Морпіх із Вінниччини схуд у полоні на 57 кг

24-річний морський піхотинець із Вінниччини Владислав Журжа на псевдо Малиш понад три з половиною роки провів у російському полоні. У неволю захисник потрапив під час оборони Маріуполя у 2022 році. Як інформує «Главком», свою історію він розповів «Суспільному».

У червні 2021 року Владислав Журжа підписав контракт зі Збройними силами України. Він служив гранатометником у 36-й окремій бригаді морської піхоти. Повномасштабне вторгнення зустрів 24 лютого 2022 року на позиціях поблизу Маріуполя.

«Ми ночували спочатку в окопах, а потім перейшли назад до позиції. І так продовжувалось п’ять днів. З кожним днем було нарощування бойової місії з їхньої сторони», – розповів військовий.

Згодом підрозділ відійшов до Маріуполя. Деякий час бійці перебували на території заводу «Азовмаш», після чого повернулися на передові позиції, де фактично з нуля облаштовували оборону.

У полон Владислав вийшов біля села Мирне. Після цього його утримували в різних місцях – зокрема в ангарі в Сартані, колонії в Оленівці, а також у Таганрозі, Старому Осколі та Тулі. За словами морпіха, перед тим як закинути до камери, його жорстоко били.

«Перед тим, як мене закинули в камеру, мені зарядили з лівого боку по правий. Я нарахував 33 удари», – сказав він.

Також полонені зазнавали тортур. На нозі Владислава залишився шрам від електрошокера.

«Просто приклали шокер і зарядили. Нога два роки гнила. Вона зажила в серпні 25-го», – розповів він.

У полоні бійців змушували довго стояти, забороняли говорити та змушували виконувати фізичні вправи.

Через постійне недоїдання він сильно схуд. Якщо до служби Владислав, зріст якого 195 см, важив 103 кг, то в полоні його вага знизилася до 46 кг.

За словами Владислава, у камері постійно вмикали російське радіо, а згодом почали давати книги. Завдяки гарній дикції він читав їх іншим полоненим.

«З урахуванням того, що у мене хороша дикція, у нашій камері читав книги я. 53 книги вголос у мене прочитано… Потім книг нам дали більше, і вже кожен міг про себе читати. У сумі я прочитав 80 книг», – розповів він.

9 червня 2025 року Владислава Журжу визволили з російського полону в рамках обміну військових віком до 25 років.

«Переодягли в нормальний одяг, дали мені зимове взуття, закинули в автозаки… Ми їхали майже добу, годували бубликами і водою. Я не знаю, я з переляку тих бубликів кілограма півтора з’їв», – пригадав він.

Коли літак уже підлітав до місця призначення, полоненим зняли балаклави.

«Сказали: «Можете дивитися перед собою». Я побачив хлопців, з якими служив ще. Я їх знав», – розповів військовий.

Нині Владислав проходить реабілітацію. Після пережитого він має третю групу інвалідності, тому повернутися до війська не може, хоча зізнається, що дуже хотів би.

«Як можна залишатися осторонь, коли в країні йде війна?», – каже захисник.

Про подальші плани Владислав не говорить. Одна з його головних мрій уже здійснилася – він повернувся додому.

Раніше «Главком» розповідав про історію Володимира Симанишина, який втратив обидві руки на фронті. Ветеран малює картини та готує виставки своїх робіт для допомоги онкохворим дітям. У липні 2023 року військовий втратив обидві руки через поранення від FPV дрона. Але під час реабілітації знайшов розраду та почав писати картини. Раніше ветеран не займався живописом, нове заняття він опанував вже після поранення.