Глобальний оборонний бюджет

Примітка редакції. З урахуванням усіх останніх новин хочеться перепитати: то чим Європа планує відстрілюватись?

Глобальні витрати на оборону зросли у 2025 році, досягнувши 2,63 трильйона доларів, порівняно з 2,48 трильйона доларів у 2024 році.

Витрати також зросли в реальному вираженні на 2,5%. Це зростання було зумовлене значним зростанням витрат у Європі та на Близькому Сході. У Європі розвиток оборонно-промислового комплексу відзначився сплеском венчурних інвестицій в оборонні стартапи, а також посиленням ролі держав-членів ЄС у координації промислових і закупівельних зусиль.

У 2025 році світові витрати на оборону досягли 2,63 трильйона доларів. Це більше, ніж 2,48 трильйона доларів у 2024 році. У реальному вираженні витрати зросли на 2,5%, хоча зростання було нерівномірним і стриманим через зниження витрат у Сполучених Штатах.

У Європі зростання витрат на оборону тривало на рекордних рівнях, причому значна частина цього зростання припадає на Німеччину. На цей регіон зараз припадає понад 21% від загальносвітового показника порівняно з 17% у 2022 році.

Зростання військових витрат Росії уповільнилося порівняно з попередніми роками, збільшившись лише на 3% у реальному вираженні у 2025 році порівняно з 56,9% у 2024 році. Тим не менш, витрати все ще становили понад 7,3% ВВП.

На Близькому Сході регіональні витрати значно зросли з 2023 року. Ізраїль й Алжир продовжують залишатися основними джерелами зростання. Останній уже витратив 8,8% ВВП на оборону у 2025 році, що є другим найвищим показником у світі.

Тим часом, занепокоєння щодо впливу й регіональних амбіцій Китаю продовжували стимулювати зусилля Азії щодо модернізації. Однак частка Китаю в регіональних витратах продовжує зростати, оскільки зростання оборонного бюджету Пекіна випереджає зростання в регіоні загалом.

Постійне зростання в більшості регіонів означає, що як частка ВВП світові витрати зросли в середньому з 1,89% до 2,01%.

Ось так виглядають 15 найбільших оборонних бюджетів (у мільярдах доларів) станом на 2025 рік.

Венчурне фінансування (ВК) у європейському секторі оборонних стартапів значно зросло з моменту початку російського вторгнення в Україну у 2022 році. Так, було залучено понад 2,4 млрд євро (2,71 млрд доларів), більшість з яких – у 2025 році.

Кілька європейських компаній досягли рівня «єдинорога» на суму понад 1 млрд доларів, і, ймовірно, ще більше наслідуватимуть цей приклад. Зміни в оборонно-промисловій базі континенту відбуваються на тлі того, що багато венчурних фондів і банків переоцінили свої екологічні, соціальні й управлінські критерії у відповідь на погіршення європейської безпекової ситуації, супутнє зростання європейських оборонних витрат і заохочення урядів інвестувати в цей сектор.

У 2023 році НАТО створила власний венчурний фонд — Інноваційний фонд НАТО (NIF), який має інвестувати понад 1 млрд євро (1,13 млрд доларів) у «глибокі технології» та інші венчурні фонди і фінансується 24 членами Альянсу.

Національні уряди також визнали необхідність інвестування в оборонні інновації та створили для цього механізми, такі як Національний фонд стратегічних інвестицій у безпеку Великої Британії. Значною проблемою для європейських стартапів є брак фінансування «стадії зростання» в Європі.

Часто цю прогалину заповнюють за рахунок фінансування з фондів США, але в інших випадках це зупиняє розвиток стартапів. Однак, мабуть, найбільшою проблемою є повільні процеси закупівель європейських міністерств оборони. Горезвісний період «долини смерті» між прототипом й урядовим контрактом може призвести до банкрутства багатьох перспективних компаній; ще однією проблемою є більш зріла екосистема оборонних стартапів у США.

Вторгнення Росії в Україну спонукало держави-члени Європейського Союзу надати блоку більшу роль в оборонному секторі, включно зі збільшенням скоординованого ЄС фінансування оборонно-промислової бази.

У 2022 році члени узгодили низку заходів, включаючи короткостроковий Закон про підтримку виробництва боєприпасів (ASAP) і Закон про посилення європейської оборонної промисловості шляхом спільних закупівель (EDIRPA) для розширення виробничих потужностей боєприпасів і субсидування спільних закупівель відповідно.

Бюджети Європейського оборонного фонду (EDF) та Європейського фонду миру (EPF) були збільшені, а в 2025 році було досягнуто згоди щодо закупівлі обладнання безпосередньо у промисловості для України через фонд у розмірі 5 млрд євро (5,65 млрд доларів).

У 2024 році було призначено першого комісара з питань оборони і космосу, а потім опубліковано Європейську оборонно-промислову стратегію (EDIS).

Схвалення наприкінці 2025 року попередньої угоди щодо Європейської програми оборонної промисловості (EDIP) як постійної заміни ASAP та EDIRPA, а також введення в дію EDIS, відбулося після півтора років переговорів між державами-членами, під час яких вони розглядали вимоги до доступу до фондів ЄС та інших механізмів, таких як режим безпеки поставок.

Однак суми коштів, виділених на оборону в рамках попередніх зусиль, бліднуть порівняно з 800 млрд євро (903,64 млрд доларів), запропонованими в рамках плану «Переозброєння Європи 2025» або «Готовність 2030». З цієї суми державам-членам буде дозволено до 650 млрд євро (734,21 млрд доларів) додаткових національних запозичень для оплати оборони.

Що ще важливіше — решта 150 млрд євро (169,43 млрд доларів) будуть надані державам-членам як позики в рамках інструменту «Дії безпеки для Європи» (SAFE) для спільних закупівель. Хоча SAFE є посиленням ролі Європейської Комісії як посередника спільної оборонної діяльності, держави-члени продовжують зберігати значний контроль, часто через Європейську Раду.

Хоча не всі країни ЄС вирішили взяти на себе будь-який з елементів програми «Готовність 2030», інструмент SAFE отримав більше підписників, ніж ті, хто це зробив. Держави-члени рішуче захищали свій контроль над національними оборонними закупівлями і промисловими питаннями, про що свідчать тривалі переговори щодо EDIP та запропоновані зміни до регламенту SAFE. Однак вони також вирішили, що хотіли б, щоб Брюссель сприяв більшій координації, ніж це було в минулому.

У 2018-2021 роках європейські країни підписали контракти на військові супутники на загальну суму 3,16 млрд доларів, і ця сума дещо зросла до 3,66 млрд доларів за період з 2022 року до кінця 2025-го. Однак темпи інвестування європейських збройних сил у цю сферу, як очікується, суттєво зростуть.

Наприкінці 2025 року Німеччина оголосила про плани витратити 35 млрд євро (39,53 млрд доларів) до 2030 року на військово-космічні можливості. Франція збільшить свої військові космічні витрати на 4,2 млрд євро (4,74 млрд доларів) між 2026 і 2030 роками та запустить нові дозорні супутники у 2027 році.

Кілька оборонно-промислових стратегій (DISs) також окреслили плани щодо посилення космічних можливостей. У Стратегічному огляді оборони Великої Британії було підкреслено необхідність збільшення інвестицій у систему обізнаності в космічній сфері (SDA), системи командування й управління та контркосмічні системи.

На багатонаціональному рівні Космічна стратегія ЄС з питань безпеки й оборони виклала його бачення цієї сфери, а її DIS зазначила амбітне прагнення запустити європейські програми SDA до 2035 року. Комерційна космічна стратегія НАТО до 2025 року закликала до більшого використання комерційно наданих систем і послуг.

Європейська безпека значною мірою залежить від космічних систем, наданих США, виділених НАТО. Зі змінами в позиції США щодо питань безпеки і швидким зростанням китайських і російських супутникових можливостей європейські держави ризикують відстати, якщо не інвестуватимуть достатньо.