господарств була величезною при незначному зменшенні площі сільськогосподарських угідь.

Водночас середня площа фермерського господарства зросла з 8,33 до 12,4 гектара.

Ще 2002 року площа третини польських фермерських господарств не перевищувала одного гектара – а це занадто мало для тих, хто планує реальний заробіток.

Окрім того, 32% господарств містилися на площі 2–5 гектарів, що також не дає можливості вести прибуткову фермерську діяльність.

Таким чином, певна консолідація була неминуча.

Поза тим, побоювання, що іноземний капітал почне масово скуповувати господарства, не справдилися.

98% орної землі досі перебуває в польських руках, при цьому 91,3% належить індивідуальним фермерам.

Отже, ми спостерігаємо появу великих фермерських господарств, хоча при цьому продовжують переважати індивідуальні фермери, що ведуть діяльність у господарствах середніх розмірів.

* * * * *.

Насамкінець варто розібратися з питанням продовольчої безпеки після двох десятиліть Польщі у Євросоюзі.

У 2004 році Польща експортувала сільськогосподарських продуктів на суму 5,2 млрд євро, а імпортувала – на 4,4 млрд євро.

Отже, чистий обіг мав певний позитивний баланс.

За минулий період експорт аграрної продукції зріс удесятеро й сягнув 53 млрд євро, тобто близько 10% вартости всього польського експорту.

За цей самий час імпорт зріс у вісім разів і сягнув 35 млрд євро.

Тож Польща залишається чистим експортером продовольства: вона забезпечує власні продовольчі потреби на 150%, що створює значний резерв для експорту.

Автор: Мілош Шиманський,.

журналіст (Польща), автор подкастів "За рубежем.

Історія та політика".

Стаття початково була опублікована на порталі "Нова Польща" та републікується зі згоди правовласника.

Переклад Андрія Савенця, редакторка Наталя Ткачик.

Текст підготовлено в межах проєкту Piața europeană.