Файли Ейнштейна: що трапилося з дочкою найзнаменитішого фізика і чим він розлютив ФБР

Знаменитий фізик і математик Альберт Ейнштейн народився 147 років тому, 14 березня 1879 року. Він — один із засновників сучасної фізики, який стояв також біля витоків квантової механіки. Спеціальна теорія відносності (1905 рік) і загальна теорія відносності (1916 рік) назавжди змінили фізику і за останні 100 років неодноразово були перевірені: їхні передбачення залишаються вірними. Фокус зібрав вісім маловідомих фактів про Альберта Ейнштейна, які можуть здивувати.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Ніхто не знає, що сталося з дочкою Альберта Ейнштейна

У 1896 році Ейнштейн вступив до Швейцарського федерального політехнічного інституту в Цюріху. Там він познайомився з Мілевою Марич. У 1903 році пара одружилася і в шлюбі, який офіційно було розірвано в лютому 1919 року, народилося двоє синів: Ганс Альберт (1904-1973) і Едуард (1910-1965). Але за рік до весілля у Марич і Ейнштейна народилася дочка на ім'я Лізерль. Ейнштейн ніколи не розповідав про дитину своїй родині, і біографи навіть не знали про її існування доти, доки не вивчили його особисті документи наприкінці 1980-х років. Доля дочки Ейнштейна досі залишається загадкою. Можливо, її удочерили або вона померла від скарлатини 1903 року.

"Рік чудес" Ейнштейна

1905 рік називають "Роком чудес" Альберта Ейнштейна, адже у віці 26 років молодий фізик опублікував одразу кілька наукових статей, які зробили революцію в науці.

• У першій статті Ейнштейн висунув теорію про те, що світло складається з окремих частинок (фотонів), які демонструють властивості частинок, тоді як у сукупності поводяться як хвиля. Ця гіпотеза була отримана завдяки дослідженню Ейнштейном фотоелектричного ефекту, явища, за якого деякі тверді тіла випускають електрично заряджені частинки, коли на них потрапляє світло. Ця робота згодом принесла йому Нобелівську премію з фізики.
• У другій статті Ейнштейн представив новий метод підрахунку і визначення розмірів атомів і молекул у заданому просторі, а в третій запропонував математичне пояснення постійного хаотичного руху частинок, зважених у рідині, відомого як броунівський рух. Ці дві роботи надали неспростовні докази існування атомів, яке на той час усе ще заперечувалося деякими вченими.
• Третя стаття була присвячена тому, що Ейнштейн назвав спеціальною теорією відносності. Згідно з цією теорією, час і простір не є абсолютними, а відносні щодо руху спостерігача. Таким чином, два спостерігачі, що рухаються з великою швидкістю відносно один одного, не обов'язково спостерігатимуть ту саму подію в той самий момент у часі, і не обов'язково їхні вимірювання простору узгоджуватимуться. У теорії Ейнштейна швидкість світла, яка є граничною швидкістю будь-якого тіла, що має масу, є постійною у всіх системах відліку.
• У четвертій статті, Ейнштейн оголосив, що маса й енергія еквівалентні й можуть бути обчислені за допомогою рівняння E=mc².

Ейнштейн не отримав Нобелівську премію за теорію відносності

У 1916 році Альберт Ейнштейн представив свою загальну теорію відносності, яка була розширеною версією спеціальної теорії відносності. У нову теорію було включено гравітацію і прискорення за допомогою концепції викривленого простору-часу. Ейнштейн показав, що гравітація не є силою, а виникає внаслідок викривлення простору-часу об'єктами, що мають масу.

Оскільки це була смілива переробка законів фізики, теорія відносності залишалася спірною до травня 1919 року, коли повне сонячне затемнення надало необхідні умови для її перевірки. Учені побачили, що об'єкт із масою, у даному випадку Сонце, викликає вимірне викривлення світла іншої зірки.

Це зробило Ейнштейна знаменитістю, але минуло ще три роки, перш ніж Нобелівський комітет заднім числом присудив йому Нобелівську премію з фізики 1921 року в 1922 році.

Але Ейнштейн отримав премію за відкриття фотоелектричного ефекту, про який було сказано вище. Ця робота фізика вирішила давні суперечки про корпускулярно-хвильовий дуалізм світла. Тобто світло може поводитися одночасно і як частинка, і як хвиля.

• Проте промова Ейнштейна під час отримання Нобелівської премії була присвячена загальній теорії відносності, важливість якої буде повною мірою оцінена лише через кілька десятиліть. Зокрема, загальна теорія відносності передбачала існування чорних дір (область у просторі з надзвичайно високою густиною і гравітацією, яка поглинає навколишню матерію і не випускає нічого назовні), а також гравітаційних хвиль (пульсації в просторі-часі, викликані зіткненнями чорних дір та інших надщільних об'єктів), а також гравітаційних хвиль (пульсації в просторі-часі, спричинені зіткненнями чорних дір та інших надщільних об'єктів). Якщо першу чорну діру було виявлено тільки 1964 року, то перші гравітаційні хвилі — тільки 2015 року.

Ейнштейн запропонував свою Нобелівську премію дружині

Після того, як шлюб Ейнштейна з Мілевою Марич розпався на початку 1910-х років, фізик нові стосунки зі своєю двоюрідною сестрою Ельзою Левенталь. Ейнштейн і Марич розлучилися тільки в лютому 1919 року, а вже в червні фізики одружився зі своєю кузиною.

У рамках угоди про розлучення Ейнштейн пообіцяв своїй першій дружині щорічну грошову допомогу плюс будь-які гроші, які він міг би отримати за Нобелівську премію. У тому, що цю премію він отримає, Ейнштейн був упевнений.

Марич погодилася, і Ейнштейн пізніше передав їй частину грошей після того. Як отримав Нобелівську премію 1922 року. Із другою дружиною фізик прожив до 1936 року, коли Ельза померла.

Ейнштейн був талановитим музикантом

Крім того, що Ейнштейн був обдарованим математиком і фізиком, а також цікавився філософією, він був талановитим скрипалем. Грати почав, як вважається, ще в п'ятирічному віці, за наполяганням матері.

Протягом усього свого життя Ейнштейн грав "для душі", а іноді — з професійними музикантами. Він не розлучався зі своєю скрипкою і говорив, що якби не став фізиком, то обов'язково став би музикантом.

ФБР стежило за Ейнштейном понад 20 років

Незадовго до приходу Гітлера до влади в Німеччині в 1933 році Ейнштейн залишив Берлін і вирушив до США. Його підтримка пацифістських і лівих ідей викликала підозри у ФБР, і глава Бюро Едгар Гувер особисто ініціював початок стеження за фізиком, яке тривало 22 роки.

Агенти ФБР прослуховували телефонні розмови фізика, розкривали його пошту і рилися в його сміттєвих баках, сподіваючись викрити його як радянського шпигуна. Стеження ні до чого не привело, але до моменту смерті Ейнштейна в 1955 році його досьє у ФБР налічувало цілих 1800 сторінок.

Ейнштейну запропонували стати президентом Ізраїлю

Хоча Ейнштейн не був релігійною людиною, він відчував глибокий зв'язок зі своєю єврейською спадщиною і часто виступав проти антисемітизму. Він ніколи не був переконаним сіоністом, але коли 1952 року помер глава Ізраїлю Хаїм Вейцман, ізраїльський уряд запропонував Ейнштейну стати другим президентом країни. Але фізик відмовився.

Мозок Ейнштейна було вкрадено після його смерті

Ейнштейн помер у квітні 1955 року. Він просив кремувати його тіло, але зрештою патологоанатом Томас Гарві витягнув його мозок під час розтину і зберіг у надії розгадати таємниці генія Ейнштейна. Гарві розпорядився розрізати мозок на частини і відправити різним ученим для досліджень. З 1980-х років було проведено кілька досліджень, але більшість із них не були прийняті науковою спільнотою.

Фокус уже писав докладніше про те, як спеціальна теорія відносності Ейнштейна назавжди змінила фізику.

Також Фокус писав про п'ять випадків, коли Ейнштейн припустився помилки у своїх припущеннях.

Ще Фокус писав про те, чому архітектор квантової механіки Макс Борн розлютив Ейнштейна.