Офіцер прикордонного загону «Дозор» поліг на Сумщині. Згадаймо Сергія Сапсая

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Сергія Сапсая.

19 березня 2026 року загинув один з найкращих і найпідготовленіших офіцерів 10 мобільного прикордонного загону «Дозор» – майор Сергій Сапсай, заступник начальника відділення ударно-розвідувальних безпілотних авіаційних систем – начальник 1 мобільної групи. Це сталося вночі, коли екіпаж розвідки повертався зі своєї позиції неподалік кордону на Сумщині. Броньований «Форд Рейнджер» потрапив під удар ворожого БпЛА. У результаті троє поранених, а Сергій Сапсай загинув. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Державну прикордонну службу України.

Сергій Сапсай народився 5 листопада 1987 року в Полтаві. Свій трудовий шлях він розпочав із професії автослюсаря, проте згодом здобув три вищі освіти. У 2011 році закінчив Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка за фахом учителя історії та правознавства. У 2018 році отримав юридичну освіту у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна», а у 2019 році здобув військову підготовку на курсах офіцерського складу при Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. 

У Держприкордонслужбу його призвали за контрактом ще в 2006 році. Після Навчального центру ДПСУ Сергій розпочав з посади молодшого інспектора в Мукачівському прикордонному загоні. Потім, після короткої перерви на цивільне життя, проходив службу в ОКПП «Київ». І нарешті, у 2015 му – 10 мобільний прикордонний загін «Дозор».

Кінолог, гранатометник, кулеметник, снайпер, аеророзвідник – Сергій Сапсай опанував цілу низку складних військових спеціальностей та в усіх досягнув успіху.

У 2015 році старший лейтенант Сапсай  у складі мобільної групи від 10 мобільного прикордонного загону брав участь в АТО – антитерористичній операції для захисту незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України. Зокрема, мужньо та професійно діяв під час оборонної операції на Луганщині.

З початку повномасштабного вторгнення офіцер-прикордонник багато разів виконував бойові завдання зі стримування агресії російських окупантів. 24 лютого 2022 року, у перший день великої війни, він перебував на державному кордоні з Білоруссю на загрозливих напрямках, де мав завдання прикривати перегрупування основних українських сил і забезпечувати евакуацію мирних громадян з міста Прип’ять у Чорнобильській зоні відчуження.

Разом з товаришами тоді не раз потрапляв під обстріл ворожої артилерії. Упродовж березня 2022 року виконував завдання у складі Сил оборони Києва на напрямках Нових Петрівців і Мощуна, які агресор постійно піддавав масованим обстрілам артилерією та мінометами. Саме завдяки хоробрості й професіоналізму таких як Сергій Сапсай вдалося запобігти ворожому прориву до Києва.

У вересні – листопаді 2022 року Сапсай виконував бойові завдання у складі зведеного загону – рейдові дії та знищення ворога в районі міста Енергодар та ЗАЕС. Особливі мужність і військову вправність проявив під час медичної евакуації поранених військовослужбовців.

З листопада 2023 року по червень 2024 року брав участь в обороні Харківщини та Донеччини – штурмові операції на Бахмутському та Горлівському відтинках фронту, й оборонні в Авдіївці та Куп’янську.

Із квітня по травень 2024 року на Харківському відтинку фронту Сергій Сапсай особисто брав участь в управлінні, плануванні та застосуванні екіпажів ударних безпілотних авіаційних комплексів. Тоді було завдано неабияких втрат ворогу та стабілізовано лінію оборони. Не раз Сапсаю випадали завдання, які потребували безпосередньої участі в бойових розрахунках – бути старшим екіпажів ударних безпілотників, особисто вибирати позиції на лінії зіткнення, розшукувати й евакуйовувати пошкоджені борти з лінії зіткнення.

Група ударних БпЛА під керівництвом Сергія, виконуючи бойові завдання, нерідко опинялася під ракетними атаками, обстрілами ворожої артилерії та нальотами авіації, однак жодного разу не припинила бойової роботи. Зокрема, часто бралися за те, на що не могли або не погоджувалися піти інші підрозділи Сил оборони.

Екіпажі безпілотників на чолі із Сергієм Сапсаєм майстерно знищували живу силу противника, чим сповільнювали рух ворожої піхоти і техніки, часто коли ті чисельно переважали Сили оборони України. Так 11 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання в селі Гатище, на східній околиці міста Вовчанськ, що на Харківщині, у надзвичайно тяжкій тактичній обстановці наступу ворожих військ капітан Сапсай організував оборону позицій зведеного загону. Ті дії не дали ворогу наблизитися до міста, допомогли зберегти особовий склад і відбити численні штурми противника. Сергій особисто нищив агресорів FPV-дронами, тримаючи стабільність на ділянці й не даючи ворожій техніці просунутись у бік Вовчанська.

Вірну службу народові та Україні, бойовий шлях героїчного офіцера високо оцінили військове командування та керівництво держави. Сергія Івановича Сапсая нагороджено двома відзнаками президента України – «За участь в антитерористичній операції (2016) та «За оборону України» (2022), медаллю «10 років сумлінної служби» (2016), нагрудними знаками «Відмінний прикордонник» (2016) і «За мужність в охороні держаного кордону» (2022).

До низки нагород посмертно, додався орден «За мужність» ІІІ ступеня, відповідно до Указу президента України № 490/2025 від 7 липня 2025 року. Також посмертно Сергію Сапсаю присвоєно військове звання «майор».

«Вірою і правдою!» – гасло 10 мобільного прикордонного загону «Дозор». Саме його дотримувався майор Сапсай весь свій бойовий шлях.

Офіцер залишив цей світ на щиті, як воїн. У нього залишилися мати, дружина, дві донечки та брат.  

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.