Перший тренер українського сумоїста Аонішики: Японці не люблять його стиль – вони штовхаються, а він бореться

Зірка сумо з України, 21-річний Аонішікі, або простий хлопець Данило Явгусишин із Вінниці, зараз бореться за найвище звання боротьби сумо - йокодзуна. У японській Осаці розпочався другий щорічний гран-турнір із сумо. Чи досягне на співвітчизник тріумфу - будемо слідкувати. А поки пригадаємо, що зовсім недавно наш бравий подільський парубок взяв другий Кубок імператора у своїй кар'єрі, перемігши на першому гранд-турнірі з сумо в Токіо.

А поки Аонішики підкорює вершину світу в сумо, його перший та єдиний тренер в Україні, заслужений тренер України та майстер спорту з сумо, заслужений працівник фізичної культури та спорту України Важа Даіаурі розповів Коротко про про шлях Данила з Вінниці до корони з "чужого" виду єдиноборств.

Починав із дзюдо

Данило прийшов у секцію ще шестирічним пацаном – за руку з мамою. Щоправда, тоді сумо у Вінниці й близько не було, зате були дзюдо, самбо, штанга. Такі заняття пропонували хлопчикам та дівчатам у спортивно-юнацькій школі №5. Даню потягло до штанги. Але тренер «запідозрив» у ньому завдатки борця.

- І вже тренер зі штанги направив його до мене, - згадує у розмові з Коротко про тренер з єдиноборств Вінницької дитячо-юнацької спортивної школи №5 Важа Даіаурі. – Я тоді тренував дзюдоїстів. І займався цим видом боротьби. А коли відкрили секцію сумо, я почав вести і цю групу, і він перейшов туди – до мене. Це все боротьба: і дзюдо, і самбо, і сумо. Правила, одяг змінюється, трохи дозволених прийомів додається: в сумо штовхати можна, по дзюдо больовий прийом робити, в самбо - на ногу больовий. А прийоми одні й ті самі. Один спортсмен може володіти кількома видами боротьби. І він працював у мене до 18 років.

Мама не дозволяла возити його на змагання

Перші перемоги у турнірах Данила завоював уже у 12 років. У 17 років виграв чемпіонат Європи серед дорослих. Усі перемоги на рівні молодіжних змагань, звичайно, до цього теж були за ним.

– Поки Данило був маленьким, мама не дозволяла возити його на змагання, – розповідає тренер зірки сумо Важа Даіаурі. - Переживала за сина, та й мене вона ще не знала. У 17 років він уже важив сто кілограмів. Я зараз дивлюся його боротьбу. Він мені каже, що японцям не подобається його боротьба. Вони лише штовхають, а він уміє боротись. Він непогано бореться до пояса. Він чемпіон України з вільної боротьби, майстер спорту. На чемпіонаті світу став п'ятим. Говорив, що йому більше подобається "з цими товстими боротися". "Пупсиками" - так він називав їх.

Коли Данило закінчував школу, почалося повномасштабне вторгнення. Після того як у середині літа 2022 року ракета прилетіла до центру Вінниці біля Будинку офіцерів, вбивши 27 людей, мама з сином поспіхом поїхала до Німеччини. Поступити вчитися нікуди не встиг.

- Він сказав, що там займатиметься, - продовжує Важа Даіаурі. - До цього у 2019 році я возив його до Японії на чемпіонат світу – він тоді став третім, а один японець – другим. Вони познайомилися – він комунікабельний парубок, любить поговорити. І коли почалася війна, вони почали спілкуватися. Данило йому розповідав, що важко, війна… І японець запросив його до себе додому, дав кімнату, харчування, влаштував у школу сумо…

Так Данило опинився у Японії.

Авторитет Аонішікі веде японських репортерів до України

В Україні хотів вступати до Кам'янця-Подільського педагогічного університету, де навчався син тренера – Важа Даіаурі-молодший. Теж борець, сумоїст, днями виграв міжнародний турнір із сумо в Угорщині. Чемпіон світу 2023 року з сумо, перспективний борець, але до свого друга поки що не дотянув. Взагалі будь-якому сумоїсту потрапити до японського клубу сумо – це як ухопити птицю щастя за хвіст. Везіння ще те треба мати. Усі клуби, кажуть, зайняті давним-давно – у Японії працює клубна система. А під Аонішікі, як нам розповіли, його багатий друг, той самий, з яким він познайомився на турнірі у 2019 році, відкрив новий клуб – і його прийняли як іноземця. Побачили перспективу. І не помилилися.

- З Японії до мене приїжджали п'ять журналістів, я їх приймав, - зазначає тренер Важа Даіаурі. – Ось що його авторитет у Японії означає. А залишився б тут – був би звичайним спортсменом. А так про нього знає весь світ. Навіть не уявляю, що може бути, якщо він стане абсолютним чемпіоном! Йому треба стати найсильнішим і отримати звання "йокодзуна" - найвищий ранг борця сумо. Нині він «озекі» (другий за значимістю ранг у професійному японському сумо). Там у вищому дивізіоні лише два «йокодзуни»: один - монгол, другий - японець. «Озекі» кілька людей: естонець, болгарин та грузин. Але такого результату, як у Данила – дві перемоги на Кубку імператорів, немає в жодного. У Європі такого ще не було.

100 000 доларів на місяць

Тренер вболіває за свого вихованця і не вважає, що Україна втратила такого борця. Каже: він і там працює на імідж країни, і головне, що спортсмен знайшов себе.

- Це все доля людини, - зазначає Важа Даіаурі. - Я намагався дотягнути свого сина, але ніяк не міг. А з Данилом все вийшло.

У Японії Данило Явгусишин, кажуть, отримує 100 тисяч доларів на місяць. За перемогу у гранд-турнірі, знову ж таки – як нам сказали, має «прилетіти» пів мільйона доларів. В Україні ж можна щось здобути лише за перемоги на європейських та світових турнірах. А так - розраховувай на себе.

– За перемогу на Всесвітніх іграх Данило отримав 480 тисяч гривень, – поділились вінницькі борці. – Після цього йому виділяли президентську стипендію протягом двох років – тисячу доларів на місяць.

Але це якщо ти титулований спортсмен. А так…

- У нас сумо не популярне, а в Японії багатії сидять на турнірі, і там такі конвертики дають – хто більше, хто менше покладе, – продовжують вінницькі сумоїсти. – Там зовсім інші гроші. Сумо у Японії – як у Європі футбол. Дуже популярне. В Україні це не розуміють. А що у нас? У Вінниці всього 25 сумоїстів. Але таких, як Даня, більше немає.

В'язень контракту

В Україні, як вважають вінницькі борці, Аонішікі чекати найближчим часом не доводиться. До кінця кар'єри, а це ще мінімум років десять, точно сенсу йому повертатися немає. Принаймні так вважають його знайомі.

- Крім того, він же пов'язаний контрактом по руках та ногах, - наголошують нам сумоїсти з Вінниці. – Там дихнути без дозволу клубу не можна. До нього навіть підійти не дають. Один журналіст, який із ним запросто спілкувався раніше, скаржився, що йому тепер до Данила лише з дозволу клубу можна. І це ще до перемоги у гранд-турнірі! Зате служниці йому їжу готують, приносять.