Роман Толочко: Домовилися з партнерами по команді, що зробимо все, аби виконати мету — поборотися за місце в УПЛ

Агробізнес з Волочиська – команда, яка постійно претендує на високі місця у Першій лізі, але все ще не наближалася до підвищення у класі. Минулого сезону підопічні Олександра Чижевського посіли п’яте місце за підсумками чемпіонату Першої ліги, а два роки тому опинилися восьмими – до четвертого місця і стикових матчів за право грати в УПЛ забракло шести очок.

У поточному сезоні Агробізнес після першого офіційного матчу у 2026 році знову посідає п’яту позицію, але від Інгульця, який йде на четвертому місці, команду з Волочиська відділяє лише два очки.

В інтерв’ю Football.ua капітан Агробізнеса Роман Толочко поділився думками щодо перспективи підвищення команди в класі, тривалої зимової паузи у Першій лізі, власного становлення у львівських Карпатах та 

– Романе, ви зіграли перший офіційний матч у 2026 році, зігравши в нульову нічию із тернопільською Нивою. Наскільки вдалою була ваша підготовка у зимове міжсезоння?

– Підготовка ніби пройшла нормально. А матч десь так, як і очікувалося. Це перший матч цьогоріч, багато боротьби. Плюс, ми грали не вдома, а у Кам’янець-Подільському. А ще – Нива непоганий суперник. В хорошому сенсі слова – неприємна команда, бо можна сказати, що і сама не дуже грає, й іншим не дає.

– А чому у Кам’янець-Подільському, а не у Волочиську?

– У нас, на жаль, поле не встигли підготувати. Довго лежав сніг, трималися морози. Потім вирішили не грати на “болоті” і обрали Кам’янець-Подільський. Там, до речі, досить непоганої якості поле було. 

– Ви маєте капітанську пов’язку. Вона накладає якоїсь додаткової відповідальності на полі чи ви себе нормально почуваєте у такій ролі?

– Чесно кажучи, не дуже зациклююся на тому. Виходжу на поле, щоб робити те, що вмію і допомагати команді. Капітанська пов’язка не дуже на це впливає.

– Але у вас є повноваження посперечатися із арбітрами, наприклад. Чи часто вам доводиться це робити?

– Оскільки я людина емоційна, то так, часто. На жаль, так. Деколи хочеться себе стримувати, але не дуже виходить.

– Я пригадую один ваш спіч, з 2019 року. Тоді Карпати, за які ви грали, протистояли Інгульцю у Кубку України. Це був чвертьфінал і на 100-й хвилині вас вилучили через суперечку з арбітром…

– Так, я вийшов на поле на 60-й хвилині, а на 100-й отримав другу жовту карточку. Було таке…

– Тоді ви після матчу сказали, що зробили висновки і запам’ятали цю історію на всю свою кар’єру. Зараз перед самим собою ви дотримуєтеся обіцянки так не вчиняти?

– Я думаю, тоді у мене просто не було капітанської пов’язки. А тепер у мене є трохи повноважень для таких дій (посміхається – прим. Д.В.).

– В Агробізнесі ви вже три роки. Чи можна станом на сьогодні стверджувати, що це головна команда вашої кар’єри?

– Головна команда моєї кар’єри, напевно, все ж Карпати. Як-ніяк, але я провів там половину свого життя. Якщо ж розглядати саме професійну кар’єру, то так, Агробізнес поки є головною командою. Тут я найдовший період часу і по грі я почуваюся тут комфортно. Тому так, на даний момент це твердження буде близьким до правди.

– Агробізнес вже сім років тренує Олександр Арсенійович Чижевський. Наскільки він суворий тренер? Мені розповідають, що насуворіші збори в українському футболі – у Юрія Вернидуба. А вам багато доводиться фізично пахати на зборах?

– У нас такого немає і мені здається, що Арсенійович теж не прибічник того, щоб загнати гравців. Щодо суворості… Коли треба, повірте, він може бути дуже суворим. Або коли він бачить, що команда десь недопрацьовує. 

– Не сказати, щоб у вас була сильно молода команда. У складі, окрім вас, є ще кілька досвідчених гравців, наприклад, Назарій Нич, Роман Підківка. Чи ставлять перед вами завдання потрапити у перехідні матчі за право грати в УПЛ вже цього сезону? Чи наразі про це мова не йде?

– У нас зараз такий середній вік команди, що якраз можна виконувати подібні завдання. Я не хочу називати це завданням, але в нас самих є мета: поборотися за перехідні матчі за право грати в УПЛ.

– Я пам’ятаю, що в останніх сезонах ви постійно фігурували, як претенденти на підвищення в класі, але весняна частина сезону постійно відкидала вас назад…

– Третю зиму я вже читаю про те, що Агробізнес знову весною буде зливатися і тому подібні речі. Це фігня повна. Ми самі після відпустки зібралися і з хлопцями домовилися: ми маємо зробити все, щоб не повторити сценарій двох попередніх років, коли навесні ми втрачали шанс поборотися за вихід до УПЛ. Не знаю, в чому причина, чесно вам кажу. Може якийсь тиск, десь психологія дає збій. Сподіваюся, цього сезону це зміниться на краще. 

– Не можу не спитати вас про вашого батька, Романа Толочка-старшого. Він – легенда львівських Карпат, зіграв понад 200 матчів в 1990-ті. Чи часто ви з ним обговорюєте матчі, у яких ви граєте? Чи дає батько вам поради, як покращити свою гру?

– Знаєте, колись ми з ним часто обговорювали матчі за моєї участі. Зараз це вже дуже рідкісний процес. В загальному про команду, чемпіонат – так, а про мою гру вже не особливо говоримо. У нас є багато інших тем для розмов, футбол тут не на першому плані.

– Ваш тато працював головним тренером тернопільської Ниви, але це було досить давно. Можливо, він якось з вами обговорював своє бажання знову попрацювати головним тренером на професійному рівні?

– Може бажання і є, але ж ви бачите, скільки зараз є головних тренерів, які хочуть працювати і не мають такої можливості. На даний момент він тренер у дитячій школі Карпат і поки з цим пов’язує своє життя. Гадаю, у кожної людини є амбіції проявити себе найкращим чином у своїй професії. Але не завжди і не все залежить від наших бажань.

– Ви згадали, що половину життя провели у Карпатах. А хто на дитячо-юнацькому рівні з ваших партнерів у Карпатах в той період був найсильнішим футболістом?

– З того покоління у школі у нас завжди говорили про Мар’яна Шведа…

– Так і думав.

– Так, він на рік старший за мене, але він виділявся тоді. В принципі, Мар’ян першим і поїхав за кордон, в Іспанію.

– А у вас були пропозицію з-за кордону колись?

– Та може десь в період, коли в Карпатах був Олег Смалійчук. Чисто в теорії така можливість обговорювалася, але я не думаю, що там були якісь серйозні наміри. Та й я не дуже звертав на це увагу, бо тоді хотів залишатися у Карпатах.

– А яке враження на вас справляють Карпати сьогодні? Зможе ця команда піднятися повище у таблиці УПЛ або навіть поборотися за єврокубки наступного сезону?

– Цього сезону – навряд, але наступного – можливо. Взагалі, там завжди щось незрозуміле відбувається, про кого-кого, а про Карпати завжди важко щось прогнозувати.

– Чи часто ви ходите на домашні матчі Карпат, коли буваєте у Львові? І який стадіон вам подобається більше: Україна, бо душевно, чи Арена Львів, бо сучасно?

– Коли я у Львові, то завжди приходжу на домашні матчі Карпат. Останній раз був на грі з Колосом. А щодо стадіону, то звісно, це Україна. Там така, своя, домашня атмосфера.