"Світ на межі голоду": як війна в Ірані та блокада Ормузької протоки вплине на Україну, — ЗМІ

Як зазначається в матеріалі видання "Економічна правда", на початку березня судноплавство через Ормузьку протоку, яка є однією з ключових артерій світової торгівлі, практично зупинилося. Якщо ще в лютому через неї щодня проходило в середньому 129 суден, то вже на початку березня цей показник у окремі дні скоротився до чотирьох. Наразі протока перебуває під контролем Ірану, який здійснює вибірковий пропуск суден, і, крім того, фіксуються атаки на цивільні кораблі — лише за перші два тижні березня зафіксовано щонайменше 22 такі інциденти.

Водночас конфлікт суттєво вплинув і на енергетичний сектор. Зокрема, Катар призупинив виробництво скрапленого газу, що, своєю чергою, спричинило різке подорожчання палива в Європі: у період з 27 лютого по 19 березня ціни на газ зросли на 103%. Це має безпосередній вплив на ринок добрив, адже природний газ є основною сировиною для виробництва аміаку — базового компоненту азотних добрив.

Загалом, країни Перської затоки відіграють ключову роль у світовому постачанні добрив. У матеріалі йдеться, що на них припадає близько 49% експорту карбаміду, 30% аміаку та майже половина світової торгівлі сіркою, яка використовується у виробництві фосфатних добрив. А порушення поставок із цього регіону вплинуло на весь виробничий ланцюг і спричинило загальне зростання цін.

Загалом, ринок відреагував доволі швидко. Так, ціни на аміак зросли до 750 доларів за тонну (+8,7%), а карбамід — до 683 доларів (+32,4%). При цьому в США та Канаді за два тижні вартість доступних партій карбаміду збільшилася більш ніж на третину. На цьому тлі Китай, з метою уникнення дефіциту перед посівною, почав вивільняти добрива з державних резервів раніше, ніж зазвичай.

Міжнародні організації, зі свого боку, попереджають про потенційні ризики для продовольчої безпеки. В ООН зазначають, що доступ до добрив може погіршитися для найбідніших країн, а Всесвітня продовольча програма оцінює, що близько 45 мільйонів людей можуть опинитися перед загрозою гострого голоду через подорожчання продовольства та пального.

Найбільш відчутним вплив кризи є для країн, які суттєво залежать від імпорту добрив із Перської затоки. Так, наприклад, Бразилія у 2025 році імпортувала весь обсяг карбаміду, причому близько 41% поставок здійснювалося через Ормузьку протоку. А от Індія щороку закуповує добрив на суму близько 18 млрд доларів, і понад 40% її потреб у карбаміді та фосфатах покриває саме Близький Схід. До того ж її власне виробництво зазнало впливу через скорочення постачання газу з Катару.

У Бангладеш, наприклад, через дефіцит газу були змушені зупинити чотири з п’яти заводів добрив. Водночас у низці африканських країн, зокрема Судані, Танзанії, Сомалі, Кенії та Мозамбіку, значна частка імпорту добрив також припадає на регіон Перської затоки, що, ймовірно, позначиться на врожайності зернових культур.

Блокування Ормузької протоки — як це вплине на ринок України

Попри те, що Україна безпосередньо не залежить від постачання добрив із цього регіону, вона, безумовно, відчуває наслідки глобальних змін. Основними постачальниками карбаміду залишаються Азербайджан і Туркменістан, аміачної селітри — Польща, також стабільно здійснюються поставки з Болгарії. Втім, через загальне скорочення пропозиції на світовому ринку ціни зростають і для українських споживачів.

Ситуацію додатково ускладнюють внутрішні чинники. Зокрема, у 2025 році в Україні працювали лише два з шести великих підприємств із виробництва аміаку, а залежність від імпорту азотних добрив перевищувала 60%. Окрім цього, вплив мають воєнні ризики, високі ціни на енергоносії та нестабільна логістика, пов’язана з обстрілами портової інфраструктури.

За оцінками експертів, навіть за відносно невеликого дефіциту карбаміду — до 10% у 2026 році — ситуація в Перській затоці може призвести до зростання собівартості виробництва зерна на 3–5%. Водночас інші оцінки свідчать, що витрати на вирощування пшениці та кукурудзи можуть зрости приблизно на 7%, а соняшнику — на 5%.

У Національному банку прогнозують, що у 2026 році українські імпортери можуть витратити на закупівлю добрив приблизно на 140 млн доларів більше. При цьому вплив зростання цін буде нерівномірним: ті господарства, які завчасно закупили ресурси, матимуть менше навантаження, тоді як інші змушені будуть працювати в умовах нових цін.

Окремо варто зазначити, що Росія, яка є найбільшим експортером добрив у світі, потенційно може скористатися ситуацією. Зростання світових цін, відповідно, створює для неї можливості збільшення доходів і розширення присутності на міжнародних ринках, хоча її можливості залишаються обмеженими виробничими та логістичними чинниками.

Нагадаємо, що, як писало видання Reuters, війна в Ірані може призвести до різкого зростання глобального голоду вже найближчими місяцями. За оцінками Всесвітньої продовольчої програми, до червня кількість людей із гострою нестачею продовольства може зрости ще на 45 мільйонів. Основними причинами експерти називають порушення ланцюгів постачання, зростання витрат на продукти та енергоносії, а також ускладнення доставки гуманітарної допомоги до найбільш вразливих регіонів.

Крім того, Фокус писав, що постачання скрапленого природного газу з Перської затоки може різко припинитись через десять днів, коли останні танкери досягнуть пунктів призначення. На думку експертів, це загрожує дефіцитом газу у світі та змусить домогосподарства і підприємства скорочувати його споживання або шукати альтернативні джерела палива.