Помер патріарх Філарет

Сьогодні, 20 березня, на 97 році життя після важкої хвороби відійшов у вічність Святійший патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет (Михайло Антонович Денисенко). Людина-епоха, чиє ім’я назавжди закарбується в літописі боротьби за духовну незалежність України, повідомляє «Главком».

Філарет, в миру Михайло Антонович Денисенко – український православний архієрей, патріарх Київський і всієї Русі-України Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) у 1995–2018 роках. З 15 грудня 2018 року Філарет носить титул «почесний патріарх» Православної церкви України. У 2019 році він отримав звання Героя України.

Останні дні та молитва за Патріарха

Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета госпіталізували до однієї з лікарень Києва 9 березня. Причиною госпіталізації стало погіршення стану здоров’я ієрарха. Наразі Його Святість перебував під постійним наглядом в одному зі спеціалізованих закладів столиці. У зв’язку з госпіталізацією представники церкви закликали духовенство, чернецтво та всіх вірян підносити посилені молитви за здоров’я та якнайшвидше одужання Святійшого Патріарха Філарета. 

Від сина шахтаря до очільника Церкви

Михайло Денисенко народився 23 січня 1929 року в селі Благодатному Амвросіївського району на Донеччині у родині шахтаря Антона Дмитровича Денисенка та його дружини Меланії Кирилівни.

Дід Михайла загинув від Голодомору, батько Антон Денисенко в складі 103-го гвардійського стрілецького полку 34-ї гвардійської стрілецької дивізії загинув під час битви за Дніпро в бою за село Коновалова 24 вересня 1943 року, де й був похований. 

Філарет є випускником Московської духовної семінарії, куди він потрапив після навчання в Одеській семінарії. 1 січня 1950 року, на II курсі навчання, Михайло прийняв чернечий постриг з ім'ям Філарета. Ще під час навчання здібний українець користувався великою довірою патріарха Алексія I (Сіманського), завдяки чому став доглядачем патріарших покоїв у Троїце-Сергієвій Лаврі. Академію в Москві він закінчує з відзнакою, що дозволило йому викладати у духовних семінаріях Саратова та Києва, а також очолювати церковні місії у Олександрії (Єгипет) та у Відні (Австрія). 

Після смерті московського патріарха Пимена, Філарет відстоював право української церкви. Ініціював перейменування Українського екзархату РПЦ на УПЦ МП.

У 28 років Філарет призначений інспектором, у 29 – ректором Київської семінарії. У 31 рік став керуючим справами Українського екзархату, себто представництва Московського патріархату в Український РСР, і настоятелем Володимирського собору у Києві (єдиного у місті, де тоді проходили регулярні богослужіння за православним каноном), а за шість років – висвячений на архієпископа Київського й Галицького, а також екзарха України.

Політична анафема

Внаслідок здобуття Україною незалежності 1991 року Філарет виступив поборником відновлення української церковної самостійності та за надання автокефалії православній церкві в Україні.

Філарет добився від РПЦ для Української православної церкви прав незалежності й самостійності в управлінні та права широкої автономії, що не є тотожним канонічному статусу автономії, яким володіють, наприклад, Фінляндська православна церква чи Японська православна церква.

У 1992 року в порушення канонів Православної церкви, частина єпископату під орудою Московської патріархії скликали незаконні збори єпископів, який вони проголосили Харківським собором. Під час цього зібрання московський патріарх Алексій II домігся створення нової релігійної організації – РПЦ в Україні – та усунення митрополита Київського Філарета від предстоятельства в Українській православній церкві.

Після цього митрополит Філарет разом з канонічними єпископами УПЦ – єпископом Почаївським Яковом Панчуком та єпископом Львівським Андрієм Гораком – створили ієрархію УПЦ Київського патріархату, яка стала канонічною основою створення диптихіальної ПЦУ.

У 1997 році на Філарета наклали анафему. Ініціаторами цього були московська патріархія. Тобто на питання, хто наклав анафему на Філарета, відповідь однозначна – російські патріархи, які хотіли мати повні виключні права на церкву в Україні. Сам Філарет тоді зазначив, що анафема на нього має виключно політичне підґрунтя, а за політичних намірів анафеми не накладають.

«Анафема накладається за єресь, за розкол, за відступлення від морального вчення християнського чи за грубе порушення канонів. А я нічого цього не робив. Тому претензій до мене з цього боку немає», – зазначав він.

Духовний щит під час війни

У 2013 році Філарет активно підтримував мітингувальників, які вийшли на акції протесту взимку. А під час анексії Криму, він виступив з різкою критикою президента РФ та порівняв його дії з діями Адольфа Гітлера.

Також Філарет підтримав українських захисників, які першими стали на захист держави у 2014 році на сході України. Він підкреслив, що дії сучасної Росії на Донбасі нагадали йому дії представників організації «Ісламська держава». 

Особливою сторінкою діяльності Філарета є переклад Священного Писання, творінь святих отців та богослужбових текстів українською мовою. Патріарх особисто переклав або безпосередньо керував перекладами і благословив до друку понад 180 томів богослужбової, святоотцівської та духовної літератури.

11 жовтня 2018 року на синоді Вселенського патріархату було прийнято розгляд апеляції Філарета й анафему РПЦ було одностайно визнано недійсною, і такою, що була накладена з політичних мотивів.

Як відомо у грудні 2018 року відбувся Об’єднавчий собор УПЦ КП, УАПЦ і частина УПЦ МП об’єдналися в нову церковну організацію – ПЦУ, яка згодом отримала від Вселенського патріарха Томос про автокефалію.

Тоді Митрополит Епіфаній (Сергій Думенко) був обраний першим предстоятелем Православної церкви України. Це відбулось 15 грудня 2018 року на Об'єднавчому соборі в Софії Київській. Втім офіційна інтронізація (зведення на престол) відбулася пізніше – 3 лютого 2019 року.

Ексочільнику УПЦ КП Філарету обрання Епіфанія не сподобалося. Адже на місце глави нової церкви він претендував від самого початку свого шляху.

«Порошенко обіцяв одне, а робить інше. Була домовленість не тільки з Епіфанієм та президентом, але з архієреями всіма на архієрейському соборі, що після отримання томосу я буду керувати як патріарх всередині України. А назовні [ПЦУ] буде представляти Епіфаній. І, щоб зберегти єдність, треба виконувати домовленість. А він цю домовленість порушив і керує сам! Він не тільки не допускає патріарха, але й не узгоджує своїх дій зі мною. На першому Синоді взагалі поставили питання відправити мене на спочинок!» – обурювався свого часу владика Філарет, наголосивши, що своїми діями не розколює ПЦУ, а навпаки р«обить усе, щоб зберегти Українську церкву, яку ми побудували».

Через це Філарет вирішив вийти зі складу ПЦУ і оголосив про «відновлення» УПЦ КП. Його підтримали лише два ієрархи з РФ. ПЦУ на чолі з митрополитом Епіфанієм такого рішення не визнала. Таким чином УПЦ КП стала нечисленною структурою, яка має парафію у Володимирському соборі в Києві.

Примирення заради майбутнього

Варто зазначити, що з часом Філарету та Епіфанію все ж вдалося піти на певне примирення. 5 листопада 2025 року Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній зустрівся у своїй резиденції зі Святійшим Патріархом Філаретом.

Попередньо Предстоятель Православної Церкви України відвідував владику Філарета у його резиденції 26 жовтня 2025 р. та особисто привітав Його Святість з нагоди 30-ліття від дня інтронізації. Блаженнійший Митрополит Епіфаній висловив вдячність Філарету за його багаторічне служіння у розбудові автокефальної Української Православної Церкви. Протягом зустрічі пролунали теплі спогади щодо різних етапів церковного служіння Патріарха Філарета. Також йшлося про виклики російської агресії та про ситуацію на тимчасово окупованих територіях України.

Всі відзначили, що використання української мови в богослужінні є наріжним каменем її розвитку й утвердження, засвідчивши видатний внесок особисто Святійшого владики у цю справу. Митрополит Епіфаній наголосив, що здобутки Церкви стали міцним фундаментом, який уже не зможуть зруйнувати жодні вороги.

«Слава Богу, що ми можемо так спілкуватися. Треба виявляти любов і постійно дякувати Богові за всі Його благодіяння», – підкреслив Святійший Патріарх Філарет.

«Бог є любов. В Царстві Божому панує любов, Бог з любові сотворив світ, постраждав. Тому і ми маємо любити один одного».

На відзнаку заслуг Святійшого Патріарха Філарета у відродженні Михайлівського Золотоверхого собору з нагоди 25-ліття його освячення йому була вручена Подяка від Предстоятеля ПЦУ.

Після такої зустрічі у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі була звершена спільна молитва за перемогу України над російським агресором та настання справедливого миру, а Патріарх благословив присутніх на молитві.

23 січня 2026 року Митрополит Київський і всієї України Епіфаній привітав патріарха Філарета з 97-річчям. «Ваша святосте! Ми глибоко поважаємо добрі плоди вашої праці, у роки радянських утисків спрямованої на захист служіння церкви, а в роки відновлення незалежної України – на духовне відродження народу і на утвердження автокефалії», – йшлося  у повідомленні. Епіфаній подякував Філарету за його внесок у єднання українського православ’я та отримання від Вселенського патріархату Томоса про автокефалію.