Інтерв’ю з Гаррі Меллінґом про провокацію та вразливість у БДСМ-ромкомі «Пілліон»

Гаррі Меллінґ, який прославився як Дадлі Дурслі з фільмів про Гаррі Поттера, давно переріс статус актора однієї ролі, перетворивши свою кар’єру на серію сміливих артистичних жестів. Його нова робота у стрічці Гаррі Лайтона «Пілліон», яка виходить в український прокат 26 березня, обіцяє стати найгучнішим маніфестом квір-кіно цього року. Сама назва фільму, який має вражаючий глядацький рейтинг 99% «свіжості» на Rotten Tomatoes, відсилає до терміну, що означає пасажирське сидіння мотоцикла, а також – сабмісива у БДСМ. Це метафора абсолютної довіри та передачі контролю, адже бути «пілліоном» означає буквально віддати своє життя в руки того, хто тримає кермо. Саме таку складну психологічну дистанцію долає герой Меллінґа, Колін, потрапляючи під магнетичний вплив лідера байкерської банди Рея у виконанні Александера Скашґорда.

Сюжет «Пілліона» балансує на межі між брутальною естетикою БДСМ-субкультури та зворушливою драмою дорослішання. Меллінґу вдається неможливе: він наділяє свого персонажа, який свідомо обирає шлях покори, неймовірною внутрішньою силою та вогнем.

В ексклюзивному інтерв’ю актор розповів про перший досвід їзди на мотоциклі у якості «мішка картоплі», про радикальну зміну іміджу в кадрі та про те, чому справжня близькість неможлива без відмови від власних обладунків.

— Гаррі, коли ви прочитали сценарій, яким було ваше перше враження?

Мені здалося дивовижним те, як Гаррі Лайтону вдалося вплести цю зухвалу та сміливу історію в щось, що водночас відчувається таким благородним, щирим і складним. Поєднання цих двох речей було неймовірним! Від доброчесної сімейної вечері на одній сторінці ви на наступній могли перейти до чогось справді екстремального, і ці постійні перепади крайнощів просто захопили мене як читача. Зіграти когось на кшталт Коліна – персонажа настільки тендітного та нюансованого – було моєю мрією.

— Розкажіть про Коліна. Який він?

У фільмі ми зустрічаємо Коліна, коли квартет, в якому він співає разом зі своїм братом Доном і батьком Пітом, виступає в пабі напередодні Різдва. Цей квартет – єдина сфера його життя на той момент, у якій він має хоч якусь впевненість. У Коліна дуже мало драйву, дуже мало власної волі. Він дозволяє життю проходити повз і не реалізує свої бажання. Попри намагання батьків знайти йому пару, Коліну бракує ентузіазму.

Колін – це цікаве поєднання великої нервозності та вразливості, але з моментами внутрішньої сили. У ньому є справжня впертість. Коли він зустрічає Рея, Колін, попри свою нервову вдачу, відчуває реальну потребу змусити ці стосунки працювати. Я був зачарований цією його впертістю.

Велика частина нашої роботи з Гаррі Лайтоном полягала у відшліфовуванні деталей про Коліна. Я бачив його як персонажа нервового, тривожного, але в ньому при цьому також є справжній вогонь. Гаррі прийняв усі ці аспекти і дуже мене підтримував у роботі. Він – один із тих режисерів, яким ти повністю довіряєш.

— У фільмі Колін і Рей випадково знайомляться у пабі. А якою була ваша перша зустріч з Александером Скашґордом і як вам з ним працювалося?

Алекс і я познайомилися вже на майданчику. Ми вже тиждень знімали сцени Коліна з сім’єю, аж ось прилетів Алекс – думаю, якраз зі знімань серіалу «Вбивцебот», що відбувалися у Торонто. Тож ми познайомилися, і нам довелося зразу репетирувати сцену боротьби, яку мали знімати вже наступного дня.

Ми буквально потиснули руки і почали стрибати один на одного.

Насправді я дуже радий, що у нас із Алексом подібний стиль роботи. Ми обоє не любимо занадто багато репетирувати, і це чудово. Ми відпрацьовуємо мізансцени, координуємося відносно камер, а потім просто дивимося, що вийде. Я дуже люблю такий спосіб роботи, тому що ти не намагаєшся вгадати, що робитиме інша людина. Це чудово і легко працює з кимось на кшталт Алекса – безстрашним, завжди готовим щось змінити і тим, хто завжди буде поруч із тобою в сцені. Александер настільки тонкий актор, що ти можеш просто віддатися потоку того, що він робить.

— Коли дивишся фільм, виникає відчуття, що Колін намагається розгадати Рея, а той, своєю чергою, максимально емоційно закривається і відділяється. І ми, глядачі, теж намагаємося разом із Коліном зрозуміти Рея. Як вирішувалося, скільки саме ми маємо знати про цього героя?

Гаррі Лайтон розповідав, що спеціально уникав якихось фактів щодо минулого Рея, які б пояснювали, чому він такий, який є. Але водночас він хотів, щоб у фільмі були моменти, коли глядачі бачили б крізь це жорстке, маскулінне втілення сексуальної фантазії щось більш вразливе. Тож ми і з Александером під час зйомок намагалися показати ці щілини в обладунках Рея. Щоб аудиторія знала, що за цим іміджем стоїть якась психологічна складність.

— А що було найскладніше і найцікавіше показати в образі Коліна?

Певно, його сміливість вперше ступити на цей шлях сабмісива. Сміливість Коліна робити все вперше – це те, що я справді хотів передати. Чи то оральний секс у провулку, чи лизання шкіряного чобота – все це для нього нова територія. Тож я просто хотів переконатися, що це виглядає живим, як і саме його бажання це робити – і робити правильно. Бо це було дуже важливо – показати, що Колін є добровільним учасником. Хоча він не зовсім розуміє, що це таке і куди воно веде, він готовий до цього і він цього прагне. Тож у сцені в провулку, коли Рей запитує його: «Що мені з тобою робити?», а Колін відповідає: «Все, що захочеш», – це щира відповідь. Він буквально каже: «Я в грі, я готовий». І після орального сексу – причому не дуже вдалого, такого собі «недосексу» – Рей іде, а Колін залишається на колінах, камера знаходиться досить близько до нього, він дивиться вслід Рею, і на його обличчі з'являється величезна посмішка. Він у захваті від того, що щойно сталося. Так, на нього попереду чекає довга подорож до розуміння меж того, що саме йому потрібно і чого він хоче. Проте він вже є дуже активним учасником, навіть якщо не він встановлює правила. Це емоційно складна, заплутана річ, яку написав Гаррі, і це чудово.

— Кожна інтимна сцена у фільмі не випадкова – всі вони якимось чином просувають історію вперед або дають глядачам додаткову інформацію про героїв, чи не так?

Безумовно. Якщо прибрати секс-сцени з цього фільму, то він фактично перестане існувати. Вони життєво важливі для наративу. А ще ніколи не йшлося про те, щоб гарно виглядати під час сексу. Насправді все було скоріше навпаки: як зробити це якомога незграбнішим і ніяковим, тому що ми розповідаємо історію хлопця, який не знає, що він робить, тобто Коліна. І саме це насамперед рухало сюжет.

— Готуючись до зйомок, ви як актор проводили якісь дослідження теми БДСМ, квір-байкерського життя тощо, чи вирішили, що краще цього не робити, аби все здавалося новим для вашого персонажа?

Так, я готувався. Проводив дослідження, але водночас десь на підсвідомості весь час нагадував собі: «Пам'ятай, для Коліна все це буде вперше». Я намагався зібрати якомога більше інформації, і в цьому дуже допомогли учасники реального квір-байкерського мотоклубу GBMCC – і саме його кінк-спільноти. Вони щедро ділилися із нами своїм досвідом у найменших деталях. Це було неймовірно, що вони захотіли взяти участь у цьому фільмі, адже це досить сміливий крок.

До речі, саме з ними я вперше проїхався на мотоциклі. Моя перша подорож як пасажира була досить лячною, тому що ти мусиш повністю довіритися людині, яка за кермом. Мені постійно казали: «Думай про себе як про мішок з картоплею». Спочатку це здається просто неможливим. Але, як і з будь-чим іншим, за певної практики через деякий час це стає другою натурою.

— Ваш герой протягом фільму змінює свою натуру.

Так, і це відображається в його зовнішньому вигляді. Колін починає з довгим волоссям, яке додає відчуття юності та вразливості. Потім ми переходимо до другої фази, де Рей збриває йому волосся. Це ніби ідентичність, яку Коліну нав’язали. А далі йде наступна фаза, новий образ, де Колін бере на себе відповідальність за те, ким він є і який вигляд він хоче мати перед світом. Усі ці дрібні деталі допомагають вибудувати особистість, а різні образи є ідеальними маркерами того, де на цій шкалі змін мій персонаж перебуває в конкретний момент.

Коли я уперше читав сценарій, то не знав, куди поверне сюжет, і сподіваюся, що глядачі у своїй подорожі з Коліном відчують те саме. Саме це мене так захопило в проєкті: він дивовижно несподіваний, унікальний і зухвалий, але водночас дуже щирий. І я в захваті від того, що є частиною цього.

Фото надані пресслужбою Adastra Cinema