Фицо на двух стульях: почему словацкий премьер не готов действовать, как Орбан

Навіть у разі поразки Віктора Орбана на парламентських виборах в Угорщині у квітні блокування надання Україні 90-мільярдного кредиту може залишитися.

Принаймні таке припущення зробив словацький прем'єр-міністр Роберт Фіцо, тим самим погрожуючи замінити Угорщину у ветуванні допомоги Києву.

Таку заяву Роберт Фіцо висловив наприкінці минулого тижня, проте його дії останніми днями демонструють швидше протилежне – голова словацького уряду не готовий псувати відносини із Брюсселем, а тому там, де Віктор Орбан діє шантажем, Фіцо намагається домовлятися.

Зокрема, словацький лідер поїхав на переговори з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн.

І, як він сам стверджує, добився згоди на те, що транзит російської нафти трубопроводом "Дружба" має бути відновлений.

Також Словаччина не бере участі у відверто провокаційній угорській витівці – неузгодженому з офіційним Києвом візиті урядової делегації для ревізії стану "Дружби".

Отже, чи готовий Фіцо діяти, як Орбан?.

Зокрема, піти на конфлікт з усім ЄС, намагаючись шантажувати зупинкою допомоги Україні?.

Тут варто нагадати, що попри абсолютну відсутність симпатій до України, а головне – ставку на антизахідну та проросійську частину електорату, Роберт Фіцо завжди намагався діяти так, щоб не позбавляти себе можливостей для відступу.

Це одна з причин того, що найбільш скандальні антиукраїнські (та антиєвропейські) заяви Фіцо робить не сам, а делегує це своїм партійцям.

Наприклад, часто їх висловлює заступник голови партії Smer-SD та депутат Європарламенту Любош Блаха.

Це дуже зручно, адже ядерний електорат сприймає це як позицію самого Фіцо, тоді як для західних лідерів це лише думка окремого політика, що не має посади у виконавчій владі.

Так само, на відміну від Угорщини, уряд Фіцо не розірвав військові контракти з Україною і не зупинив передачу гуманітарної допомоги – від генераторів до техніки для розмінування.

А зараз, коли в конфлікті з Україною та її президентом Володимиром Зеленським діяти має особисто голова уряду, Фіцо намагається максимально "розмазати" відповідальність.

Зокрема, цього тижня вперше з 2011 року засідання уряду відвідав президент Словаччини.

Тим самим Петер Пеллегріні де-факто підтримав антиукраїнські заяви прем’єра, озвучені на урядовому засіданні.

Така обережність, має свої причини.

По-перше, на відміну від Орбана, Фіцо не може похвалитися добрими відносинами із президентом США Дональдом Трампом.

Вирішити цю проблему Фіцо намагався, добившись зустрічі із Трампом 17 січня.

На цю зустріч словацький прем'єр повіз підписувати давно узгоджений контракт з американською компанією Westinghouse для нового реактора АЕС.

Проте все пішло геть не так, як сподівався Фіцо.

Багато свідків розповідають, що із зустрічі у Мар-а-Лаго словацький прем'єр повернувся відверто наляканим, однак причини цього тримають у таємниці.

А далі вибухнув справжній скандал.

За інформацією медіа, Фіцо провів низку розмов із європейськими лідерами, де розповів про когнотивні проблеми Трампа, які нібито проявилися під час розмови.

Попри те, що у Фіцо оперативно спростували цю інформацію, вона викликала явне незадоволення у Білому домі – що явно не сприяло появі довіри до Фіцо у Дональда Трампа.

По-друге, на відміну від Орбана, Фіцо не готовий самостійно піти проти всієї Європи.

Минулого року, поїхавши 9 травня на військовий парад до Москви (єдиний із лідерів ЄС!), Фіцо суттєво зіпсував відносини з лідерами провідних країн Євросоюзу.

І згодом доклав чимало сил, щоб їх відновити.

Зрештою, економічна ситуація у Словаччині виглядає так, що вже незабаром уряду доведеться звертатися по допомогу до Єврокомісії.

Проблеми в економіці прогнозували вже давно, а у перші місяці цього року прогнози почали збуватися.

Принаймні, статистика перших двох місяців 2026 року показала суттєве скорочення бюджетних доходів.

І хоча показники лише двох місяців є недостатніми для серйозних висновків, це, безумовно, вкрай тривожний дзвінок.

Якщо така тенденція триватиме, Фіцо муситиме звертатися по допомогу.

Не кажучи вже про те, що це істотно зменшить його шанси на виборах – місцевих у цьому році та парламентських – у наступному.

Наразі розклади наступних парламентських виборів не видаються сприятливими для Фіцо та його союзників.

Саме тому голова словацького уряду уважно дивиться на Орбана і у разі, якщо антиукраїнська пропаганда спрацює в Угорщині, готовий копіювати такі методи у себе.

Проте у разі поразки Орбана Фіцо також втрачає і захист від санкцій – лідери Угорщини та Словаччини раніше публічно домовилися ветувати будь-які обмеження ЄС, накладені на їхні країни.

А до того ж зменшуються шанси Фіцо на перемогу у наступних виборах – досі на його підтримку працювала пропагандистська машина Орбана, впливаючи на словацьких угорців.

За таких обставин поведінка Роберта Фіцо виглядає як намагання всидіти на двох стільцях – і за допомогою жорсткої риторики консолідувати свій ядерний електорат, і підтримати вимоги Орбана, але при цьому – не псувати остаточно відносин і з Києвом, і з Брюсселем.

Такі розклади залишають для Києва можливість порозумітися з Братиславою.

Можливо, навіть не чекаючи на результати виборів в Угорщині.

Зрештою, будь-який прийнятний для нас компроміс із Фіцо буде одночасно і ударом по Орбану – адже тоді він залишиться один проти всієї Європи.

Публікації в рубриці "Експертна думка" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору авторів.