/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F33%2Fdf712efdb9655266499252b66e101193.jpg)
Золотые менеджеры и нищие слесари: эксперт объяснил, почему "кадровый голод" в Украине - это фейк
Поки HR-експерти та державні чиновники звітують про сотні тисяч вільних робочих місць, звинувачуючи українців у небажанні адаптуватися, реальний стан ринку праці нагадує велику маніпуляцію. Експерт у сфері ЖКГ Олег Попенко розбирає, чому гучні цифри "кадрового голоду" не мають нічого спільного з дійсністю, а вакансії часто існують лише на папері.
Фантомні оголошення та полювання на "невидимок"
Значна частина вакансій у промисловості, логістиці та будівництві є напівреальною. Бізнес, що не має статусу критично важливого, виставляє оголошення, але фактично шукає "невидимого" працівника - того, хто має законну відстрочку від мобілізації. Звичайний фахівець без броні отримує відмову ще на етапі співбесіди, оскільки роботодавці бояться величезних штрафів за порушення військового обліку. Таким чином, вакансія в звітах є, а можливості працевлаштуватися для більшості чоловіків - немає.
Психологічні атаки та демпінг
Інша категорія "пустушок" - це так званий фантомний дефіцит. Власники підприємств місяцями тримають відкритими десятки вакансій з низькими зарплатами не для пошуку людей, а для тиску на чинний колектив. Це інструмент шантажу: продемонструвати робітникам, що "за парканом черга", і змусити їх працювати за копійки, не вимагаючи підвищення виплат.
Пастка "адаптації": життя на межі бідності
Популярна теза про необхідність перекваліфікації та мобільності часто стає евфемізмом для втрати статусу та доходів.
-
Столичний хаб: У Києві пропонують роботу вантажникам чи касирам із зарплатою 18-28 тисяч гривень.
-
Економіка виживання: Для іногороднього оренда житла та комунальні послуги з’їдять понад 15 тисяч.
-
Результат: Людина має покинути свій фах і переїхати, щоб жити на межі злиднів заради покращення чиєїсь статистики.
Прірва між кабінетами та цехами
Ситуація в комунальній сфері найбільш абсурдна. Керівники скаржаться на брак слюсарів та зварників, отримуючи при цьому премії у 100-150 тисяч гривень. Водночас рядовим робітникам пропонують оклади, яких ледь вистачає на обід та дорогу до роботи. Дефіцит для начальства - це порожня клітинка в звіті, а для зварника на зміні - це робота за трьох без жодних доплат та захисту від мобілізації.
"Ставлення на місцях залишається радянським: незамінних людей не існує. Ця фраза вбиває будь-яку тезу про цінність кадрів", - зазначає Олег Попенко.
Поки держава малює вакансії-пустушки, професіонали обирають "дезертирство" - йдуть у приватний сектор або виїжджають за кордон, де процедури визнання дипломів спрощено, а праця цінується реально, а не в телевізійних звітах.