Рецензія на серіал “Скарпетта” / Scarpetta

11 березня на стримінговій платформі Prime Video одночасно вийшли усі 8 епізодів кримінально-детективного трилера “Скарпетта”, сюжет якого заснований на однойменній книжковій серії американської авторки кримінальних романів Патрісії Корнвелл. Прототипом головної героїні послужила колишня головна судово-медична експертка штату Вірджинія Марчелла Фарінеллі Фієро. Наскільки цікаво спостерігати за розслідуваннями пані Скарпетти у виконанні Ніколь Кідман — читайте в рецензії нижче.

“Скарпетта” / Scarpetta

Жанр кримінальний трилер, детектив
Шоуранерка Ліз Сарнофф
У ролях Ніколь Кідман, Джеймі Лі Кертіс, Боббі Каннавале, Саймон Бейкер, Аріана ДеБоз
Прем’єра Prime Video
Рік випуску 2026
Сайт IMDb

Блискуча судмедекспертка, головна у штаті Вірджинія, Кей Скарпетта змушена піднятися з ліжка прямо посеред ночі та прямувати на місце злочину — біля залізничних шляхів була знайдена мертва оголена жінка з відрізаними кистями та зв’язаними за спиною кінцівками. Жорстокі маніпуляції з тілом жертви становлять невтішне видовище, що нагадує монстрів десь із Silent Hill, однак для самої Скарпетти мають цілком конретне значення.

Річ у тім, що 28 років тому вона, бувши молодою спеціалісткою, вже стикалася з серійним убивцею з таким самим почерком, і відтоді була впевнена, що з ним покінчено. Тепер Кей має знову об’єднати зусилля з нині колишнім копом та чоловіком своєї сестри Пітом Маріно, щоб знайти чи то дивом повсталого з мертвих негідника, чи його імітатора, та запобігти майбутнім смертям.

Авторка книжкової серії, за мотивами якої знятий серіал, Патрісія Корнвелл наштампувала аж 29 книжок про Кей Скарпетту, перша з яких “Postmortem” була видана у далекому 1990 році, а (на цей момент) остання “Sharp Force” — торік. Це жанрове масмаркетове читво, яке, втім, має свою віддану аудиторію — недарма ж Корнвелл поставила історію на конвеєр, а Скарпетта не сходить з полиць книгарень протягом трьох з половиною десятиліть.

На початку 90-х, коли серія стрімко набирала оберти, ходили чутки, що титульну героїню могла зіграти Демі Мур. Наприкінці 2010-х подейкували про зацікавленість в кіноадаптації з боку Анджеліни Джолі. Однак якщо тоді і були якісь плани, то їм не судилося здійснитися — до конкретики справа дійшла лише у 2021-му, коли права на екранізацію були куплені компанією Comet Pictures, що належить Джеймі Лі Кертіс. Розробка була оголошена спільно з Blumhouse Television.

Приблизно 90% драматургії “Скарпетти” віддані на сімейні сварки мильнооперного штибу. Тобто практично уся оповідь побудована на порожніх чварах, і ми перманентно мусимо спостерігати за тим, як Ніколь Кідман гризеться з Джеймі Лі Кертіс, Джеймі Лі Кертіс свариться з Аріаною ДеБоз. Потім вони спілкуються на підвищених тонах усі втрьох, згодом Кідман свариться з Саймоном Бейкером, серед них десь там затесався й Боббі Каннавале. Ось щойно дві героїні переспали, монтажна склейка, і вгадайте з одного разу, що вони роблять далі.

Усе, що лишається глядачу, це дивитися на арки калібру “мій чоловік, здається, закоханий в мою сестру”, “між нами іскра, але у тебе є сім’я”, “я крута айтішниця, моя дружина померла, але я спілкуюся з її цифровою копією, і тут ще симпатична поліціянтка намалювалася, що робити?”. І якщо вам раптом замало “драми”, то це стосується лише актуальної в контексті часу сюжетної лінії.

А ще є повноцінна гілка, присвячена минулому багатостраждальних адептів токсичних стосунків. Там, щоправда, куди менш цікаво. І нехай творці, далеко не завжди вдало, заморочилися над тим, щоб молоді версії персонажів відповідали типажам старших (у кадрі фігурує, наприклад, син Боббі Каннавале, вельми схожий на батька), дивитися на ці вистраждані, нескінченні суперечки та марні метання — справжні тортури біля екрана.

Біда “Скарпетти” у тому, що це надзвичайно нудне і нецікаве вбивство вашого часу, яке не годиться навіть для перегляду “на фоні”. Воно розпорошується на вищевказані сімейні пристрасті, тоді як на саме розслідування лишається не так багато простору. Та й те навряд чи назвеш захопливим. Якщо дебютний епізод ще якось тримає увагу, то на другому починаєш нудьгувати, а на третьому ризикуєш остаточно втратити нитку оповідання. Уявіть, як це знущання з глядача дивитися до кінця.

Ніколь Кідман грає суто на досвіді, просто відпрацьовуючи гонорар. Якусь дурнувату енергію у свято нудьги привносить Джеймі Лі Кертіс, яка після новітнього “Хелловіна” знову співпрацює з режисером Девідом Гордоном Гріном. Але це не рятівна для серіалу партія — в персонажку ніби вселився дух підлітка, що обирає суцільно глибокі декольте. Про інших сказати до ладу нічого — парад настільки скорботних облич ви можете побачити, наприклад, у черзі до стоматолога.

“Де мобільний Ґвен?” — звучить в одному з діалогів, у якому йдеться про жертву маніяка. “Певно, вбивця забрав” — лунає у відповідь. “Нудно! Можна обговорити щось інше?” — втручається у розмову героїня Лі Кертіс. І така репліка якнайкраще характеризує це жахливе шоу.