Пірати дикого поля. Як легендарні "Госпітальєри" опинилися в центрі суперечки про гроші, довіру та війну

"Я розумію, що нам може хотітися подобатися усім, хотітися бути схожими на фонд Притули, Стерненка, Лачена, на "Повернись живим".

Але треба розуміти, що в нас немає такого фінансування на операційні витрати.

Ми не витрачаємо 20% з наших коштів на статутну діяльність.

Ми здебільшого закриваємо витратні частини, що стосується ремонтів, обслуговування, ротаційних, закупівель і так далі", – сказала в інтерв'ю УП депутатка та командирка "Госпітальєрів" Яна Зінкевич.

У 2026 році діяльність добровольчого батальйону все ж частково подібна до роботи інших фондів – вони регулярно забезпечують підрозділи Сил оборони України.

А цивільні волонтери "Госпітальєрів" після проходження курсів і відбору допомагають рятувати життя в зоні бойових дій.

На початку березня 2026 року в мережі Х вибухнуло публічне обговорення фінансової та описової звітності батальйону "Госпітальєри".

Якщо коротко, то спільнота соцмережі почала аналізувати інформацію з дописів організації, щоб з'ясувати, на що "пішли донати громади".

Найвичерпніший тред (ланцюжок) з описом ситуації вела журналістка-фрилансерка Ольга Худецька.

У користувачів соціальної мережі Х виникли запитання щодо двох непов'язаних банок на один і той же збір, а також стосовно інформації про зняття криптовалюти з рахунків.

Ще 14 юридичних осіб в Україні та організації за кордоном.

Питання виникли щодо декількох ТОВок, адже це форма роботи, яка передбачає комерційну діяльність.

На своїх офіційних сторінках "Госпітальєри" не комунікують про форму управління, про зняття коштів з банок.

Щонайменше півтора року не розповідають про кількість людей, які працюють в організації.

Після публічної реакції Яни Зінкевич на твіти Худецької почалася синхронізована медіакампанія на підтримку "Госпітальєрів".

На захист Зінкевич виступили депутати від партії "Європейська солідарність".

Довіра частини суспільства до батальйону – висока.

Тому природно, що на захист організації стали діячі культури, військові, інфлюенсери.

На фоні звинувачень у непрозорості від іншої частини суспільства, кількість донатів на збори "Госпітальєрам" зросла.

Після початку скандалу "Госпітальєри" публічно назвали суму надходжень за 2025 рік – вона становить приблизно 75 мільйонів гривень, 51 тисячу євро та 906 тисяч доларів.

Але ця інформація не допомагає людям зрозуміти ефективність, з якою їх було витрачено.

"Українська правда" поспілкувалася з військовими, волонтерами, цивільними медиками, щоб зрозуміти, скільки коштує невідкладна допомога на фронті, та яка роль цивільних у співпраці з медичними службами СОУ.

"Пірати" дикого поля.

Сьогодні волонтерські організації нерідко працюють як мережі кількох юридичних осіб під одним брендом.

Директорка фонду Dignitas, який спеціалізується на постачанні дронів та засобів РЕБ для Збройних сил України, Любов Шипович пояснює, що існування кількох юросіб є цілком нормальною та обґрунтованою практикою через законодавчі вимоги різних країн і специфіку діяльності.

Найчастіше для реалізації соціальних проєктів для ветеранів, потерпілих від війни, вразливих категорій використовують громадські організації.

Вони можуть отримувати благодійну допомогу на статутну діяльність та гранти.

ГО – це неприбуткова організація, яка не має власника.

Благодійні фонди відкривають, якщо організація постійно проводить збори на різні цілі.

Вони, на відміну від ГО, повинні публікувати річні звіти на сайтах.

ТОВ реєструють для комерційної діяльності.

Найчастіше це продаж мерча, курси, послуги.

На тринадцятий рік російського вторгнення волонтерський рух легалізувався.

Люди довіряють тим фондам, чия діяльність прозора.

Як правило, звітують, вказуючи основні показники: яким бригадам чи принаймні роду військ допомогли, чим.

Дехто з волонтерів додає до звітів платіжки.

Організації проходять щонайменше внутрішній аудит та публікують його на сайті.

Перелік того, на що збирають, за чотири роки від повномасштабного вторгнення Росії, теж постійно змінюється.

Ми пам'ятаємо, як у березні 2022-го Україна перетворилась на велику мережу малих ініціатив.

Гроші збирались на все: від турнікетів та касок – до закупівлі їжі.

"Тоді, в 2022 році волонтери збирали кошти на будь-які потреби армії без розбору", – каже УП очільниця руху VETERANKA Катерина Приймак.

Любов Шипович пригадує, що коли в 2022 році армія раптово зросла в 5 разів, державних запасів і логістики вистачало лише на 1/5 частину війська.

Забезпечення 80% Сил оборони не було передбачено жодними бюджетами та складами.

Волонтери закривали абсолютно все: їжу, форму, взуття, каски, бронежилети, аптечки.

На той момент "Госпітальєри" являли собою велику організацію, яка працює з 2014 року та має бойовий досвід.

Але вони не входять у структури Сил оборони, а приїжджають на фронт і працюють як цивільні медики.

І збирають кошти на свою діяльність як благодійний фонд.

Але коли потреби фронту змінилися, цілі зборів "Госпітальєрів" – ні.

На сайті медичного батальону можна побачити збори на шоломи, РПС (ремінно-плечові системи), підсумки та наколінники.

Катерина Приймак звертає увагу, що сьогодні збір коштів фондами на особисту амуніцію чи дрібниці для військових вважається "моветоном", оскільки держава переважно покриває витрати.

"У 2026 році акцент змістився на професіоналізацію, зокрема в бік БПЛА, оскільки це дає конкретну технологічну перевагу на полі бою", – додає Приймак.

Шипович підтверджує, що Міністерство оборони спроможне самостійно закривати більшість базових потреб.

"Майнове та харчове забезпечення наразі повністю контролюється державою", – каже волонтерка.

""Госпітальєри" повністю забезпечують свою життєдіяльність, купують собі і форму, і їжу, утримують базу, оплачують лікування поранених та навіть купують подарунки дітям загиблих побратимів.

Оскільки батальйон не входить до структури ЗСУ, держава їх не забезпечує, тому вони змушені відкривати збори.

Фактично закуповують собі те, чим їх могла б забезпечити держава, якби вони влилися в армійські структури", – пояснює Катерина Приймак.

Але "Госпітальєри" це не просто волонтерський фонд, який щось купує і передає на фронт, наголошує вона.

"Це велика машина, що по факту працює як підрозділ армії, хоч у структуру ЗСУ він не входить", – пояснює Приймак.

Головна проблема "Госпітальєрів", на думку ветеранки Катерини Приймак, це те, що організація залишається "піратською".

Це означає, що вони виїзжджають у зону бойових дій без офіційного статусу військових.

"Пірати" це сленг, який використовують військовослужбовці на позначення цивільних, які виконують бойові завдання, не перебуваючи в Силах оборони.

"Їм варто було б переформатувати свою роботу відповідно до сучасних реалій ще в 2022 році, адже їхня діяльність на фронті наразі не є системною.

Екіпам потрібні чіткі домовленості про підсилення конкретних бригад.

Особисто я брала участь в одній ротації у складі екіпажу "Госпітальєрів", і ми домовлялись з 46-ою бригадою в 2022 році особисто.

Як зараз працюють "піратські екіпажі", яким чином домовляються про роботу на місцях, я не знаю", – каже очільниця руху VETERANKA.

Приймак наголошує, що несистемний підхід до роботи несе великі ризики через погану комунікацію із суміжниками: екіпаж може випадково заїхати не туди або наїхати на дружні міни.

Сама Зінкевич пояснює те, чому "Госпітальєри" не стають підрозділом армії, недовірою до командирів.

"Я не готова відпускати своїх людей підпорядковуватись до якогось пана офіцера, який неясно якого рівня командир, яка він людина, які він мав перед цим життєві випробування…" – коментувала вона на останній пресконференції.

В "таксо" перевозять уже стабільного пацієнта.

Роль "Госпітальєрів" важко переоцінити, адже вони – одна з найбільших спільнот, які займалися евакуацією поранених з поля бою з 2014-го року.

Їхня якість і гнучкість були критично важливими для Сил оборони України.

В 2024 році Зінкевич підкреслювала, що єдина відмінність "Госпітальєрів" від бойового медика СОУ – лише статус.

"Раніше відсутність зброї була нашою відмінністю.

Але в перший день повномасштабного вторгнення ми її отримали офіційно.

Тому тепер різниці між нами я не бачу", – говорила нардепка Зінкевич у 2024 році.

Згідно із законом "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", зброя, яку видають цивільним парамедикам "Госпітальєрів", що працюють у гарячих точках, не може бути зареєстрована на громадську організацію чи благодійний фонд.

Реєстрація вогнепальної зброї в Національній поліції, за словами командирки "Госпітальєрів", здійснена на цивільних осіб.

За словами колишніх парамедиків, які працювали в гарячих точках, зброю їм видавали виключно на ротації, вони нею не володіли.

Частину палива екіпажам "Госпітальєрів" забезпечують підрозділи СОУ.

Це підтверджує Яна Зінкевич і додає, що від бригад вони отримують орієнтовно 20–60 літрів палива за ротацію.

"Броньовані дефендери дорогою на ротацію заправляються двічі до повного баку.

На ротацію ми готуємо запас палива.

Загалом 1 ротація одного екіпажу коштує приблизно 200–400 тисяч гривень.

На місяць ми витрачаємо приблизно 1,1 мільйона гривень", – каже Зінкевич.

Співпраця з "Госпітальєрами" для медичних служб завжди означає додаткову відповідальність і ризики.

Передача зв'язку цивільними, їхня загибель у зоні бойових дій – все це може стати підставою для відкриття проваджень.

Важливо, що якщо людина в структурі СОУ, то проблем взаємодії з нею немає.

Екіпаж “Австрійки” (реанімаційного автобусу “Госпітальєрів”) після ротації.

"У нас була ситуація в 2024 році, коли екіпаж "Госпітальєрів" "спалив" місце розташування нашого стабілізаційного пункту в Покровську.

Після ротації вони опублікували у своїх соціальних мережах "звіт" про виїзд.

Це було відео, на якому було видно заїзди на стаб, дуже чітко видно місце "розгрузки" і що це лікарня.

"Госпітальєри" не взяли відповідальності, а екіпаж не відсторонений від роботи", – розповідає Аліна Михайлова, керівниця медичної служби "Ульф" 108-го окремого штурмового батальйону "Вовки Да Вінчі" імені Дмитра Коцюбайла.

Співпрацю з добровольцями "Ульф" припинив пізніше, влітку 2025 року – після того, як "водійка "Госпітальєрів" привела на стаб FPV-рій".

За словами керівниці медичної служби, через той обстріл постраждали два медеваки "Ульфа".

Дівчині видали робочу машину відразу перед ротацією, і вона не вивчила габаритів машини.

Вона паркувалася довше, ніж дозволяла безпекова ситуація, її помітили.

Ми звернулися до Зінкевич із проханням прокоментувати слова Михайлової, але відповіді поки не отримали.

"Українська правда" намагалася зв'язатися з Яною Зінкевич з обіду 10 березня.

Відповідь на частину запитань ми отримали 12 березня разом із обіцянкою вийти на зв'язок, щоб доповнити їх.

Станом на 15 березня ми не отримали відповіді на частину запитань.

Начальники інших медичних служб СОУ поділяють думку, що співпраця з людьми, які не інтегровані в команди, буває важкою.

Ротації у "Госпітальєрів" тривають до одного місяця.

Найчастіше – два тижні.

Наші співрозмовники акцентують увагу на тому, що в організації є дуже злагоджені та професійні команди, які стають надійною опорою.

Але оскільки екіпажі дуже відрізняються за професійністю, то не завжди конкретні люди, які приїхали на ротацію, можуть бути корисними.

"Мені подобається працювати в правовому полі, з повним доступом до медикаментів, крові.

Так назагал легше працюється, адже потреба твоя є аргументована діяльністю.

Ліцензія – це відповідальність за обіг наркотичних засобів, прекурсорів, психотропів у підрозділах.

А регуляція процесів в Україні абсолютно притомна.

Я несу відповідальність за роботу і за надання допомоги на всіх етапах.

Помилка будь-кого з команди – це фактично помилка моя.

Я не можу довіряти малознайомим людям, а відповідні документи від виконавців – це розуміння кваліфікації та освіти людини", – коментує специфіку залучення цивільних без медичної кваліфікації начальник медичного відділення Третього армійського корпусу Вікторія "Авіцена" Ковач.

Основні напрямки роботи "Госпітальєрів" у 2026 році – евакуаційні рейси або допомога на стабілізаційних пунктах.

Евакуаційні рейси такого формату медики СОУ називають "таксо".

Середня чисельність екіпажу – до 3-х осіб.

Робота “Госпітальєрів” на ротації.

"Неважливо, як довго часу триває евакуація, на етапі, коли підключаються медики, їхня задача – тримати життєві показники.

В еваці ніхто умовно не оперує.

Тому він і "евак" – бо евакуює.

Кількість пацієнтів на одному рейсі визначається по ступеню поранень та можливостях транспортного засобу", – пояснює Ковач.

Ціна життя.

"Госпітальєри" – не унікальна цивільна організація, яка надає медичну допомогу в зоні бойових дій.

Але вони – фактично єдина цивільна організація без легального статусу.

Наприклад, "Перший добровольчий мобільний шпиталь ім.

Пирогова" (ПДМШ) на початку 2026 року з третьої спроби отримав ліцензію МОЗ.

В організації працюють люди з медичною освітою.

З ними укладається угода, оплачується робота.

Підготовка до ліцензування допомогла ПДМШ налагодити внутрішні процеси.

За словами Світлани Друзенко, координаторки медичної евакуації ПДМШ, навесні 2026 року від їхньої організації в зоні бойових дій на стабілізаційних пунктах працює 15–20 людей.

Це 3–6 екіпажів.

Орієнтовна середня ціна однієї евакуації ПДМШ – до 6 тисяч гривень.

На сайті опубліковано всі цифри за статтями, фінансові й описові звіти та аудиторський висновок.

МОАС, колись громадська організація, а зараз частина Державної служби медицини катастроф МОЗ.

В екіпажах MOAS працюють медики, які займалися евакуацією із "зелених зон" – тобто стабпунктів.

Медики Сил оборони позитивно відгукувалися про взаємодію з ними.

МОАСівці мають навички та обладнання, щоб транспортувати поранених, які не можуть самостійно дихати.

На сайті вказано, що їхня місячна непокрита потреба на діяльність – 200 тисяч гривень.

Вони одразу комунікують, що в разі, якщо кількість донатів перевищує ціль збору, то кошти вони передають Першому медичному батальйону.

На прифронтовій території від організації працюють 94 медики та 39 водіїв.

Члени екіпажу отримують зарплату.

Оскільки "Госпітальєри" – це добровольчий рух, то людям, які їздять на ротації, не платять зарплати.

На пресбрифінгу 10 березня у відповідь на запитання "Української правди" Яна Зінкевич повідомила, що в зоні ураження постійно перебувають орієнтовно 60 представників організації та працюють 15 екіпажів.

"Госпітальєри", за її словами, співпрацюють із медичними силами 11-ти підрозділів.

На свою діяльність у 2025 році організація зібрала майже 75 мільйонів гривень, 51 тисячу доларів, 906 тисяч євро.

Ціна за евакуацію одного пораненого, за словами "Госпітальєрів" – 8 тисяч гривень.

Що щонайменше на 2 тисячі дорожче, ніж в інших організацій.

"Зараз медики не заїжджають на евакуаційній машині під позицію.

У військових є достатньо знань, щоб надати первинну допомогу собі чи побратимам.

Через щільність обстрілів евакуація може тривати і до десяти днів.

Всі додаткові засоби, які може використати людина без медичної освіти, скидаються з дрона.

Військові транспортують пораненого.

На етапі передачі медикам він уже з усіма накладеними турнікетами чи бандажами з особистої аптечки.

Його стан стабілізовано побратимами", – пояснює Аліна Михайлова в контексті теми збору на турнікети та бандажі.

На початку березня 2026 "Госпітальєри" комунікували критичну потребу саме в них, збір відбувався на банку "На тактмед".

У 2026 році потреба медичної служби батальйону "Ульф" з операційною, шоковою, лабораторією та відділенням еваку складає 20 мільйонів гривень.

Михайлова додає, що в середньому на місяць вся медична служба в її підпорядкуванні використовує до 10-ти турнікетів.

Якщо порівнювати з постійними потреба "Госпітальєрів", виникають логічні запитання щодо кількості турнікетів та бандажів, на які вони постійно збирають.

"Вся історія з перемир'ям, перемовинами і так далі (якщо вони будуть успішними) – я розумію, що це нам дасть дуже мало часу – до пів року.

Я зацікавлена в тому, щоб зараз завдяки цій закупівлі (на амуніцію та тактмед) за потреби забезпечити всім необхідним обладнанням 300 парамедиків", – озвучує ціль збору Яна Зінкевич в інтерв'ю Тетяні Даниленко.

Упродовж тижня Яна Зінкевич дала десяток годин інтерв'ю, але в жодному не було прямої відповіді на запитання спільноти "Так а де звіт?".

Варто наголосити, що цей запит – бажання зрозуміти, скільки користі принесла кожна гривня.

Час спонтанних та емоційних донатів минув.

З-поміж благодійних фондів люди схильні підтримувати ті, які найраціональніше переакумульовують кошти в допомогу.

За тиждень скандалу спільнота не отримала інформації про те, як "Госпітальєри" використовували громадські гроші.

Спроби пояснити надходження і витрати коштів породжують нові запитання.

І, щоб повернути довіру, фонду доведеться на них відповісти.

Софія Челяк, Володимир Фомічов, УП.