Сумнозвісна радіоактивна гробниця острова Руніт почала протікати: чим це нам загрожує

Чи зможе застаріла конструкція витримати натиск глобального потепління?

Історія цього місця розпочалася понад 80 років тому, коли Сполучені Штати Америки розгорнули масштабну програму ядерних випробувань на Маршаллових Островах. У період між 1946 і 1958 роками на атолах Еніветок і Бікіні було проведено 67 вибухів. Один із них, відомий як тест "Кактус", відбувся у 1958 році й залишив по собі глибоку вирву на острові Руніт. Цей кратер глибиною 10 метрів згодом став місцем поховання для радіоактивного сміття, зібраного з усього атола, пише ScienceAlert.

Роберт Селестіал, колишній водій вантажівки армії США, був одним із 500 солдатів, відправлених на очищення території наприкінці 1970-х років. Він згадував, як працював у радіоактивній воді, маючи на собі лише шорти та гумові чоботи, навіть не підозрюючи, що знаходиться в епіцентрі колишнього ядерного вибуху. Військовим казали, що вони прибирають звичайні уламки часів Другої світової війни, хоча насправді вони перевозили тисячі тонн зараженого ґрунту.

Ядерний вибух на острові Руніт / Фото, зроблене урядом США, є публічним надбанням/ABC News

Наслідки такої роботи виявилися катастрофічними: після повернення додому тіло Роберта вкрилося кровоточивими виразками, а згодом у нього діагностували крихкість кісток, остеопороз, артрит, а також серйозні проблеми з нирками та печінкою.

Лише у 2023 році американський уряд офіційно визнав таких службовців "атомними ветеранами", надавши їм доступ до медичних пільг.

Гробниця

Сам могильник, який отримав назву "Купол Руніт" або "Гробниця", був завершений у 1980 році. Це споруда діаметром 115 метрів, накрита бетонною кришкою товщиною 45 сантиметрів. Під нею зберігається понад 120 000 тонн радіоактивних матеріалів, включаючи смертельно небезпечний плутоній-239, період напіврозпаду якого становить понад 24 000 років.

Так виглядав купол Руніт невдовзі після будівництва / Фото Агентства спеціальної зброї Міністерства оборони США

Проте конструкція, яку планували як тимчасове рішення, виявилася вкрай недосконалою. Вона не має герметичного дна, оскільки бетонну суміш просто заливали у вирву, розташовану на пористому кораловому піску.

Сучасні дослідження підтверджують, що купол поступово руйнується. Професорка хімії Колумбійського університету Івана Ніколіч-Г'юз ще у 2018 році помітила тріщини на поверхні об'єкта та зафіксувала підвищений рівень радіації у зразках ґрунту за межами споруди, пише ABC News. Через припливи ґрунтові води постійно проникають усередину могильника та вимивають радіонукліди безпосередньо в океанську лагуну.

Фахівці висловлюють занепокоєння, що до 2100 року рівень моря навколо Маршаллових Островів може піднятися на 1 метр, що практично повністю затопить острів Руніт, середня висота якого становить лише 2 метри над рівнем океану.

Схема показує розташування та різні конструктивні особливості споруди утримання кратера Кактус / Фото Террі Гамільтона

Ситуація ускладнюється політичними та фінансовими розбіжностями. Маршаллові Острови здобули незалежність у 1986 році, а підписана тоді угода про вільну асоціацію поклала основну відповідальність за ядерну спадщину на новий уряд. Місцеві посадовці стверджують, що під час підписання документів вони не володіли повною інформацією про стан могильника.

Тим часом представники Міністерства енергетики США заявляють, що тріщини в бетоні є природним наслідком старіння матеріалу, а кількість вимитої радіації нібито є незначною порівняно з тим, що вже знаходиться у водах лагуни після минулих тестів.

Однак незалежні експерти наголошують, що всередині купола можуть перебувати нерозірвані частини ядерних зарядів, контакт із якими був би фатальним для мешканців атола, що використовують лагуну як джерело їжі.