Крим-2026: цифрове середньовіччя, туризм від «безнадії» та храми, що впали

Дванадцять років тому в березні Росія оголосила, що «Крим – її», всупереч логіці та здоровому глузду, наплювавши на державні закони та домовленості. За ці роки дива не трапилося: як і все «віджате» Росією, Крим перетворився на похмурий «остров невезения». Коротко про – про життя колись оздоровниці, а тепер околиці «руcского міра».

Дотаційний придаток

Крим, будучи автономною республікою у складі України, міг самостійно розпоряджатися своєю долею, маючи «елементи статусу суверенної держави», як кажуть тлумачні словники. Те, як він розпоряджався цим до 2014 року – окрема розмова, побачимо, що стало після.

Захопленому регіону одразу ж дали зрозуміти: бажаних «каменів з неба» буде достатньо, а все інше не гарантується. При цьому обіцяли від душі: і економічне зростання, і модернізацію, і приплив інвестицій. Насправді Крим хоч і намагається інтегруватися в російську економіку, але фактично він частково ізольований від світу.

Сьогодні Крим – один із найбільш дотаційних регіонів Росії, отримуючи майже 70% грошей із федерального бюджету. Для порівняння: у 2013 році від України у вигляді дотацій та субвенцій Крим отримував близько 30%.

Вливаючи щороку по 1,5 трильйона рублів у цільову програму розвитку Криму, Росії так і не вдалося запустити там економічне зростання – вся економіка звелася до держзамовлень та проєктів інфраструктури, на яких «пиляються» дивовижні суми. Дрібний та середній бізнес ледь виживають і закриваються, особливо у світлі нещодавнього підвищення ПДВ у РФ.

Тому й дорого

"Санкції!" - сумно вигукують чиновники, виправдовуючи цим усе: від занепаду промисловості до відсутності дощів у регіоні. І тут вони частково мають рацію: санкції та утруднена логістика ізолювали кримський ринок, тому продукти тут коштують дорожче на 10-20%, ніж у сусідніх регіонах РФ, будматеріали та паливо за час доставки дорожчають з кожним кілометром, а техніка та електроніка йдуть по «паралельному імпорту», ​​як тепер називають контрабанду. І коштують відповідно.

Крим перебуває під окремим режимом санкцій ЄС, США та інших країн. Заборонені інвестиції в економіку регіону, постачання технологій та діяльність міжнародних компаній.

У результаті півострів завис десь між 90-ми та 2000-ми: іноземних інвестицій немає, технологічне відставання збільшується, бізнес не розвивається або робить це черепашими кроками. Навіть великі російські компанії досі не горять бажанням розвивати кримський ринок, воліючи або діяти через ланцюжок посередників, або взагалі вдавати, що їх це не цікавить.

Тільки через міст

Виживає Крим завдяки туризму, але виглядає все нині не так, як раніше. Якщо до 2014 року сюди масово їхали іноземці, то останніми роками 90% - це громадяни Росії, яким не по кишені відпочинок у Туреччині, Сочі чи немає бажання їхати на мазутні пляжі Анапи.

- Туристичний сезон став коротшим. Вже рідко де у травні відкривають пансіонати та гостьові будинки, все починається в середині червня, і то де-не-де ще обладнують пляжі та чинять навіси, - каже власниця гостьового будинку в Ялті Ірина Морозова.

За її словами, іноземному туристу їхати до Криму нецікаво. Тут повністю відсутнє міжнародне авіасполучення, основний потік туристів йде через Кримський міст – а це означає і багатогодинні стояння у чергах, і періодичні закриття мосту, і принизливі перевірки. Банківські картки Visa та Mastercard не працюють, PayPal не працює, валютні операції – тільки в місцевих банках, та й то не в усіх.

- Поміняти долари чи євро – ціла пригода. Купюри мають бути ніби тільки з-під верстата, жодного разу не використані, інакше не приймуть. Навіть якщо ці купюри були видані в цьому ж банку - не факт, що їх відразу візьмуть на обмін, - поділився один із туристів у соцмережах.

Реєстрація губить візу

Місцевим жителям також додали проблем, поставивши у російських паспортах після лютого 2014 року реєстрацію у Криму. У результаті основна частина світу не визнає цих паспортів, а кримська «окупаційна» прописка автоматично ставить хрест на одержанні шенгенських віз.

- Хотіла з'їздити до дочки у США. Найближче посольство для росіян – Казахстан, Астана. Приїхала туди для отримання візи. Рівно за хвилину після початку співбесіди мене запитали про реєстрацію – я відповіла «Росія, Крим». Відмова у візі прийшла досить швидко, без пояснень причин, але мені потім обізнані люди пояснили, чому відмова. Через прописку, – поділилася своєю історією Юлія Голуян, мешканка Євпаторії.

Цифрове життя півострова також дихає на ладан. Як розповіли Коротко про фрілансери, що живуть там, складності в роботі підстерігають на кожному кроці.

- Доводиться платити за переказ грошей і переведення в готівку їх з карт посередникам – на це може піти до 20% заробітку. Ми не афішуємо своє місце розташування, жодних адрес та номерів телефонів, тільки соцмережі, зареєстровані на українські номери. Нікому не говоримо, ким працюємо насправді, – розповідає мешканка Феодосії Галина.

- Найдивовижніше, що навіть суто російські сервіси типу RuTube (аналог YouTube) визначають Крим як територію України і не працюють без VPN, - посміхається співрозмовниця.

Півострів занепадає і руйнується

Як уже було сказано, багатомільярдні вкладення з російського бюджету до Криму призначені лише для однієї мети, яка називається в народі «розпил». Інакше як пояснити, що кримські міста занепадають, а історичні пам'ятники руйнуються, не дочекавшись реконструкцій?

Так, днями у Феодосії впала вірменська церква святих архангелів Михайла та Гавриїла - 1408 року споруда, що входить до списків пам'яток культурної спадщини України та Росії. Раніше, у січні, там же обрушилася дзвіниця. Росіяни відкрили кримінальну справу про «неналежний догляд за об'єктом культурної спадщини»: за версією слідства, «незважаючи на тріщини у стінах та обвалення дзвіниці, заходи щодо організації реставрації не вживалися».

Церква відома тим, що 1848 року тут вінчався художник Іван Айвазовський (Ованес Айвазян) зі своєю першою дружиною Юлією Гревс.

Під загрозою руйнування перебувають і знамениті Байдарські ворота, один із символів Південного Криму. Зведені в 1848 році на честь завершення будівництва Севастопольського шосе, що з'єднало Севастополь з Південним берегом Криму, ворота почали обсипатися. Як повідомляють жителі Севастополя, каміння вивалюється прямо на дорогу, а ділянка під фрагментом, що випав, тріскається і просідає. Якщо нічого не зробити, руйнація може йти далі.

Минулого року у Сімферополі під час спроб реставрації «Таврійської губернської гімназії», де працювали Пирогов, Менделєєв, Курчатов та інші, будівля історичного корпусу частково обрушилася. Чутки про порушення під час реставраційних робіт влада швидко припинила, заявивши, що все йде за планом.

Руйнує Крим і Чорне море: часті шторми у Криму пошкоджують пляжі та набережні півострова. При цьому лише через 12 років окупаційна влада прийшла до тями і заявила про «необхідність ретельної експертизи та розробки спеціальної державної програми з берегоукріплення».

У печерному комплексі Кач-Кальон, що входить до Бахчисарайського культурного заповідника, ведеться будівництво: заради нових приміщень знищуються підгрунтя скель, що рано чи пізно може призвести до обвалення.

Винищується і найбільша у Криму популяція тюльпана Шренка біля Кояського озера.

Зі стіни бастіону біля вежі Костянтина у Феодосії – символу міста - зникли гарматні ядра.

Унікальність Криму стирається немов гумкою. І це не заважає окупаційній владі щороку говорити про зростання турпотоку до Криму – наприклад, цього року «очікується не менше 8 млн туристів», йдеться в інформації держструктур. Нічого, окрім усмішки, у кримчан це не викликає. Окозамилювання - улюблене заняття російських чиновників споконвіку.