Битва за Слов'янськ набирає обертів: Росія тисне, ЗСУ зривають плани

Огляд. Ми продовжуємо у форматі «коротко з різних напрямків». Сьогодні – Слов'янський напрямок.

• 1 •

Угрупування військ (УВ) «Юг» противника (російські війська) продовжує наступати частиною своїх сил на цьому напрямку. Їх основу складають частини та з’єднання 3-ї загальновійськової армії (ЗВA), зокрема:

• 6-та окрема мотострілецька бригада (омсбр);
• 85-та омсбр;
• 88-ма омсбр (укомплектована в тому числі найманцями з колишньої «окремої розвідувально-диверсійної бригади Еспаньола», так, тієї самої, яка складалася з російських «ультрас» і неонацистів);
• 123-тя омсбр;
• 127-ма омсбр.

А також низка формувань територіальних військ (ТрВ), рівня «мотострілецький\стрілецький полк» (мсп\сп) або «мотострілецький\стрілецький батальйон» (мсб\сб).

Включно з тими, що сформовані в рамках розгортання «мобілізаційного резерву» (МР), як на території окупованих районів Луганської та Донецької областей України, так і, фактично, на території самої РФ. У більшості випадків їх ввели до складу «штатних» бригад 3-ї ЗВА або придали їм в оперативне підпорядкування як засоби підсилення.

Тут є щонайменше 3-4 таких формувань. Цілком можливо, що частина сил російського, так званого «добровольчого штурмового корпусу» (ДШК) також діє на цьому напрямку. Адже тут також було зафіксовано щонайменше кілька дрібних підрозділів ДШК рівня «взвод-рота».

• 2 •

Поточна ситуація. Передові підрозділи 3-ї ЗВА продовжують активні атакуючі\штурмові дії з метою прориву у тактичній зоні системи оборони ЗСУ на цьому напрямку, зокрема:

• Передові підрозділи (ймовірно, 127-ї омсбр, можливо підсилених частиною сил 6-ї омсбр) продовжували спроби просунутись вздовж південного берега Сіверського Донця в напрямках Закітне – Крива Лука, Платонівка – Каленики та Свято-Покровське – Різниківка. Очевидно, аби дістатися рубежу Миколаївка – Рай-Олександрівка і прорватися в район Стародубівки та Пискунівки.

Станом на вечір 28.03.2026 російські війська, ймовірно, змогли дістатися кількома «надмалими» піхотними групами перехрестя автодоріг на південь від Кривої Луки, а також «зачепитися» за Каленики і Різниківку. І навіть завести кілька «тіл» у посадки на південь від Різниківки.

Однак їхні спроби «увірватися» до Кривої Луки виявились невдалими. Більше того, ймовірно, що в районі Закітного самі ЗСУ відтіснили противника, продовжуючи утримувати частину цього села.

З великою ймовірністю, наразі передові російські штурмові групи, які діють по рубежу Закітне – Різниківка, певним чином обмежені у продовженні своїх активних штурмових дій через зростаючий рівень опору передових підрозділів ЗСУ в цьому районі. Принаймні після проникнення російських піхотних груп між Кривою Лукою та Різниківкою вони не можуть просунутися далі вже протягом тижня.

Крім того, ймовірно, російські війська впевнено не контролюють ні Каленики, ні Різниківку, перебуваючи там лише окремими «дуже малими» піхотними групами.

У цьому сенсі вперта оборона ЗСУ в районі Закітного, очевидно, змушує російське командування направляти туди частину своїх сил, що діють на південь від дороги Лиман-Сіверськ, замість того, аби посилювати ними тиск в загальному напрямку на Рай-Олександрівку з північного сходу.

• Південніше, де командування російської 3-ї ЗВА очевидно зосереджує свої основні зусилля, противник продовжує дуже інтенсивні атаки/штурмові дії в загальному північно-західному напрямку по обидва боки дороги Слов'янськ-Бахмут.

Підрозділи 123-ї, 85-ї та 88-ї омсбр, що діють тут (можливо, разом із частиною сил 6-ї омсбр), змогли досягти досить відчутного тактичного успіху за півтора місяця впертих наступальних боїв – вони вийшли на рубіж Липівка – Федорівка Друга (просунувшись північніше річки Васюківка на глибину до 10-и км), а також досягли численних тактичних вклинень у систему оборони ЗСУ в районі Привілля. Міньківка та Новомаркове (на деяких ділянках на глибину до 4,5 км).

Водночас, очевидно, ЗСУ все ще утримують деякі позиції на захід від села Васюківка, тим самим стримуючи дії противника на північ від дороги, у «трикутнику» Липівка – Никифорівка – Федорівка Друга.

• 3 •

Загальна оцінка ситуації та перспективи подальшого її розвитку. Як на мене, вона – досить складною для ЗСУ на цьому напрямку і зумовлена кількома досить чіткими факторами (характеристиками), зокрема:

• Очевидно, що командування російської 3-ї ЗВА реалізує у своїй смузі наступу досить «класичний» задум щодо охоплення (оточення) певної частини оперативно-тактичного угрупування ЗСУ, яке їй протистоїть. Його суть полягає в одночасному прориві в район Рай-Олександровки (з північного сходу та південного сходу) шляхом активних наступальних дій її флангових груп і таким чином оточення українських підрозділів, що обороняються на схід від села.

Крім того, виконанню цього задуму для російської 3-ї ЗВА полегшується тим, що смуга її наступу в цьому напрямку поступово звужується, так би мовити, у «природній» спосіб (через скорочення відстані між її флангами шляхом наступу флангових груп цієї армії у напрямках, що збігаються). Це дозволяє командуванню 3-ї ЗВА ущільнювати сили та засоби на потрібних йому ділянках і напрямках без значного додаткового підкріплення за рахунок резервів.

Слід зазначити, що російське командування досить близько до виконання свого плану (його передові штурмові групи вже знаходяться менш ніж за 4,5 км на південний схід від Рай-Олександровки). Але, ситуація в цьому сенсі досі залишається прийнятною для ЗСУ лише тому, що північно-східний фланг 3-ї ЗВА поки що загальмував через вперту оборону ЗСУ в районі Кривої Луки та Закітного і не може прорватися до Рай-Олександрівки.

• Однак у результаті загального наступу флангових груп російської 3-ї ЗВА вздовж південного берега Сіверського Донця та по обидва боки дороги Слов'янськ-Бахмут у попередні місяці, включаючи взяття Сіверська її військами, російське командування отримало цілий «віял» нових тактичних можливостей, так би мовити, окрім можливості оточити українські підрозділи на схід від Рай-Олександрівки.

Наприклад, воно може в значній мірі посприяти арміям УВ «Запад» (20-та та 25-та ЗВА) у ліквідації Лиманського плацдарму ЗСУ шляхом перерізання його логістики внаслідок свого гіпотетичного прориву в район Миколаївки, або ж командування УВ «Юг» і 3-ї ЗВА зокрема, тепер може спробувати дістатися до найближчих підступів до Краматорська зі сходу (прорватися на рубіж Василівська Пустош – Васютинське) тощо.

Я, зі зрозумілих причин, зараз не буду повністю описувати всі ці можливості, які відкрилися для командування російської 3-ї ЗВА, внаслідок її останніх тактичних успіхів, а зупинюся лише на двох очевидних для обох сторін.

Якщо спробувати оцінити ситуацію на Слов’янському напрямку в контексті майбутньої кампанії російських військ на літо-осінь 2026 року, яка, ймовірно, передбачає проведення масштабної наступальної операції проти Слов'янсько-Краматорської агломерації, то цілком можливо назвати одну з її досить нетривіальних особливостей.

Факт у тому, що станом на «зараз» обидві російські групи військ (20-та, 25-та ЗВА УВ «Запад» і 8-ма ЗВА, 3-й АК УВ «Юг»), які теоретично мали би вже забезпечити попереднє охоплення цієї агломерації з флангів і вийти до вихідних районів для оперативного розгортання військ, призначених для цієї операції, у порівнянні з угрупуванням, що просувається безпосередньо на Слов'янськ (3-а ЗВА УВ «Юг»), тобто зі сходу, м'яко кажучи, дуже «відстають від графіка».

3-тя ЗВА порівняно швидко (протягом зими-початку весни 2026 року) майже повністю ліквідувала оперативно-тактичний плацдарм ЗСУ на Сіверському напрямку та створила реальні передумови для свого виходу на ближні підступи до цієї агломерації зі сходу.

У той час, коли її «флангові сусіди» досить щільно «застрягли» – деякі в напрямку Лиману (20-а і 25-а ЗВА), інші – у Костянтинівському напрямку (8-а ЗВА і 3-й АК). Більше того, вже стає зрозуміло, що гіпотетичний штурм і захоплення Лиману або Костянтинівки разом із Дружківкою не будуть швидкими і «майже тріумфальними» для російських військ.

Більше того, за багатьма індикаторами стає зрозуміло, що без суттєвого посилення флангових груп це загалом ризикує затягнутися серйозно і надовго. Що, у свою чергу, призведе до того, що російська 3-тя ЗВА у призначений момент буде змушена самостійно і виключно «в лоб» (тобто зі сходу) «таранити» всю систему оборони ЗСУ в районі Слов'янсько-Краматорської агломерації, що дуже різко і суттєво зменшує ймовірність її захоплення російськими військами протягом 2026 року.

Очевидно, що цей «розклад» був досить добре «прочитаний» українським командуванням, яке змогло організувати більш вперту оборону саме на флангових напрямках відносно Слов'янсько-Краматорської агломерації, ніж на схід від неї.

Якщо було потрібно, воно, навіть знаходило додаткові резерви для проведення інтенсивних контратак на потрібних ділянках, як це було на Добропільському напрямку, коли вклинення російської 51-ї ЗВА почало серйозно загрожувати глибоким охопленням з південного заходу Костянтинівки та Дружківки.

Тому нинішні очевидні тактичні успіхи російської 3-ї ЗВА на Слов'янському напрямку, звісно, можуть вразити особливо емоційних «експертів». Однак, якби я був на їхньому місці, я б не поспішав, з цього приводу, з песимістичними висновками оперативного рівня.