Терор як норма: чому Путін йде на ескалацію, посилюючи ракетно-дронові атаки на Україну

Після нещодавніх перемовин щодо мирного врегулювання у Маямі, президенти Зеленський та Трамп висловили діаметрально протилежні позиції відносно припинення війни РФ проти України. Чому оцінки очільників Банкової та Білого дому максимально розбіжні і що підживлює Кремль в його ракетно-дроновому терорі, з’ясовував Фокус.

Попри нові масовані атаки Російської Федерації на українську цивільну інфраструктуру, президент США вкотре висловив впевненість, що Київ та Москва "дуже близькі" до того, аби закінчити війну. Таку заяву Дональд Трамп озвучив напередодні під час брифінгу у Білому домі. Також нинішній господар Овального кабінету зазначив, що хотів би, аби очільники Банкової та Кремля "нарешті сіли за стіл переговорів і уклали угоду".

"Гадаю, вони вже близькі до цього, але я так кажу вже давно. Я врегулював вісім воєн. Усі вони мали б бути складнішими за цю. Ця мала б бути найлегшою", – додав американський лідер. Він також повторив раніше озвучену тезу про те, що Зеленський та Путін – "це двоє людей, які справді ненавидять одне одного".

"Ненависть не сприяє укладанню угод", – резюмував Трамп, думка якого абсолютно дисонує з позицією українського колеги.

Зокрема, Володимир Зеленський, коментуючи черговий ракетно-дроновий терор з боку РФ, наголосив: "Масштаб атаки свідчить дуже чітко, що немає в Росії наміру реально закінчувати цю війну. А якщо врахувати, що Росія ще й допомагає іранському режиму завдавати ударів по всьому регіону, то висновок цілком очевидний: без додаткового й сильного тиску на Росію, без відчутних російських втрат у них там, у Москві, не з’явиться бажання відходити від війни, якось звикати знову до миру".

Чому саме зараз Путін посилив ракетно-дронові атаки на Україну

Своїми новими ракетно-дроновими атаками на Україну Росія вкотре наочно демонструє, що не збирається припиняти війну, переконаний політолог Володимир Фесенко. Зокрема, у розмові з Фокусом експерт зауважив наступне: "Для тих, хто прискіпливо стежить за ситуацією, імітаційні "мирні" рухи росіян були зрозумілі одразу, але зараз ударами по Львову, пологовому будинку в Івано-Франківську це лише зайвий раз підтверджується. Тобто, росіяни не готові до перемовин, які модерують США. Саме Сполучені Штати визначають формат, інтенсивність переговорів, але дуже показово, що РФ не хоче говорити саме з Україною".

Наразі російська сторона, вважає політолог, тисне на США з тим, аби американці примусили Україну вийти з Донбасу "і саме у цьому криється вся тактика та стратегія росіян у так званих мирних переговорах".

"Слід розуміти, що самовпевненість росіян у них у крові — це частина імперського мислення. Вони зверхньо ставляться до всіх, кого вважають слабшими", — констатує Володимир Фесенко.

Моделюючи подальшу траєкторію мирно-перемовного треку, експерт зауважує: "Станом на зараз американці повернулися до раніше апробованої тактики: окремо говорять з росіянами і окремо з нами. Це не добре і не погано. Це називається човниковою дипломатією. Коли США бачать, що є сенс і шанс трьохсторонніх переговорів, вони оперативно включаються. Ну, а зараз вони відчули кризу в переговорному процесі і тому знову "заморозили" формат Київ-Вашингтон-Москва".

Ключова проблема, акцентує політолог, наразі полягає в тому, що росіяни взагалі не хочуть всерйоз домовлятися про припинення війни на компромісних засадах і надалі їхні "апетити" лише зростатимуть: "Якщо ми зараз підемо на поступки щодо Донбасу, росіяни висуватимуть наступні вимоги – ще більш жорсткі, ніж зараз".

Чи дійсно мирно-перемовна "карта" є лише декорацією

Цинічні удари Росії, завдані, зокрема по центру Львова у вівторок, 24 березня є "однозначно" фактором створення тиску на Україну з метою розхитування внутрішньодержавної ситуації. Таку думку у розмові з Фокусом висловив політолог Дмитро Левусь.

"Таким чином росіяни прагнуть продемонструвати, що Україна начебто не здатна захистити себе від ударів РФ на тлі явних пропущених ударів від України, зокрема по нафтовому терміналу в Приморську. Тобто, вони намагаються маскувати реальний стан справ і свої тактичні поразки", — зазначає експерт.

В контексті перемовного процесу удари РФ 24 березня, вважає Дмитро Левусь, були необхідні Москві для того, аби "усілякі Дмитрієви й надалі нашіптували на вушка Віткоффа те, що в України ніби не має карт".

"Російські інсинуації, на мій погляд, навряд чи суттєво змінять ситуацію з переговорним процесом і, як на мене, наразі взагалі не має жодних підстав вважати, що щось можна вирішити дипломатичним шляхом. Все вирішуватиметься на полі бою. При цьому зараз росіяни впевнені, що за цинічні удари по цивільній інфраструктурі України їм нічого не буде – жодної відповідальності і покарання", — підсумовує Дмитро Левусь.

Чим обумовлена терористична зухвалість росіян

Водночас політолог, голова Центру аналізу та стратегій (ЦАС) Ігор Чаленко у розмові з Фокусом констатує: "Варто зазначити, що ще перед нинішньою зустріччю у Маямі росіяни спілкувалися з Віткоффом та Кушнером. Тільки це формально подавалося, як робота економічної підгрупи, де був присутнім, зокрема, Дмитрієв. Саме тоді, за чутками росіяни висунули умову, щоб американці перестали надавати Україні розвіддані, в обмін на що вони припинять допомогу Ірану. Втім, якщо говорити саме про сьогодні, то з політичної точки зору усі ці масовані обстріли 24 березня є, по-перше, наочною демонстрацією Росії свого небажання зупиняти війну, а по-друге, намаганням тиснути на українських громадян психологічно. Мета психологічного тиску – збільшити кількість людей, які своєю позицією здійснюватимуть тиск на Банкову".

Апелюючи до нещодавно оприлюдненого соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), експерт зазначив: "Свіже соцпитування засвідчило, що на гіпотетичне питання на гіпотетичному референдумі про готовність до територіальних компромісів чимало респондентів відповіли схвально. Ці дані потім активно використовував Дмитрієв у своїй зовнішній комунікації. Наразі росіяни роблять все, щоб число "компромісних" українців зростало".

На переконання політолога, окрім власне психологічного тиску на українців і атак виключно на цивільну інфраструктуру, Кремль прагне "перевести стрілки уваги російського суспільства".

"Річ у тому, що протягом останніх декількох місяців об’єктивно українці запустили по російській території ледь не в два рази більше дронів, ніж РФ запускала по нас. Тобто у росіян є серйозне невдоволення якраз тим, що війна прийшла до них. Окрім того, є невдоволення кроками тамтешньої влади щодо блокування Telegram та низки інших сервісів, а також знищенням свійських тварин у Сибірі. Одним словом, є чимало накопичувальних подій, які спонукають владу РФ показувати силу, що вона і робить через терор українського народу", — аргументує Ігор Чаленко.

Між тим росіяни, наголошує політолог, демонструють свою зухвалість, в тому числі через ситуацію в Ірані. Зокрема, руки Москві, вважає експерт, розв’язує той факт, що сам Трамп погрожував атакувати іранську енергетичну інфраструктуру. Таким чином, підкреслює політолог, навіть своїм відповідним анонсом президент США по факту відбілював злочини росіян в Україні.

"Ще один важливий момент полягає в наступному. На засіданні Радбезу ООН щодо російських ракетно-дронових атак на Україну нічого серйозного не ухвалено – лунають просто заяви задля того, аби струсонути повітря", — каже експерт. В результаті, підсумовує Ігор Чаленко, росіяни, розуміючи, що їм за їхні злочини нічого "не світить", втілюють на практиці антиукраїнський терор, керуючись неписаним правилом про те, що безкарність апріорі породжує вседозволеність.