За чий рахунок банкет? Як депутати обласних центрів роблять «добрі справи» і скільки це коштує

Торік депутатські фонди міських рад обласних центрів загалом сягнули понад пів мільярда гривень. Програми, за якими депутати можуть виділяти кошти виборцям, 2025-го діяли в дев’яти облцентрах країни. Найбільше грошей у своєму розпорядженні мали одеські обранці – по 5 млн грн на кожного, дніпровські – по 2,3 млн та запорізькі – по 1,25 млн. Найменше – по 40 тис. – вінницькі. 

2025-го ці кошти переважно спрямовували на матеріальну допомогу людям. Такі норми діяли у Вінниці, Львові, Кропивницькому. Суто на капітальні видатки могли виділяти гроші в Одесі. А в Житомирі, Дніпрі, Запоріжжі й Івано-Франківську як на матеріалку, так і на інші напрямки. 

Два міста торік остаточно відмовилися від цієї практики: Луцьк і Черкаси. В бюджеті Чернігова закладали понад 4 млн грн на доручення виборців, але де-факто витратили лише 25 тис. грн. Натомість Одеса, Запоріжжя, Львів і Кропивницький, порівняно з 2024-им, суми депфондів наростили. Та й решті місцевих обранців перелічених міст піаритися було на чому, тож можливістю вони не знехтували. 

Рух «Чесно» проаналізував, як розпорядилися грішми депутатських фондів обранці міськрад облцентрів. Дослідження базується на інформації, отриманій у відповідях на запити до органів місцевого самоврядування, з їхніх сайтів, а також сторінок депутатів у соціальних мережах. Тимчасово окуповані Донецьк, Луганськ і Крим до аналізу не входять.

Посередництво на мільйони

Депутатський фонд – частина коштів бюджету громади, якою можуть розпоряджатися місцеві обранці в межах, які визначає сама рада. Важливе уточнення: йдеться не про використання на власні потреби – в Україні робота депутатів місцевих рад і досі залишається неоплачуваною. Ці фінанси вони можуть скеровувати на поліпшення життя виборців: чи то на ремонти й закупівлю обладнання для житлового й комунального фонду округу, чи то на матеріальну допомогу містянам, які її потребують. 

Наприклад, в Одесі цей процес регулює положення про депутатський фонд, у Житомирі додаток до бюджету – порядок включення до місцевого бюджету витрат на забезпечення потреб територіальних виборчих округів за пропозиціями депутатів, а у Львові – положення про надання одноразової матеріальної допомоги на виконання депутатських повноважень для мешканців. 

Торік лише Луцька та Черкаська міські ради відмовилися від депутатських фондів. Раніше в облцентрі Волині була програма виконання доручень виборців та здійснення депутатських повноважень на 2021–2025 роки. У перші два роки депутати поодинці скеровували ці кошти на Сили оборони, а в 2024-му – колективно. На 2025-ий коштів на програму взагалі не закладали. У Черкасах депфонди не фінансувалися ані в 2024-му, ані в 2025-му. Натомість тут люди могли отримати матеріальну допомогу за зверненням до мера. На торішній «фонд міського голови» закладали майже 2 млн грн. У травні його перейменували на «фонд допомоги громаді», з якого видали кошти 207 містянам. 

Крім Черкас, окремі фонди на матеріальну допомогу мали очільники Кропивницького та Львова. Торік Андрій Садовий своїми розпорядженнями видав 7 млн грн матеріальної допомоги, а секретар Кропивницької міськради (тут обраний мер Андрій Райкович з початку повномасштабної війни призначений керівником Кіровоградської ОВА) – майже 600 тис. грн. 

Під час війни фінансові ресурси громад зазнали значних обмежень, але від депутатських фондів ради не надто поспішають відмовлятися. Швидше навпаки – схильні до збільшення витрат. За рік значно зросли ці статті видатків у бюджетах Одеси – на 25%, Запоріжжя – 25%, Львова – 33% та Кропивницького – на 22,5%. 

Мільйони платників податків на депутатську впізнаваність

Обранці рад лише трьох обласних центрів України можуть похвалитися шестизначними депутатськими фондами: Одеси, Дніпра й Запоріжжя.

Одеса

Торік на депутатський фонд Одеси виділили 280 млн грн. Тож кожен із обранців у 2025-му міг розпоряджатися 5 млн грн. Їх можна було спрямовувати на капітальні видатки або ж Силам оборони. П’ятьох обранців-прогульників позбавили цього права.

«У зв’язку з пропуском депутатами Нікітою Авдєєвим, Богданом Гігановим, Олександром Матвєєвим, Віталієм Саутьонковим, Іваном Семчуком більше ніж 50% пленарних засідань Одеської міської ради за минулий рік без поважних причин, рішенням робочої групи від 3 квітня 2025 року Депутатський фонд Одеської міської ради за 2025 рік щодо зазначених депутатів зменшено на 25 000 000 грн», – йдеться в звіті про використання коштів фонду. 

Згідно з відповіддю міськради і звітом, дев’ятеро депутатів переспрямували частину коштів департаменту муніципальної безпеки (на підтримку Сил оборони). Загальна сума – майже 26 млн грн. Зокрема Олег Бриндак («Довіряй ділам») та Сергій Данилюк («Слуга народу») віддали всі гроші депфондів, Жанна Мандриченко («Європейська солідарність») – 4 млн і майже стільки ж Ольга Квасніцька («Слуга народу»). На своїй Facebook-сторінці депутатка зазначила: «Родинам тих, хто щовихідних стоїть під мерією з вимогою виділити кошти для ЗСУ, я сказала, що свій депутатський фонд спрямую на підтримку нашої 122-ї бригади ТРО – і зробила це». 

Втім, більшість депутатів вирішила допомагати цивільним і активно розповідати про свої досягнення за бюджетні кошти в соцмережах. 

Наприклад, Олександр Авдєєв (ексОПЗЖ) розподілив кошти на сім проєктів. Здебільшого на благоустрій прибудинкових територій. Про що відзвітував на своїй сторінці у Facebook. Однак межа між звітуванням і самопіаром у дописах розмилася: жителі дякують депутату за доріжки й бесідку, вдячні йому і за дитячий майданчик. А на відкритті ще одного дитмайданчика подяку колезі вже висловили колишні соратники по фракції Сергій Шматько, Олексій Єремиця та Роман Сеник. Усі від забороненої в Україні ОПЗЖ. Таких дописів на сторінці депутата чимало, однак у жодному не вдалося знайти бодай позначки, що роботи виконані в рамках депутатського фонду. А виконавцями зазначені узагальнені «ми». 

Ці чи, може, якісь інші «ми» фігурують і в багатьох дописах Олега Звягіна від «Європейської солідарності». Він – член бюджетної комісії й депутатської групи «Комунальні ресурси». Згідно з відповіддю міськради на запит, Звягін розподілив 3,1 млн з 5-тимільйонного депутатського фонду. З них лише 132 тис. грн пішли на благоустрій, а майже 3 млн – на закупівлю обладнання для міської клінічної лікарні № 10. А от на своїй сторінці у Facebook чоловік публікує відеоогляди про нові ліфти, ремонти прибудинкових територій, шкіл тощо. Прямо всі ці заслуги собі не приписує, чи мають ці роботи стосунок до депутатського фонду – не вказує, але в коментарях йому дякують і хвалять. 

Частина депутатів вказує джерело коштів виконаних проєктів. Наприклад, Анастасія Большедворова (ЄС) демонструє тепловий насос, що встановили у багатоквартирному будинку за кошти з депфонду. Андрій Вагапов (ЄС), показуючи вуличне освітлення на прибудинкових територіях, каже: «Обіцяв – зробив». Олег Етнарович звітує за рік: «У 2025 році за кошти мого депутатського фонду ми реалізували низку проєктів зі встановлення сучасних світлодіодних систем освітлення на нерегульованих пішохідних переходах мого округу». 

Представниці «Довіряй ділам» Ірині Головатюк-Юзефпольській у її звітному ролику за 2025-й люди теж дякують і за матеріальну допомогу, і за ремонти покрівлі та систем водопостачання в будинках. А ще хочуть, щоб «пані Ірина й надалі займалася цією роботою, бо вона у неї добре виходить». Виборів ще немає, однак вибір уже зроблений. 

Саме в такий спосіб частина грошей громади працює на політичне майбутнє обранця. Адміністративний ресурс у вигляді депутатських фондів сприяє переобранню нинішніх представників громади в раду, адже акцент зміщується з ухвалених рішень під час комісій і сесій, що спрямовані на життя усього міста, на точкову й вибіркову роботу з конкретними виборцями. 

І це оголює ще одну проблему – пріоритетів. Фактично в місті створено умови, коли той чи інший об’єкт ремонтуватимуть не за потребою, а на вимогу депутата. Тобто обранець може посприяти виділенню коштів на некритичний об’єкт, а важливіший залишиться без фінансування. Зокрема депутат міськради Олексій Асауленко («Слуга народу») зауважив проблему щодо черги заміни ліфтів під час засідання комісії житлово-комунального господарства: «Деякі ліфти лобіюють деякі депутати, і тому їх встановлюють першочергово. А є ліфти, інформація про які збирається просто через департамент – саме так я рекомендую людям звертатися, щоб це було прозоро, – то вони не отримують (фінансування – ред.)». 

Дніпро

Депфонди обранців Дніпровської міської ради складаються з двох частин: 

Перша – Програма виконання доручень виборців, яка передбачає надання матеріальної допомоги містянам. Загальний фонд на 2025 рік – 19,2 млн (по 300 тис. грн на обранця). Згідно з відповіддю міськради, на кінець року з неї невикористаним залишився мільйон гривень. У депутатських звітах за минулий рік, частина з яких вже розміщена на сайті ради, можна побачити, що депутати повідомляють про цю суму як про «фінансові витрати на депутатську діяльність». Наприклад, Григорій Гельфер зазначив лише загальну суму виділених грошей.

А друга частина – Програма сприянню розвитку територій м. Дніпра. Торішній бюджет становив 128 млн грн. Вона має забезпечувати фінансовим ресурсом реалізацію ініціатив депутатів. Механізм такий: обранець подає ідею з розрахунками на розгляд комісії, що спеціально створена з представників фракцій ради, а вже вона голосує – погодити фінансування проєкту чи відмовити. А от досягнення депутати привласнюють собі. 

Наприклад, у звіті Ігоря Лаппо, представника «Громадської сили», довгий список «виконаних робіт» із зазначеними адресами. На своїй сторінці у Facebook він публікує чимало постів зі світлинами проведених ремонтів, встановлених сміттєвих контейнерів чи лавок. Та й завезеним на дитячий майданчик піском не гребує.

У звіті Наталі Гончаренко («Блок Вілкула «Українська перспектива») є перелік робіт із зазначенням адрес, що виконані за клопотанням депутата. Однак суми не зазначені. У Михайла Гороховського («Пропозиція») вже є згадка про програму: він отримав звернення від жителів щодо ремонту й передав його в адміністрацію Амур-Нижньодніпровського району. Про результат – не повідомив.

Натомість у звіті Олега Денисенка («Пропозиція») фінансові витрати на депутатську діяльність становлять 2,7 млн. Обранець зазначив, що надав матеріальну допомогу 157 людям (299 тис.) та профінансував 11 ремонтів покрівель, електромереж, систем теплопостачання тощо. 

Запоріжжя

Запоріжжя замикає трійку облцентрів із мільйонними депутатськими фондами. Торік кожен обранець міг розпоряджатися 1,25 млн грн. Загалом із бюджету на це передбачали понад 76 млн грн, із яких фактично використали 75 млн. Гроші йшли за трьома напрямками. Найбільше – традиційно на соцзахист (матеріальна допомога містянам та ВПО і грошова допомога військовослужбовцям на закупівлю дронів, військового обладнання та спорядження) – майже 55 млн. Ще 12,5 млн спрямували на житлово-комунальну сферу та благоустрій і майже 9 – на покращення матеріально-технічної бази та приміщень комунальних установ.

У своєму звіті Денис Симаков дуже чітко вказує не лише те, куди були спрямовані кошти, а й джерело їхнього походження. 

Здавалося б, чітко зазначено, що кошти громади, проте подяку отримують конкретні люди. Депутатському корпусу, а саме Геннадію Васильчуку, Геннадію Наумову та Денису Симакову за допомогу на своїй Instagram-сторінці подякувала Запорізька гімназія №98. 

Щось подібне знаходимо й у Ірини Кулєш («Слуга народу»), яка теж вже оприлюднила свій депутатський звіт за минулий рік. З нього можна дізнатися, що 810 тис. грн з депфонду пішли на соціальну допомогу більш як 150 людям, а ще 440 тис. грн – на проведення ремонтів у житловому фонді. У звіті це названо «Фінансовою допомогою». А вже наступна сторінка має заголовок «Використання коштів депутатського фонду». 

Звісно, за техніку депутатці подякували в групі Малої гуманітарної академії: «Подаровані телевізори – це не просто матеріальна підтримка, а вагомий внесок у створення безпечних і сучасних умов для якісного навчання. Завдяки таким добрим справам наші діти мають можливість здобувати знання у комфортному середовищі, а педагоги – впроваджувати інноваційні підходи в освітній процес».

Як бачимо, кошти з депутатського фонду не сприймаються як гроші з міського бюджету, тобто платників податків. Їх сприймають як особистий внесок конкретного депутата. 

Свій звіт за минулий рік у Facebook опублікував і позафракційний Владислав Погорєлов. Фонд розподілив на приблизно три рівні частини: 400 тисяч – ЗСУ, стільки ж – на житловий фонд і заклади освіти, і на 50 тис. більше – на матдопомогу. Переважна більшість дописів на його сторінці саме про виділення коштів із депутатського фонду: передання військовим приладу нічного бачення та генератора, ремонт міжпанельних швів у будинку за співфінансування з мешканцями та аварійний ремонт покрівлі. 

«Продовжую підтримку наших освітніх закладів – виділив кошти на облаштування укриття в одному з дитячих садочків», – написав він, перепостивши повідомлення дитсадочка «Лебідь». 

Регіна Харченко («Слуга народу») виконує обов’язки мера Запоріжжя, проте залишається депутаткою, а отже має фонд. На сайті ради вже є її звіт за 2025-й рік. Його частина «Діяльність в окрузі» – це фактично видатки депутатського фонду. Розподіл такий: 484 тис. грн – на матеріальну допомогу, 400 тис. грн – на FPV-дрони, решта – на ремонти ліфтів, електромереж, сходових майданчиків, систем опалення тощо. На своїх сторінках у соцмережах цим не хизується. Чи через скромність, чи тому що комунікує про діяльність усього органу місцевого самоврядування, де йдеться про значно вищі суми видатків. 

500 грн чи 10 тис. – байдуже скільки, головне – від кого

Крім згаданих ще п’ять обласних центрів мають депутатські фонди: Львів, Кропивницький, Вінниця, Івано-Франківськ і Житомир. У трьох перших гроші можуть скеровувати суто на матеріальну, а в двох останніх і на одноразову грошову допомогу, і на капітальні видатки. 

Львів

Львівські депутати мали у своєму розпорядженні по 800 тис. грн. Восени була спроба перетнути мільйонну позначку, однак це побажання не набрало голосів у сесійній залі. На сайті ради можна знайти інформацію про надання цієї допомоги за три квартали 2025-го. І вже тоді загальний фонд був спустошений на 88%, а десятеро обранців вийшли в нуль. Тоді допомогу надали майже 7 тис. містян. Середній «чек» становив 6700 грн. Наприклад, представниця «Голосу» Вікторія Христенко ще в лютому 2025-го розподілила всі гроші. Середня виплата при цьому складала 10 тис. грн. 

На сторінках кількох депутатів вдалося знайти згадки про надання матеріальної допомоги. Переважно львівські обранці розповідають про неї кількома словами й не перетворюють на особисті досягнення. Наприклад, Анастасія Гринів («ЄС») зазначала, що на прийомах громадян «традиційно серед основних звернень – питання житлово-комунального господарства та надання матеріальної допомоги». Та сама теза вигулькує й у її однофракційців Михайла Дідуха та в Уляни Пак.

Житомир

Житомирські обранці торік могли розподіляти по 300 тис. грн – як на грошову допомогу людям, так і на інші напрямки. З 41 обранця 10 спрямували повністю всі кошти на матеріальну допомогу, ще 23 – дві третини. А от у звітах знайти інформацію про використання коштів не вдалося. 

Приміром, у Лідії Чередніченко («Слуга народу») лише зазначено, що «для потреб мешканців міста Житомира спрямовувала матеріальну допомогу». І Олександр Шевчук теж виявився небагатослівним: «Кошти у сумі 300 тис. грн направлені на матеріальні допомоги громадянам, які потрапили в скрутне матеріальне становище у зв’язку з хворобою та оперативним лікуванням». Подібна ситуація й у звіті Ірини Гладкої («Слуга народу», Людмили Зубко («ЄС»). А от солідарівець Артем Ражев розписав, куди спрямував кошти. 

Івано-Франківськ

Івано-Франківські депутати теж могли розподіляти по 300 тис. грн. Проте міськрада не повідомила, як витрачено ці кошти, адже відповіді на запит не надала. Із сайту відомо, що на початку 2025-го напрямки використання коштів розширили: додали сільські території громади та підтримку військових. З небагатьох звітів, які є на сайті ради (майже всі – представників «ЄС»), видно, що можливістю обранці скористалися. Так, Ірина Білецька вказала, що 65% фонду пішли на Збройні сили України, а решта – на соціальну допомогу. Андрій Балагура повідомив про 139 тис. грн на потреби Сил оборони, Степан Руднянин – про 150 тис. грн, а Олексій Петечел майже всі кошти скерував війську. 

Кропивницький

Депутати Кропивницького теж могли скеровувати гроші на матеріальну допомогу. У своєму розпорядженні депутати мали по 98 тис. грн. Зважаючи на незначну суму, на цих коштах особливо не піарилися. У звітах за 2025 рік, які станом на дату підготовки матеріалу були на сайті ради, проглядається тенденція: не вказувати джерела коштів і не надавати інформацію про кількість людей, яким матеріальну допомогу видали. Про те, що це кошти з депутатського фонду, можна здогадатися, орієнтуючись на суму.

Вінниця

У Вінниці кошти депфонду теж скеровують лише на матеріальну допомогу мешканцям. Торік на одного обранця припало по 40 тис. грн. Але й із цієї незначної суми депутати примудрялися допомагати десяткам вінничан. Приклад – звіт представниці «ЄС» Олени Гаврилової.

У звіті Андрія Андреєва від «Української стратегії Гройсмана» знаходимо: «З депутатського фонду, який складався з сорока тисяч гривень, матеріальну допомогу надано 76 громадянам». Тобто середній розмір виплати склав лише 500 грн. Його колега з фракції Роман Андронійчук ще більше розширив електоральне коло – до 91 особи, тим самим зменшив середню виплату до 439 грн. Очевидно, що такими сумами розв’язати фінансові проблеми чи навіть вплинути на них нереально. 

Чернігів

У Чернігівській міськраді повідомили, що торік у місті діяла Програма забезпечення діяльності та виконання доручень виборців депутатами Чернігівської міської ради. Вона передбачала по 100 тис. грн на обранця (4,1 млн грн загалом). Проте фактично лише один депутат – Віктор Бистров («Наш край») – виділив допомогу одній особі. 

Ужгород та Харків

Жителі ще двох міст мали можливість отримати матеріальну допомогу через депутатів. В Ужгороді – завдяки програмі «Добра справа», яка передбачала надання соцдопомоги за заявою на міського голову, депутата й інших. Загальний бюджет становив 7,7 млн грн. Класичного рівномірного розподілу суми між депутатами не було, натомість діяло обмеження для отримувачів коштів – до 6 тис. грн.

У Харкові ситуація приблизно така ж, тільки обмеження становило 5 тис. грн. Надання цієї допомоги регулює положення про порядок надання одноразової адресної грошової допомоги громадянам міста Харкова за зверненнями до депутатів Харківської міської ради. Дмитро Булах – харківський депутат від «Блоку Світличної «Разом!» у коментарі пояснив: «Це не можна вважати депутатським фондом, адже йдеться про інше цільове призначення. Депутат грошей сам не видає, він може тільки надіслати зі своїм зверненням запит про допомогу в соцзахист, який ухвалює рішення. Я цим не користуюся, і до мене ніхто не звертався. І навіть нікого зі своїх колег не знаю, до кого б зверталися після початку великої війни».

Зміщення пріоритетів

Депутатські фонди в українських містах функціонують у межах чинного законодавства, яке не надто регулює сам процес. Єдине, що вимагає закон «Про місцеве самоврядування» – місцева рада має затвердити положення про фонди, в яких визначається порядок їхнього формування та використання. Тому далеко не кожен обласний центр має таку витратну частину бюджету. І нічого не втрачає, бо ж за своєю природою депутатські фонди дублюють функції виконавчих органів місцевого самоврядування. Переважно управлінь та департаментів соціального захисту, які опікуються малозабезпеченими містянами й людьми у скруті. В частині міст – ще й структурних підрозділів житлово-комунального господарства, освіти, охорони здоров’я тощо. 

Обранці, перебираючи на себе завдання профільних відділів, не тільки беруться за чужу роботу, а, найімовірніше, виконують її абияк, адже не є експертами в галузі. Навряд чи кожен депутат володіє достатнім рівнем експертизи, щоб визначити, який ліфт потребує заміни, а який ще може попрацювати, чи з’ясувати без доступу до реєстрів, хто з прохачів допомоги потребує її найбільше. Рішення про фінансування об’єктів можуть залежати не від стратегічних пріоритетів громади, а від активності чи впливовості окремого обранця. 

Така модель створює ризики зловживання адміністративним ресурсом. Акцент зміщується з роботи в сесійній залі та контролю за виконавчими органами на точкову допомогу конкретним виборцям. 

Під час війни, коли ресурси бюджетів обмежені, а підтримка Сил оборони – пріоритет, щонайменше на папері, частина рад не лише зберегла депутатські фонди, а й наростила їх. Як наслідок у звітах і дописах у соцмережах саме депутати стають благодійниками або обличчям відремонтованих дахів, встановлених ліфтів чи переданої техніки, хоча джерело коштів – міський бюджет.

У передвиборчій перспективі така практика дає чинним депутатам очевидну перевагу. Вони отримують можливість регулярно розповідати про свої «добрі справи» за бюджетні кошти та формувати електоральну підтримку. А після виборів зайдуть на нове коло. День бабака по-депутатськи. 

Наталка Бахамент, Рух «Чесно»