Скрытая угроза: кто в Польше хочет выхода из ЕС и возможен ли Polexit

Тема можливого виходу Польщі зі складу ЄС – так званого Polexit – не зникає з публічного простору цієї країни.

Більш того, у польському суспільстві посилюються настрої, що ставлять під сумнів глибшу інтеграцію з Євросоюзом.

І це при тому, що за даними соцопитувань, лише незначна частина польського суспільства хоче виходу країни з Євросоюзу.

Проте одночасно там зростає незадоволення окремими діями ЄС – і популісти активно це використовують.

То що ж відбувається у Польщі? І чи справді є підстави побоюватися її виходу з ЄС?.

Про що свідчить соціологія?.

Чи не є розмови про Polexit проявом істерії, яка притаманна польській політиці?.

Адже за результатами досліджень поляки твердо підтримують членство в ЄС.

Зокрема, у січні 2026 року провідний дослідницький центр CBOS провів відповідне опитування.

Як виявилося, 82% респондентів висловилися за те, щоб залишитися в ЄС, і лише 14% – проти цього.

Ба більше: чимало опитаних (25%) підтримують поглиблення інтеграції всередині Євросоюзу.

З іншого боку, майже така сама частка респондентів з ентузіазмом ставляться до протилежного курсу – посилення ролі національних держав, а отже, послаблення співпраці.

Ще одна третина виступає за збереження статус-кво.

Та все ж ключовий показник демонструє, що.

принаймні 8 із 10 поляків хочуть залишитися в ЄС.

Проте не все так просто.

"Мене не переконують запевнення, що шлях до антиєвросоюзного перелому в Польщі ще далекий", – стверджує консерватор та колишній міністр з питань ЄС у попередньому уряді Польщі (тобто в уряді, сформованому партією "Право і справедливість") Конрад Шиманський.

За його словами, проблемою є "повна беззахисність правиці перед антиєвропейським ресентиментом".

Про що йдеться? Опитування Pollster та IBRIS фіксують тривожну тенденцію: противників ЄС є чимало, від однієї п’ятої до чверті громадян Польщі.

Натомість прихильників ЄС, згідно з цими дослідженнями, менше – близько двох третин поляків.

Такі настрої є наслідком сильних політичних емоцій, великої недовіри однієї частини суспільства до іншої, тобто традиційної польської поляризації.

Простіше кажучи, більш відкрита й прогресивна частина громадян вимагає тісніших відносин із ліберальною Західною Європою (зокрема Німеччиною).

Натомість консервативніша частина польського суспільства сприймає європейський лібералізм як загрозу, а також з великою недовірою ставиться до Брюсселя, Берліна та Києва.

Консервативне середовище також побоюється Росії, але – якщо подивитися на висловлювання його політичних та інтелектуальних лідерів – набагато негативнішу реакцію викликають у них саме німці та українці.

Температуру спору всередині суспільства підігрівають дві основні політичні партії, тобто центристська "Громадянська коаліція" та дедалі більш праворадикальна "Право і справедливість".

І саме такого роду політичного протистояння варто очікувати у зв’язку з парламентськими виборами восени 2027 року: з одного боку – залякування Європейським Союзом, а з іншого – виходом із нього.

І це створює дедалі родючіший ґрунт, на якому в майбутньому може розігратися драма Polexit.

Хто готовий підтримати Polexit?.

Висока підтримка Євросоюзу в Польщі пов’язана, зокрема, з товщиною гаманця й політичними вподобаннями.

Як випливає з опитування CBOS, підтримці членства в ЄС сприяють вища освіта, добрі прибутки й задоволеність власним матеріальним становищем.

Вихід із ЄС зазвичай підтримують мешканці сіл.

За членство в ЄС – майже всі виборці, що ідентифікують себе з лівими силами, та 86% тих, що вважає себе центристами.

А от серед людей із правими поглядами прихильники ЄС хоч і досі переважають, але їх уже тільки дві третини.

Як зазначає аналітик центру Polityka Insight Войцех Шацький, з-поміж партій, які майже напевно пройдуть до наступного скликання Сейму, відкрито про вихід Польщі з ЄС говорить лише одна – найбільш праворадикальна "Конфедерація польської корони" Гжегожа Брауна.

"Це не ключова вимога цієї партії, але вряди-годи вона звучить.

Підозрюю, таким чином вони намагаються вирізнитися на тлі інших, показати себе як найвиразнішу силу й згуртувати тих виборців, які хочуть виходжу з ЄС", – стверджує політолог.

Та нагадує, що згідно з опитуванням CBOS, електорат Брауна в цьому питанні поділений приблизно порівну.

Геть інша ситуація у "Права і справедливості" – найбільшої опозиційної партії Польщі.

Політики "ПіС" не агітують виходити з Євросоюзу, проте дедалі завзятіше його критикують – закликають відмовитися від Європейського зеленого курсу та схеми торгівлі викидами ЄС, не дотримуватися торговельної угоди країнами Південної Америки, а також не брати грошей із програми SAFE.

Однак Пшемислав Чарнек, нещодавно обраний кандидатом "ПіС" на посаду прем’єра, є представником більш радикального крила партії.

Раніше він погрожував, що якщо Євросоюз не слухатиме Варшави, то поляки можуть організувати референдум щодо виходу з ЄС.

Шацький прогнозує: така сліпа критика ЄС згідно з поточними політичними інтересами з великою ймовірністю веде "ПіС" до "полекзитних" гасел.

Однак, за його оцінками, цього не станеться, поки партією керує Ярослав Качинський, який не готовий перетнути цей рубікон.

Натомість після його відходу це політичне утворення може розпастися на два табори, один із яких закликатиме до виходу з європейської спільноти.

Що стосується "Конфедерації", то її позиція досить неоднозначна.

"Припускаю, що багато політиків цієї партії могли б виступити з вимогою виходу з ЄС, але поки що вирішили цього не робити.

64% їхнього електорату підтримують членство в ЄС, тож для такого роду гасел немає підґрунтя", – пояснює Войцех Шацький.

Підготовка до виходу.

Гасла проти ЄС – один із пунктів меню антисистемних партій, які мобілізують виборців також проти німців, українців, зеленої трансформації чи ліберальної демократії.

Brexit показав, що багаторічне паплюження Європейського Союзу приносить свої плоди.

Вже понад п’ять років тому аналітики Європейської ради з міжнародних відносин (ЄРМВ) опублікували звіт під красномовною назвою "Консенсус поляків щодо європейських питань закінчився".

Автори дослідження застерігали, що євроентузіазм поляків загрозливо поверховий.

Понад половина респондентів стверджували, що – всупереч договорам ЄС – польське законодавство "іноді може переважати" над євросоюзним, 37% опитаних вважали, що "польські цінності в Євросоюзі перебувають під загрозою" і лише 30% довіряли Європейській комісії.

Співавтор звіту Пйотр Бурас ще раніше, 2016 року, застерігав, що проєвросоюзний консенсус у польській політиці закінчився, натомість політики "ПіС" уже тоді більше говорили про загрози, аніж про можливості, які дає членство в ЄС.

"Близько третини поляків теоретично виступають за Європу, але на практиці в багатьох аспектах вони проти", – пояснює він.

За даними досліджень, позитивне ставлення поляків до ЄС ґрунтується передовсім на прагматиці і вигодах.

З найновішого опитування CBOS випливає, що зазвичай у цьому контексті згадуються відкриті кордони, можливість працевлаштування на території Євросоюзу, кошти ЄС та покращення інфраструктури в Польщі.

Такі погляди пов'язані, зокрема, з тим, що таку перспективу – переконування на користь ЄС за допомогою аргументів економічної вигоди – просувають політики та публічні особи, які агітують за євроспільноту.

Інший проєвропейський наратив апелює до західного цивілізаційного вибору й страху перед Росією.

Натомість набагато менше говорять про спільні цінності, традиції чи навіть європейську ідентичність, паралельну до польської.

Противники членства в Євросоюзі роблять ставку на захист суверенітету, ідентичности й традицій – це сильно емоційно заряджені питання, що є надзвичайно зручним в епоху популістської політики.

Цьому всьому сприяє і поляризація польського суспільства: якщо одні за, то інші мусять бути проти.

А ізольована в бульбашці правих поглядів медійна аудиторія не має шансів, як пише Шиманський, уникнути "вульгаризованої, зведеної до рівня мему, нерідко відверто дезінформаційної антиєвропейської пропаганди".

* * * * *.

На думку Конрада Шиманського, в Польщі розчаруванню Євросоюзом сприяють патерналізм і зверхнє ставлення "давніх" членів ЄС до країн на сході спільноти.

"Цей комплекс однаково сильний у різних сегментах громадської думки.

У ліберальному та лівому середовищі він іноді призводить до надмірної політкоректности, тоді як на правому фланзі проявляється в схильності до ескалації риторики гідности з будь-якого приводу", – пояснює він.

У відповідь на такі антиєвросоюзні випади ентузіасти спільноти з ліберального та лівого таборів обмежуються залякуванням (часом з істеричними нотками) наслідками виходу з ЄС.

В першу чергу – фінансовими.

Проте будування євроентузіазму виключно на фінансових вигодах може призвести до розчарування.

Ставлення громадян Польщі до ЄС може драматично змінитися, коли країна перестане отримувати зі спільного бюджету ЄС більше коштів, ніж вона до нього вносить, як це відбувалося досі.

І це не обов'язково буде пов'язане зі вступом України до ЄС.

Просто польська економіка зростає і країна може перетворитися з реципієнта фіндопомоги на донора.

Головний урок виходу з ЄС Великої Британії полягає в тому, що політичний егоїзм, маніпуляції та дезінформація, підігрівання поляризації й політичних емоцій, а також невирішені соціальні проблеми можуть на диво швидко сформувати більшість, яка підтримає вихід із Європейського Союзу (про що більшість британців сьогодні шкодують).

Висновок такий: не варто недооцінювати наратив Polexte, навіть якщо спершу здається, що він не потрапляє на родючий ґрунт.

Авторка: Агнешка Ліхнерович,.

журналістка (Польща).

Стаття початково була опублікована на порталі "Нова Польща" та републікується зі згоди правовласника.

Перекладач Андрій Савенець, редакторка Наталя Ткачик.