Побитая, но не побежденная: сохранит ли проукраинский премьер Дании свою должность

Проукраїнська прем’єрка Данії Метте Фредеріксен вийшла з виборів 24 березня з серйозними втратами, але залишилася в боротьбі за новий прем’єрський термін.

Її Соціал-демократична партія втримала статус найбільшої сили парламенту, хоча й завершила перегони з найгіршим за понад сто років результатом 21,9%.

Вибори, що пройшли на тлі безпрецедентного протистояння з Вашингтоном та погроз Дональда Трампа, стали ляпасом для центристського експерименту Фредеріксен.

Урядова коаліція соціал-демократів, лібералів та поміркованих втратила одразу 19 мандатів.

Жоден із традиційних блоків – ні лівий, ні правий – не здобув більшості у 90 місць.

А це означає, що Данія занурюється в епоху найбільш фрагментованого парламенту за сім десятиліть, де кожна з 12 партій-переможниць прагне диктувати умови.

Водночас результати чітко вказали на людину, яка тепер володіє "золотою акцією" данської політики.

І здатна впорядкувати хаос, певна річ – за свою ціну.

Це Ларс Льокке Расмуссен, лідер "Поміркованих" – політичний ветеран, який уже двічі очолював уряд.

Сьогодні він отримав максимальний уплив, адже без його ролі жодна комбінація влади не виглядає життєздатною.

Про переможців і переможених данських виборів, перспективи Фредеріксен на прем’єрство та наслідки для України – далі у матеріалі.

(Не)втрачені надії.

Після катастрофічних муніципальних виборів у листопаді, коли партія Фредеріксен вперше за століття втратила контроль над Копенгагеном, її шанси на третій термін виглядали примарними.

У грудні її рейтинги впали до рекордно низького рівня – 17%.

Саме тому оголошення дострокових виборів було продуманим розрахунком.

Фредеріксен намагалася вхопитися за так званий "гренландський поштовх" у рейтингах.

Вона сподівалася, що виборці, натхненні її жорсткою опозицією Дональду Трампу, який зазіхнув на Гренландію, забудуть про внутрішні негаразди.

Незважаючи на те, що питання Гренландії привернуло міжнародну увагу, воно не стало головним чинником виборчої кампанії.

Головними темами стали внутрішні проблеми, такі як криза вартості життя, імміграційна політика і соціальна справедливість.

Ці питання, ймовірно, і вплинули на результати голосування.

Після виборів Фредеріксен заявила, що прагне залишитися прем’єр-міністром, незважаючи на падіння підтримки всіх трьох партій її уряду (так званої SVM-коаліції).

Якщо до виборів соціал-демократи, ліберали (Venstre) та помірковані мали 89 крісел, то зараз їхня кількість скоротилася до 70 мандатів.

Втрата 19 місць є найбільшою невдачею для чинного уряду за останні пів століття.

А соціал-демократи зафіксували падіння у всіх 92 виборчих округах країни.

Здобуті 21,9% – це найгірший показник партії з 1903 року.

У виборчому штабі партії у ніч виборів демонстрували показний позитив.

Мовляв, соціал-демократи знову стали вибором номер один у данців.

Проте також у залі відчувалося фізичне полегшення лише від того, що результат не виявився гіршим за прогнози перших екзитполів (близько 19%).

Ще гірші результати спіткали лібералів із партії Venstre.

Отримавши лише 10,1% голосів, найстаріша партія Данії оновила свій антирекорд 156-річної історії.

Троельс Лунд Поульсен, лідер Venstre та чинний міністр оборони, намагався зберегти обличчя, радіючи хоча б тому, що його партія залишилася найбільшою в межах "синього блоку", випередивши на два мандати Ліберальний альянс.

Проте для партії, яка десятиліттями визначала курс Данії, такі цифри є свідченням екзистенційної кризи.

Причиною цього не в останню чергу стала участь у коаліції з ідеологічними опонентами.

Ультраправі та власник "золотої акції".

На тлі похмурих результатів двох ключових партій у штабах тих, хто відзначав стрибок популярності, святкували.

Одним із головних тріумфаторів ночі, без сумніву, стала націоналістична та ультраправа популістична Данська народна партія, що входить до альянсу Віктора Орбана "Патріоти за Європу".

Після катастрофічних виборів 2022 року, коли ця політична сила була на межі вильоту з парламенту, тепер вона здійснила грандіозне повернення, отримавши 9,1% голосів та втричі збільшивши кількість своїх мандатів.

Лідера партії Мортена Мессершмідта данська преса нині описує як людину, що "може ходити по воді".

В сенсі – створювати справжні електоральні дива.

І саме він обіцяє стати головним жахом для центристів.

Не менш історичним став успіх "Зелених лівих".

Здобувши 11,6% (20 мандатів), партія показала свій найкращий результат з 1987 року і, вперше в історії, стала другою за величиною силою у парламенті.

Партійній лідерці Піа Ольсен Дюр вдалося акумулювати голоси розчарованих прихильників Фредеріксен, які не пробачили прем’єрці жорсткої міграційної політики та союзу з правими.

Тепер "Зелені ліві" вимагають місця в уряді, але лише за умови повернення до справді лівого курсу.

Особливий драйв панував у штабі Ліберального альянсу.

Хоча його очільнику Алексу Ванопслагу не вдалося зробити партію лідером "синього блоку", 9,4% потішили партійців: енергійна кампанія привабила молодих міських виборців.

Полегшення відчули й малі партії.

І зелена проєвропейська "Альтернатива", і новостворена правопопулістська Партія громадян змогли перетнути 2-відсотковий бар’єр.

Це стало свідченням історичності цих виборів.

Вперше з 1953 року до парламенту потрапили всі 12 партій, що брали участь у голосуванні.

А це означає, що за такого строкатого складу Фолькетингу ключові домовленості стануть надскладним завданням.

Попри всі сподівання, жоден із партійних блоків не зміг дотягнутися до заповітної позначки у 90 мандатів, необхідних для одноосібного правління.

Лівий "червоний блок" зупинився на позначці у 84 крісла, тоді як правий "синій блок" спромігся лише на 77 мандатів.

Відтак оглядачі дійшли консенсусу, що політичне майбутнє Данії опинилося в руках Ларса Льокке Расмуссена, лідера "Поміркованих".

Хоча його партія внаслідок перебування в уряді Фредеріксен фактично трохи втратила у підтримці порівняно з минулими виборами, для Расмуссена це не має значення.

Парламентська математика свідчить, що його 14 мандатів є ключовими для ухвалення будь-яких важливих рішень.

"Ліворуч від нас немає жодної червоної більшості, а праворуч від нас немає жодної синьо-чорної більшості",.

самовдоволено оголосив Расмуссен на партійній вечірці, де його зустрічали як рок-зірку.

Він отримав саме те, про що мріяв: позицію "кінгмейкера".

Тепер він може диктувати умови як Метте Фредеріксен, так і лідеру правих Троельсу Лунду Поульсену.

Останній вже встиг публічно закликати Расмуссена до створення "блакитного уряду центру", вигукуючи з трибуни: "Можливість є, Ларсе!".

Не важко спрогнозувати, що надалі Расмуссен обере стратегію максимального підвищення ставок.

Він знає, що Фредеріксен буде змушена йти на поступки, щоб залишитися прем’єркою, а "сині" пообіцяють йому будь-що, будь-які посади, щоб усунути Метте.

Король сказав слово.

Тож тепер країна вступає в період складних коаліційних торгів, які обіцяють бути найдовшими в історії.

У середу король Фредерік X офіційно доручив Метте Фредеріксен сформувати новий кабінет міністрів.

Це рішення монарх ухвалив після серії консультацій із лідерами всіх 12 партій, що пройшли до парламенту.

Згідно з офіційною заявою королівського двору, першочерговим завданням Фредеріксен є зондування грунту для коаліції за участі "Зелених лівих" та Соціально-ліберальної партії.

Разом у них 68 мандатів.

Згодом до цієї конструкції можуть приєднатись і інші партії з лівого флангу, проте без "Поміркованих" вони не зможуть сформувати уряд більшості.

У середу Фредеріксен озвучила, що найбільш реалістичним варіантом на сьогодні є спроба створити лівоцентристський уряд за участі "Поміркованих".

Натомість лідер останніх Ларс Льокке Расмуссен закликав до широкої міжблокової коаліції, чого ні "червоні", ні "сині" не хочуть.

Початок формальних переговорів ще не означає їхнього успіху.

Низка лівих партій вже висунули серію вимог для участі в коаліції.

Крім того, наразі невідомо, якої плати зажадає Расмуссен за свою підтримку та чи готова лідерка Соціал-демократів її заплатити.

Чи втримається Метте Фредеріксен? Це відрите питання.

Під час дебатів після виборів вона закликала колег до підтримки, наголошуючи на складній геополітичній ситуації.

"Вам потрібен уряд, який може впоратися з усім, чого ми ще не знаємо.

Що, як Ормузьку протоку не відкриють? Війна в Україні все ще триває.

Росія готується напасти на іншу європейську країну, і ніхто не має уявлення, що станеться з американського боку", – заявила вона, вочевидь апелюючи до свого іміджу кризової менеджерки.

Привертає увагу й те, що Фредеріксен вступає в переговори ослабленою.

І не виключено, що якщо вона не зможе переконати Расмуссена або лівих союзників, спроба формування уряду перейде до іншого кандидата.

А для України це означає одне: наш ключовий союзник на півночі Європи тепер занурений у внутрішні питання, і залишається сподіватися, що данський консенсус щодо підтримки Києва виявиться міцнішим за всі можливі коаліційні інтриги.

Авторка: Христина Бондарєва,.

журналістка "Європейської правди".