Таємна ланка: як ірландський глинозем живить військову машину Росії

Історія Aughinish Auminum бере свій початок у 1970-х роках, коли алюмінієвий гігант Alcan заснував завод, передбачаючи вступ Ірландії до Європейського економічного співтовариства. Згодом завод переходив від одного власника до іншого, доки у 2006 році не опинився під контролем російської групи «Русал», у якій близько чверті акцій опосередковано належить Олегу Дерипасці, що перебуває під санкціями.

До 2022 року Aughinish Alumina мирно функціонував, забезпечуючи глиноземом європейську промисловість. Проте після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація різко змінилася. За даними аналітиків, обсяги поставок глинозему з Ірландії до Росії стрімко зросли. Якщо у 2022 році експорт становив 243 мільйони доларів, то у 2024 році ця цифра злетіла до 376 мільйонів доларів.

Незважаючи на запевнення міністра державних витрат Ірландії Патріка О'Донована у 2022 році, що завод «жодним чином не пов'язаний з військовою машиною», розслідування The Guardian, засноване на даних розслідувального медіа iStories, виявило інше. Глинозем з Aughinish Alumina, ймовірно, потрапляє на російські плавильні заводи «Русал», зокрема на великий завод у Красноярську. Лише у 2024 році на Красноярський завод було відправлено майже 500 000 тонн глинозему вартістю близько 200 мільйонів доларів, що покриває приблизно чверть його річного виробництва алюмінію.

Далі цей алюміній через торгову компанію Aluminium Sales Company (ASK) може потрапляти до підприємств, які виготовляють ракети, вибухівку та іншу зброю. Серед клієнтів ASK згадується Свердловський завод у Дзержинську, що виробляє корпуси ракет та вибухівку, та інші збройові компанії, що брали участь у атаках на Україну. Ці поставки формально не порушують санкцій ЄС, оскільки глинозем не входить до списку обмежених товарів.

Європейський Союз, попри скорочення, продовжує підтримувати значні торговельні відносини з Росією. За даними GRM Center, у 2025 році ЄС імпортував з Росії 5,08 мільйона тонн продукції гірничо-металургійного комплексу на суму 2,08 мільярда євро. Найбільшу частку імпорту становили сталеві напівфабрикати – 3,72 мільйона тонн, що на 18,3% більше, ніж у 2024 році. Основними імпортерами були Бельгія, Італія та Чехія.

Імпорт російських напівфабрикатів до країн ЄС може зберігатися й надалі, оскільки для окремих позицій, зокрема слябів, у санкційному режимі діє перехідний механізм. Постачання такої продукції дозволені в межах поетапно скорочуваних квот до 30 вересня 2028 року. У 2025 році «Русал» зафіксував збитки у 455 мільйонів доларів, попри зростання загальної виручки на 22,6%, що пояснюється зростанням собівартості виробництва та геополітичними факторами.

«Ми працюємо у суворій відповідності до всіх застосовних законів ЄС, включно із санкціями, експортним контролем і торговельними правилами. Компанія впровадила надійну систему перевірки по всьому ланцюгу постачання», – заявив представник Aughinish.

Історія Aughinish Alumina є яскравим прикладом того, як складні економічні та політичні реалії переплітаються, створюючи виклики для європейських держав. Це питання не лише про торгівлю, а й про етичну відповідальність компаній та урядів у світі, де геополітичні конфлікти можуть мати непередбачувані наслідки. Для отримання додаткових новин підписуйтеся на Telegram Апострофа.