Крах конструкції: програш в Угорщині й Білорусі боляче вдарить по Росії

Москва відкрила другий фронт – у Будапешті й Мінську.

Орбан готується до того, що він не визнає поразку, а Москва думає, як не пустити Лукашенка в Вашингтон. Наступний місяць покаже, чи збереже Росія свій вплив в Центрально-Східній Європі в наступні 5-7 років.

І тут ключовими подіями стануть вибори в Угорщині та стрімка гра США з Лукашенком.

Протягом останнього року Росія програла вибори в Румунії й Молдові і не змогла розширити свій ареал впливу в цьому регіоні. Це був болючий удар по Москві, особливо зважаючи на те, що в Кремлі думали, що зможуть отримати перемогу і там, і там. Ба більше, попри перманентні коаліційні кризи в Румунії, поки говорити про розвал коаліції не доводиться.

Зараз перед росіянами стоять два глобальні виклики: зберегти Орбана і не допустити реального економічного входження США в Білорусь.

Поразка в цих двох країнах означатиме, що конструкція, яку будувала Росія стільки років, почне валитися. А перемога дасть значно вагоміші козирі в переговорах як з ЄС, так і зі США, також і з питань України.

Гра США "калійні добрива в обмін на захист" напружує Росію і лякає Лукашенка. Те, що спочатку виглядало як невинна гра, зараз передбачає реальні дії – поїздка в Вашингтон передбачатиме угоду по входженню американських компаній у калійний бізнес Білорусі.

На цьому етапі ми маємо наступні вхідні:

– Москва не пустила Лукашенка на саміт миру у Вашингтон, і Лукашенко змушений був погодитися. Зараз Вашингтон активно готує персональний візит Лукашенка і відмовити американцям напряму дуже складно;

– поїздка Лукашенка в Пхеньян – це асиметрична спроба відтягнути цю поїздку – ну не можна запрошувати Лукашенка відразу після поїздки до Кіма. Зараз цікаво буде слідкувати, чи в наступні дні не буде запущено північнокорейську балістику в сторону Японії;

– деякі медіа та блогери починають писати абсолютну конспірологію про посередницьку роль Лукашенка в переговорах щодо України чи навіть США-Росія-Китай. Лукашенко для Трампа ніхто і звати його ніяк. Він лідер маленької країни, де потрібно взяти контроль над однією галуззю. І Лукашенко, видається, боїться так, як ніколи в житті не боявся.

Поки вірогідність розвороту Мінська в сторону Атлантики виглядає малоймовірною. Росія (та й сам Лукашенко) намагатимуться тягнути час і створювати негативний фон у США для того, щоб не допустити візиту. І це головна їхня тактика. Якщо це не вдасться, Лукашенко спробує затягнути рішення з головним питанням – калієм. А росіяни завжди можуть оголосити про розміщення чергового "орєшніка".

Цього тижня в Угорщині вийшло опитування, де Орбан несподівано випереджає Мадяра на 6%. Це можна розглядати, як початок соціологічної війни, яка має формувати думку, що не все так однозначно. Окремо слід зазначити, що декілька лідерів різних країн (від Трампа до Навроцького) в тій чи іншій формі підтримали Орбана, і формується думка, що Мадяр програє все на міжнародному полі.

Загалом же, з високою ймовірностю, дві сторони оголосять перемогу, і Орбан готується до того, що він не визнає поразку.

Результат виборів залежатиме від двох речей: фактору вулиці і фактору "зрадників" в обох командах. Але Орбан не збирається просто так віддавати владу.

Для Росії обидві ці битви (за Білорусь та Орбана) є екзистенційними. Поразка в обох ставить хрест на амбіціях "мʼякою силою" й підкупом отримати повний контроль над центрально-східною Європою у відносно короткій перспективі.

Поразка в обох випадках перетворює Росію із сильної в слабку регіональну державу з усіма відповідними наслідками.

Оригінал