Битва за Куп'янськ: огляд фронту і плани Росії на літо-осінь

Огляд, сьогодні коротко з різних напрямків.

1. Північно-слобожанський (Сумський) напрямок

Продовжуються бої у прикордонні Сумської області України за напрямками Колотилівка – Покровка та Грабовське – Рясне. Передові підрозділи угрупування військ (УВ) противника «Север» намагаються розширити своє вклинення (на даний момент воно складає до 1,5 км), поки що, безуспішно для себе.

Бої також тривають у тактичній зоні вздовж периметру вклинення противника на північний схід від міста Суми. Незважаючи на кілька акцентованих спроб передових підрозділів російської тактичної групи (ТГр) «Курск» просунутися в південному напрямку, їм досі не вдалося дістатися до рубежу Писарівка-Мар’їне, а також просунутися в північно-східній частині лісового масиву в районі Садки.

2. Південно-слобожанський (Вовчанський, Харківський) напрямок

Противник (російські війська), а саме зведена ТГр 44-го армійського корпусу (АК) та підрозділів 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) «Белгород/Харьков», посилена кількома підрозділами зі складу частин і з’єднань УВ «Запад», продовжує вперті бої в районі Синельникове – Цегельне – Вільча – Лиман, намагаючись забезпечити просування своїх передових штурмових груп в районі Симинівка та Графське зі східного флангу, на південь, вздовж річки Сіверський Донець.

Однак поки що їм це не вдається, оскільки ЗСУ вперто утримують позиції в районі Лиману та Вільчі, а також у районі Приліпки, фактично заважаючи російському командуванню посилити свої зусилля у цьому напрямку.

Передові малі піхотні групи російських військ, які прорвалися до Симинівки та Графського, очевидно, стикаються зі значними труднощами у логістиці. А найголовніше – противник не може суттєво наростити їх чисельність, оскільки переміщення живої сили для їх поповнення через «коридори», що обстрілюються ЗСУ з обох флангів (із заходу та сходу), є значно складним.

На «основному» напрямку Вовчанськ – Білий Колодязь російські війська також поки успіху не мають. Ймовірно, російське командування дещо змістило свої зусилля в цьому напрямку на захід, намагаючись посилити тиск на українські позиції в районі Вільчі, атакуючи їх через залізницю з боку Вовчанська, аби розблокувати просування своїх штурмових груп уздовж Сіверського Донця.

3. Велико-Бурлукський напрямок

«Чергові» спроби передових підрозділів російської 69-ї мотострілецької дивізії (мсд) 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) дістатися до рубежу Хатнє – Амбарне, а також Нововасильківка – Митрофанівка, відповідно діючи з боку Мілового та з боку Красного Першого на своєму Оскільському плацдармі, досі не увінчалися успіхом.

83-й мотострілецький полк (мсп) цієї дивізії, який вже другий місяць намагається «взяти» Амбарне, поки що не досяг суттєвого прогресу у цій справі. Також, не мають результату й спроби передових підрозділів 6-ї ЗВА просунутися з боку Дворічної у бік Рідкодубу, які вони здійснюють час від часу вздовж дороги Дворічна – Великий Бурлук.

Очевидно, що командування російської 6-ї ЗВА, яке змушене розтягнути свої сили та засоби на досить широкому фронті (від Куп'янська до Вовчанська) для виконання низки оперативно-тактичних завдань, у найближчому майбутньому суттєво обмежить свої «апетити» і, скоріш за все, зосередиться на виконанні 1-2 завдань.

Хоча ця армія має у своєму складі дві нові «штурмові» дивізії (відповідно, 68-му та 69-ту мсд), які колись були 25-ю та 138-ю окремими мотострілецькими бригадами (омсбр), їх явно недостатньо для всього й зразу – і для Куп'янська, і для боїв у районі Вовчанська, а також для спроб просування на Великий Бурлук з їхнього плацдарму на Осколі.

Але, знаючи основні принципи прийняття рішень російським командуванням, цілком можливо припустити, що воно, ймовірно, зосередиться саме на Куп'янську та розширенні свого плацдарму на Осколі в його південній частині, а не на «тактичній метушні» у прикордонній смузі.

68-ма мсд цієї армії (121-й і 122-й мсп), що діє там і активно сприяє 1-й танковій армії (ТА) УВ «Запад» з півночі у її наступі на Куп'янськ, може бути підсилена низкою сил і засобів зі складу 69-ї мсд в рамках такого рішення.

4. Куп'янський напрямок

«Сидіння» залишків російських штурмовиків у Центральній районній лікарні Куп'янська, очевидно, завершилося. Російські війська так і не змогли їх деблокувати, хоча дуже старалися це зробити. Наразі, очевидно, ЗСУ «дочищають» територію в район стадіону «Спартак» та ділянки місцевості, прилеглі до Куп'янського «Екстрим-парку», розташованого на північ від залишків лікарні.

Однак слід пам'ятати – малоймовірно, що російське командування найближчим часом взагалі або в значній мірі відмовиться від активних (у сенсі наступальних дій) у цьому напрямку. Перш за все, через морально-психологічні проблеми в інформаційному просторі, які зазнає вище військове та політичне керівництво РФ у зв’язку із подіями та їх заявами навколо Куп’янська. Відповідно, самі російські військові дуже-дуже наполегливо намагатимуться таки «взяти Куп'янськ» у дійсності.

Оскільки, очевидно, вище російське військове та політичне керівництво вимагатиме у них в будь-який спосіб привести до реальності його гучні заяви про «взяття Куп'янська», зроблені ним кілька місяців тому. Адже постійне нагадування про це приниження в інформаційному просторі завдає йому дуже відчутної репутаційної шкоди. Насамперед у сфері довіри до нього з боку російської громадської думки і, фактично, та з боку підлеглих йому російських військових.

Тому частини та з’єднання 1-ї ТА (УВ «Запад»), що діють у цьому напрямку – 47-ма танкова дивізія (тд), 27-ма окрема мотострілецька бригада (омсбр), частина сил 2-ї мсд та 4-ї тд, а також 6-та ЗВА (УВ «Север») – 68-ма мсд за будь-яких обставин намагатимуться ліквідувати плацдарм ЗСУ на схід від Куп'янська та захопити саме місто найближчим часом.

Наразі основні зусилля командування 1-ї ТА зосереджені в напрямку Піщане – Курилівка, тобто в смузі 47-ї танкової дивізії, яка намагається за будь-яку ціну прорватися до Ківшарівки, закріпитися там і дістатися до Куп'янська-Вузлового основними силами своїх передових частин та підрозділів.

Водночас 27-ма омсбр, передові підрозділи 68-ї мсд (6-та ЗВА) періодично намагаються прорватися до Заоскілля (східна частина Куп'янська) з боку Лиману Першого, а також за напрямком Вільшана – Петропавлівка, і відновити свої позиції в західній (центральній) частині Куп'янська, атакуючи вздовж Осколу зі свого плацдарму на ньому.

Задум – досить очевидний. «Відрізати» південну частину плацдарму (й таким чином, притиснути до річки, або примусити українські війська відступити з району Колесниківки та Глушківки у північному напрямку), одночасно заважаючи їм організувати стійку оборону в районі «Заоскілля» та Куп'янська-Вузлового.

Поки що противник досяг наступних результатів у цьому питанні:

• Ймовірно, окремі штурмові групи зі складу 27-ї омсбр (скоріш за все, підтримані підрозділами 47-ї тд) змогли просунутися у напрямку Вільшана – Петропавлівка, зав’язавши бої за останню. У районі між ліцеєм No7 і Молококонсервним комбінатом, на північ від Кучерівки, також зафіксовані окремі «надмалі» російські піхотні групи.
• Крім того, штурмові групи 153-го танкового полку (47-ма тд) очевидно змогли утриматись у південно-східній частині Курилівки, пройшовши туди з боку Піщаного. Також, на північно-східній околиці Ківшарівки, ймовірно, є також кілька російських військових.
• Однак противнику очевидно за три тижні впертих атакуючих\штурмових дій так й не вдалося прорватися до Куп'янська-Вузлового або надійно перерізати дорогу між Новоосиновим і Глушківкою.

Загальну оперативну ситуацію на Куп’янському напрямку, на даний момент, як на мене, можна охарактеризувати як нестабільну рівновагу. Визначається це кількома факторами, зокрема:

• Командування УВ «Запад» навряд чи відмовиться від штурму та захоплення Куп'янська найближчим часом, «заохочуване» до цього вищим російським військовим і політичним керівництвом. Тому навряд чи противник припинить атаки на позиції ЗСУ на плацдармі та в самому місті.
• На даний момент очевидно, що війська (сили) УВ «Запад», які діють у цьому напрямку, для успішного виконання цього завдання потребують двох речей – перегрупування та посилення. Крім того, не завадило б поповнити передові частини та підрозділи 1-ї ТА та 6-ї ЗВА живою силою, оскільки в попередніх боях за місто вони були суттєво «виснажені» в цьому сенсі. Дійшло до того, що в деяких випадках російські полки та бригади, що діють у напрямку Куп'янська, мають у більш-менш боєздатному стані не більше ніж недоукомплектований батальйон штурмової піхоти або навіть кілька рот для проведення активних атакуючих\штурмових дій у тактичній зоні.
• Однак водночас слід пам'ятати, що, незважаючи на те, що завдання із захоплення Куп'янська для російського військового та політичного керівництва наразі є достатньо актуальним, саме Куп'янський напрямок навряд чи стане «головним змістом» усієї літньо-осінньої кампанії противника. Адже воно має досить обмежений вплив у військово-політичному (стратегічному) сенсі на хід і зміст усієї війни. Навіть гіпотетичне захоплення Куп'янська російськими військами навряд чи стане вагомою причиною для України припинити загальний опір агресору, включно з усім «великим» оперативно-стратегічним Харківським напрямком.
• Тому командування 1-ї ТА і загалом усієї УВ «Запад» буде досить обмежене у сенсі отриманні підсилення, головним чином за рахунок стратегічних резервів російського командування. Більше того, на цьому етапі вже очевидно, що командування УВ «Запад» наразі зосереджує свої основні зусилля на Лиманському та Борівському напрямках (тобто в центрі та на лівому фланзі всієї своєї операційної зони), а не на Куп'янському напрямку. Що, у свою чергу, повністю вписується в логіку підготовки російського командування до масштабного наступу влітку-восени цього року на Слов'янсько-Краматорську агломерацію.