НАЗК розкрило причину приховування перевірки декларації Єрмака: Захист чи таємниця?

У лютому 2025 року, коли сніг ще лежав на вулицях, Національне агентство з питань запобігання корупції розпочало повну перевірку декларації Андрія Єрмака, обравши її за ризик-орієнтованим підходом. Це рішення стало відправною точкою для подій, що розгорталися в тіні, подалі від сторонніх очей.

Того ж дня, коли Єрмак отримав повідомлення про початок перевірки у своєму особистому кабінеті Реєстру декларацій, НАЗК отримало таємничий лист. Цей документ, надісланий «державним органом», вимагав обмежити доступ до інформації про перевірку через застосування до декларанта заходів захисту. Це звернення перетворило звичайну процедуру на конфіденційну справу.

Протягом кількох місяців, поки НАЗК проводило перевірку, громадськість залишалася в невіданні. Агентство зверталося до правоохоронних органів, включаючи НАБУ, Офіс генерального прокурора та Національну поліцію, але не отримало інформації, яка могла б суттєво змінити хід перевірки.

Перевірка завершилася 16 травня 2025 року. У ній було встановлено декларування неточних відомостей, проте ознак недостовірного декларування, незаконного збагачення чи необґрунтованих активів не виявили. Довідку про результати перевірки надіслали Єрмаку через його персональний кабінет, з якою він ознайомився 20 травня. Проте довідка не публікувалась на сайті НАЗК через дію тих самих обмежень.

Все змінилося лише після того, як у листопаді 2025 року Андрія Єрмака звільнили з посади керівника Офісу Президента. Після того як ця новина облетіла медіа, НАЗК ініціативно звернулося до того ж державного органу з питанням, чи є обмеження ще актуальними. Отримавши відповідь про їх зняття, НАЗК негайно оприлюднило інформацію про проведену перевірку на своєму офіційному сайті.

Ця подія викликала питання у депутатів. Зокрема, голова антикорупційного комітету Верховної Ради Анастасія Радіна порушила це питання на заході НАЗК, зазначивши, що інформація про повну перевірку декларації Єрмака з'явилась лише у січні 2026 року без попереднього оголошення про її початок. При цьому НАЗК пояснило, що законодавство не зобов’язує агентство оприлюднювати інформацію про початок проведення повної перевірки декларації.

Ситуація навколо декларації Андрія Єрмака стала предметом обговорення, оскільки Національне агентство з питань запобігання корупції (пресслужби НАЗК) тривалий час не оприлюднювало результати перевірки, посилаючись на конфіденційне звернення від державного органу. Це викликало питання щодо прозорості та дотримання процедур у відомстві.

Раніше, у січні 2026 року, у медіа з'явилася інформація про те, що НАЗК оприлюднило результати перевірки декларації лише після звільнення Єрмака. Це викликало занепокоєння щодо можливої затримки або вибірковості у розкритті даних. Сам Єрмак, за даними джерел, 5 грудня відвідав офіс Служби зовнішньої розвідки, на тлі цих подій.

«Це повідомлення позначено як прочитане 3 лютого 2025 року, тобто в день початку перевірки. У цей же день НАЗК отримало лист від державного органу про необхідність здійснювати заходи фінансового контролю стосовно суб’єкта декларування із дотриманням обмежень поширення доступу до такої інформації через здійснення стосовно нього заходів захисту. Цей лист став підставою неоприлюднення інформації про початок перевірки на сайті НАЗК», — заявили у НАЗК.

«На моє запитання на сьогоднішньому заході про причини того, що інформація про повну перевірку декларації Єрмака з’явилась лише у січні 2026 року, у НАЗК повідомили, що це начебто було зроблено за зверненням «уповноваженого органу», ймовірно СБУ. Як Служба безпеки дізналася про повну перевірку декларації Єрмака, якщо НАЗК не оприлюднювало інформацію про початок перевірки – наразі невідомо», — зазначила Анастасія Радіна, посилаючись на НАЗК, під час заходу, присвяченому річниці його створення та згідно з посиланням.

Історія прихованої перевірки декларації Андрія Єрмака демонструє складний баланс між прозорістю державних органів та необхідністю захисту окремих осіб. Вона залишає відкритими питання про механізми взаємодії між різними державними структурами та про те, наскільки далеко може заходити конфіденційність, не поступаючись при цьому суспільному інтересу.