Борчиня Аїда Керімова: Без різниці, кого перемагати. Але росіянки — це особливі емоції

У 20 років вона вже диктує свої правила на килимах Європи. Українська борчиня Аїда Керімова принесла країні «золото» молодіжного ЧЄ (U-23), у напруженому фіналі здолавши російську суперницю. За цією медаллю стоять не лише сотні годин виснажливих тренувань, а й особиста драма - зруйнований зал у рідному Торецьку та нова реальність війни.

Про смак перемоги над принциповим противником, азербайджанське коріння та про те, як загартовується характер, коли рушиться звичний світ, Аїда розповіла в інтерв'ю Коротко про.

Перемога дуже мотивує рухатися далі

- Аїдо, у 20 років ви найкраща в Європі у віковій категорії до 23 років. Які у вас думки та емоції щодо цього досягнення?

- Для мене це велика честь і водночас мотивація працювати ще більше. Я відчуваю радість, вдячність своїй команді, тренерам і всім, хто мене підтримує. Але я розумію, що це лише один крок на моєму спортивному шляху, і попереду ще багато роботи та нових цілей.

- Чи додає смаку перемозі той факт, що у фіналі ви побороли саме росіянку?

 - Якщо чесно, для мене головне - це сама перемога і результат моєї роботи. У фіналі я виходила на килим, щоб показати свій максимум, незалежно від того, хто суперник. Звичайно, зараз, коли йде війна, для українців це несе особливі емоції. Але для мене найважливіше - гідно представити Україну і зробити все, щоб перемогти.

- Кому присвячуєте цю перемогу? І що вона для вас означає?

- Перш за все, я присвячую цю перемогу своїй родині, тренерам і всім людям, які мене підтримували на цьому шляху. Без їхньої віри, допомоги та мотивації цього результату могло б і не бути. Звичайно, ця перемога дуже мотивує рухатися далі. Найближчим часом хочу добре підготуватися до наступного міжнародного старту.

На килимі кожен намагається показати свій максимум

- Як ви вперше прийшли у боротьбу, хто вас до цього підштовхнув?

 - У боротьбу я прийшла ще в дитинстві. Спочатку я просто прийшла на тренування з цікавості, але з часом мені дуже сподобалася атмосфера, сам процес тренувань і змагань.

- Боротьба - контактний вид спорту. Здається, що борці - дуже жорсткі люди. Чи правда це, на вашу думку?

- На килимі боротьба справді дуже жорстка і контактна, там кожен намагається перемогти і показати свій максимум.

- Яка ви за характером?

 - Я б сказала, що за характером я наполеглива і цілеспрямована. Якщо ставлю перед собою мету, то намагаюся працювати до кінця, щоб її досягти. Спорт дуже загартував мій характер і навчив не здаватися.

- Як налаштовуєтеся на виступи?

 - Перед виступами я намагаюся зосередитися і налаштуватися на свою роботу, відключаючи всі зайві думки. Це допомагає бути максимально сконцентрованою на поєдинку.

- Яка медаль для вас зараз найдорожча і чому?

- Остання, перемога на чемпіонаті Європи у віковій категорії до 23 років. Вона дуже важлива не лише як результат моєї праці та тренувань, а й як підтвердження того, що я рухаюся у правильному напрямку.

- Яка у вас головна мета у спорті?

 - Моя головна мета у спорті - ставати кращою версією себе, постійно вдосконалюватися і досягати високих результатів на міжнародній арені. Хочу вигравати престижні турніри та чемпіонати.

Війна навчила цінувати кожен день, родину та друзів

- Яка ви поза спортом?

- Поза спортом я більш спокійна та відкрита. Люблю проводити час із родиною та друзями, слухати музику або просто відпочивати. Хоча спорт займає багато часу, я намагаюся залишатися позитивною та цікавитися різними речами поза килимом.

- Як поєднуєте спорт із навчанням та особистим життям?

 - Це непросто, але можливо завдяки плануванню та дисципліні. Я ретельно розподіляю свій час між тренуваннями, навчанням та відпочинком, щоб нічого не залишалося без уваги.

- Ви виросли в Торецьку (Донецька область). Які спогади у вас залишилися про рідне місто?

- Так, я виросла в Торецьку, і в мене залишилися теплі спогади про рідне місто, про ті моменти, коли я вперше прийшла на тренування.

- Чи вціліли ваш зал і школа, де ви займалися? Рідний двір, будинок?

- На жаль, зараз місто сильно постраждало через війну. Деякі будівлі, зокрема зал і школа, де я займалася, зруйновані.

- Як взагалі війна вплинула на вас як на особистість?

- Я стала більш рішучою, відповідальною і сильною психологічно. Такі випробування формують характер і змушують швидко адаптуватися до будь-яких обставин.

- Що цінніше для розвитку спортсмена - перемога чи поразка?

- Я б сказала, що і перемога, і поразка важливі для розвитку спортсмена. Перемога додає впевненості і показує, що твої зусилля дають результат. Але поразки, можливо, ще цінніші, тому що вони вчать аналізувати помилки, працювати над слабкими сторонами і намагатися бути сильнішими. Важливо сприймати будь-який результат як досвід.

- Як справляєтеся з невдачами? Що допомагає вам у складні моменти?

 - Намагаюся залишатися спокійною і розбиратися, що пішло не так. Важливо проаналізувати помилки, зробити висновки і продовжувати працювати не покладаючи рук.

Виховання і культура допомагають мені залишатися стійкою

- У вас азербайджанське коріння. Як це відображається на вашому характері, традиціях, смаках?

- Це відображається у повазі до родини та старших. Також це проявляється у традиціях та кулінарних смаках - люблю азербайджанську кухню, особливо ті страви, які готувала моя родина. Виховання і культура допомагають мені залишатися стійкою, дисциплінованою і гордою за своє походження.

- Які у вас захоплення, крім боротьби?

- Мені подобається слухати музику, проводити час із родиною та друзями, а іноді люблю просто прогулятися на свіжому повітрі.

- У вас дуже яскрава зовнішність. Чи багато через це уваги від хлопців?

- Так, увага завжди є, без неї я не залишаюся (усміхається). Особисте життя прийде у свій час, а поки що я концентруюся на розвитку себе як спортсменки.