Третя світова і шанси. Опоненте, що з обличчям?

Примітка редакції. Економіст на ім'я Атом, виявляється, хоче законсервувати будь-яку війну заради економіки. Нічому людей наш 2022 рік не вчить.

Чим небезпечні події в «сірій зоні»? Вони тиснуть на лідерів, щоб ті довели власну рішучість. Водночас не визнаючи, що ситуація загострюється.

Кожен цикл можна розкласти і вивчити окремо. Небезпека зростає, коли вони йдуть одночасно, створюючи неправильно прочитані сигнали, стиснутий час для прийняття рішень і цілий каскад зобов'язань.

Якщо трапляється вакуум управління цим своєрідним «шлюзом», держава не може надійно гарантувати законну мобільність, хоча б передбачуваний рівень безпеки і легітимну владу. У цьому вакуумі методи примусу починають задавати тон.

У кризових умовах вузькі пункти пропуску можуть закриватися, а ланцюги поставок перенаправлятися, надмірність «шлюзів» стає національною силою. Управлінський вакуум перетворює цей потенціал на вразливість.

Маніпур яскраво це ілюструє. Управління сухопутних портів Індії описує його як «ворота Індії на Схід». Наразі це єдиний сухопутний маршрут для торгівлі Індії з М'янмою, або з іншими країнами Південно-Східної Азії.

Однак із травня 2023 року внаслідок етнічного насильства в Маніпурі загинули майже 260 осіб. Близько 60 тисяч людей стали біженцями. Зараз окремі ділянки там розділені нейтральною зоною, яку контролюють силовики.

Міжнародні експерти описали кризу так. Вона посилюється до винятково етнічних зон, зараз вимушено розділених буфером. Це і гуманітарна трагедія, і стратегічна відповідальність. Все ж люди очікували, що цей регіон працюватиме як економічно важливий коридор.

Геополітичний момент можна виміряти і тут. Щойно умовні «ворота» стають небезпечними і непередбачуваними, легальна торгівля скорочується, а контроль над впливом отримує силовий елемент держави. У сучасному світі це підриває довіру до держави.

Запобігання Третій світовій війні не означає обіцянку постійного миру, як це уявляє безліч політиків. Перш за все, це означає побудову системи, яка була б здатна утримати кризи на локальному рівні. Щось має виграти час, щоб лідери змогли оперативно відновити контроль.

Що ж зламалося? Першою проблемою є поновлення ядерної непередбачуваності. Сплив термін дії договору про стратегічні наступальні озброєння. В ідеалі, метою тут має стати не якась утопія, а хоча б передбачуваність.

Держави досі не мають стійких кризових комунікацій, які можуть працювати навіть в умовах дестабілізації. Також потрібен певний стандарт запобіжних заходів, що знизили б ризик випадкової ескалації.

Другий фактор чекає вас на кордоні — це інциденти на державних кордонах та у спірних морях. Мета проста: інцидент не повинен автоматично перетворюватися на кризу. Це вимагає швидкого роз'яснення, достовірних розслідувань, каналів усунення конфліктів і правил, що відповідають реальним подіям.

Фактор №3 — вразливими місцями чинної системи міжнародного права дедалі частіше користуються зовнішні або внутрішні гравці, аби створити у цих точках певні потрясіння. Наприклад, для вже згаданих мною регіонів, таких як Море-Таму, потрібні певні гарантії безпеки, ефективність яких хоча б можна виміряти.

Третя світова війна не є неминучою. Але шляхи до неї стають більш зрозумілими, коли конфлікти зачіпають найслабші місця — межі держав і розколоті відносини між ними, і водночас із цим послаблюється ядерна передбачуваність.

Правильне твердження тут не полягає в тому, що світові лідери зобов'язані гарантувати мир по всій планеті. Воно полягає в іншому. Ми все ж таки можемо зменшити ймовірність — наприклад, відновивши стратегічну передбачуваність після закінчення терміну дії Нового договору СНО.

Ми маємо зробити будь-які інциденти такими ексцесами, які можна пережити у напружених театрах військових дій. Унеможливити ймовірний управлінський вакуум, щоб такі події перестали перетворювати зовнішні потрясіння на внутрішню крихкість.

Примітка редакції. В Україні цей підхід дуже знатно спрацював, шановний докторе Атом. Одразу видно, ви гарно матеріал вивчили.

Суть попереджувальних знаків проста: варто помітити їх достатньо рано, щоб підготуватись до реакції, перш ніж швидкість кризи перевершить людське судження.