Мандаринова економіка. Як змінився імпорт фруктів в Україну за час війни

Україна – аграрна держава, яка експортує зерно, олію в десятки країн світу. Але з фруктами ситуація зовсім інша. Через кліматичні умови та втрату частини промислових садів держава щороку витрачає сотні мільйонів доларів на імпорт.

Повномасштабна війна не змінила структуру імпортного фруктового кошика, але ускладнила логістику та зробила деякі товари цієї групи менш доступними.

Окупація частини південних регіонів, ускладнення логістики змусили імпортерів шукати нові маршрути постачання і ще активніше співпрацювати з закордонними виробниками.

«Главком» отримав ексклюзивні дані від Державної митної служби України за 2021–2025 роки. Їх аналіз дозволяє зрозуміти, як змінився фруктовий кошик українців за роки повномасштабної війни.

Динаміка імпорту

За даними Митної служби, у 2025 році в Україну було завезено 725 тис. тонн фруктів. Це більше, ніж у 2024-му, тоді імпорт становив 690 тис. тонн. Водночас загальна вартість імпорту росла значно стрімкіше – з $804,6 млн до $922,6 млн. Це пояснюється не лише збільшенням обсягів поставок, а й подорожчанням фруктів на світових ринках, зростанням попиту на дорожчі категорії, зокрема авокадо, манго та екзотичні ягоди.

Найбільше ж просідання імпорту відбулося у 2022 році. Тоді обсяг ввезених фруктів скоротився одразу на 33% – з 990 тис. у 2021 році до 664 тис. тонн. Причини очевидні – логістичний колапс у перші місяці повномасштабної війни, закриття частини кордонів, подорожчання перевезень та масовий виїзд українців за кордон.

Втім уже у 2023 році ринок почав швидко відновлюватися. У грошовому вимірі імпорт зріс на 20,8%. Бізнес поступово перебудував логістику, з'явилися нові маршрути постачання, а попит частково відновився разом зі стабілізацією ситуації в тилових регіонах країни.

Як змінився імпорт фруктів за роки великої війни

Що українці найчастіше купують з-за кордону

Цитрусові та банани формують майже дві третини вартості всього фруктового імпорту. У довоєнному 2021 році Україна ввезла 328 тис. тонн бананів. Основним постачальником традиційно є Еквадор, який багато років утримує лідерство на українському ринку. У 2021 році звідти надійшло майже 200 тис. тонн бананів – приблизно 61% усіх поставок. Серед інших великих постачальників – Колумбія, Коста-Рика і Панама.

Після початку повномасштабної війни імпорт бананів, як і весь фруктовий ринок, різко скоротився. У 2022 році поставки впали до 195 тис. тонн. Проте ринок поступово відновлюється: у 2024 році Україна імпортувала 204 тис. тонн бананів, а у 2025-му – близько 224 тис. тонн. 

Основні постачальники бананів в Україну

Найбільшим постачальником фруктів в Україну вже багато років залишається Туреччина. На неї припадає приблизно чверть усього імпорту фруктів.

У довоєнному 2021 році Україна завезла з Туреччини близько 285 тис. тонн фруктів, а у 2024 році – приблизно 220 тис. тонн. Попри війну, зміну логістики, країна змогла зберегти позиції одного з ключових партнерів українського ринку.

При цьому близько 75% поставок з Туреччини складають цитрусові – мандарини, апельсини, лимони та грейпфрути. Серед інших великих постачальників цитрусових для України – Єгипет, Китай та Іспанія.

Крім цитрусових, Туреччина активно продає Україні виноград, черешні, персики, кавуни та дині. Фактично турецькі постачання охоплюють майже весь сезонний асортимент – від літніх фруктів до зимових цитрусових.

Які країни постачають цитрусові в Україну

Сезонний імпорт

Значну частину фруктового імпорту формують виноград, яблука, персики, абрикоси та сливи, які Україна традиційно вирощує й сама. Тому імпорт тут значно більше залежить від урожаю, цін та логістики.

Найбільшу частку імпорту винограду традиційно забезпечує Туреччина. У 2025 році вона поставила в Україну 20,3 тис. тонн цієї продукції. Серед інших великих постачальників – Молдова, яка експортувала 5,7 тис. тонн винограду, а також Іран – 4,6 тис. тонн. До першої п'ятірки входять також Узбекистан (близько 3 тис. тонн) та Індія, яка поставила 2,2 тис. тонн винограду.

Інша ситуація з зернятковими культурами. Це одна з небагатьох категорій фруктів, де Україна має значне власне виробництво, тому імпорт тут відіграє допоміжну роль.

Основними постачальниками яблук та груш в Україну залишаються Нідерланди та Польща. У 2021 році сусідня держава експортувала до України 16,4 тис. тонн сезонних фруктів. Після початку вторгнення поставки різко впали – у 2022 році вони скоротилися до 1,3 тис. тонн, а у 2023 році становили лише 941 тонну. У 2025 році з Польщі завезли 14,6 тис. тонн цієї продукції.

Щодо Нідерландів, то картина така: у 2021 році Україна імпортувала звідти 4,1 тис. тонн таких фруктів, у 2022 році – 3,1 тис. тонн, а у 2025 році – 2,8 тис. тонн.

Досить стабільним залишається імпорт кісточкових фруктів – черешні, персиків, абрикосів та слив. У 2021 році Україна ввезла 48,6 тис. тонн, а у 2024-му – 42,4 тис. тонн.

Основними постачальниками тут залишаються Туреччина, Греція та Іспанія, які разом формують більшу частину ринку. До цього переліку регулярно входить і Молдова, яка стабільно експортує до України кілька тисяч тонн сезонних фруктів щороку.

Імпорт, який зріс… через війну

У 2022 році імпортні поставки кавунів та динь зросли більш ніж удвічі: з 18,5 тис. тонн до 42 тис. тонн. Причиною стало падіння власного виробництва. До війни значну частину українських кавунів вирощували у Херсонській та Миколаївській областях. Після того як ці регіони опинилися під частковою окупацією або поблизу лінії фронту, внутрішня пропозиція різко скоротилася.

Дефіцит почали компенсувати поставки з-за кордону. Найбільше кавунів і динь у 2022 році Україна імпортувала з Туреччини, Румунії та Болгарії.

Уже з 2023 року ситуація почала вирівнюватися: імпорт зменшився до 30 тис. тонн, а у 2025 році – до 16 тис. тонн. 

Екзотика, яка не зникла з прилавків

У перший рік повномасштабної війни імпорт фініків, інжиру, ананасів, авокадо, манго та інших тропічних фруктів теж різко впав. Якщо у 2021 році Україна ввезла 39,5 тис. тонн таких плодів, то у 2022-му – лише 20,4 тис. тонн. 

Втім уже наступного року ринок почав відновлюватися. У 2023 році імпорт зафіксувався на позначці 28,6 тис. тонн, а у 2025 році досяг 31,5 тис. тонн.

У грошовому вимірі імпорт екзотичних фруктів суттєво зріс. Якщо у 2021 році Україна витратила на них близько $71 млн, то у 2025 році – вже $86 млн.

Основними постачальниками екзотики є Перу та Коста-Рика. Також значна частина такого товару приїжджає до України з Ізраїлю, Іспанії та Ірану. 

Динаміка імпорту тропічних фруктів 

Чому дорожчають фрукти

Координатор проєкту EastFruit Ukraine Weekly Олександр Хорев у коментарі «Главкому» пояснює: зростання цін на фрукти має цілком логічні причини і відбувається не лише на українському ринку. «Перший і ключовий фактор – це курс валют. Більшість такої продукції закуповується за долари або євро, тому девальвація гривні автоматично підвищує її вартість для українського ринку», – зазначає експерт.

Не менш важливу роль відіграє логістика. Значна частина фруктів, які споживають українці, надходить із країн Південної півкулі або з віддалених регіонів світу. «Банани, виноград, деякі ягоди або тропічні фрукти проходять довгий логістичний шлях. Подорожчання транспорту, пального та перевезень у світі також впливає на кінцеву ціну для споживача», – розповідає Хорев.

Крім того, ціни можуть змінюватися і через світові аграрні фактори, зокрема неврожай у країнах-виробниках або погодні катаклізми. «Наприклад, останнім часом через погодні проблеми Іспанія недоотримала значну частину врожаю цитрусових. Коли пропозиція на світовому ринку скорочується, це одразу відображається на цінах», – каже експерт.

Ще один важливий чинник – сезонність виробництва. Для більшості фруктів і ягід характерні природні коливання цін протягом року. «Навесні, коли на ринку з'являються перші ягоди або кісточкові фрукти, ціни традиційно високі. Причина проста: пропозиція ще обмежена. Коли починається масовий збір врожаю в різних регіонах країни, пропозиція швидко зростає і ціни поступово знижуються», – пояснює Хорев. За його словами, ціни на фрукти формуються насамперед балансом попиту та пропозиції.

«Коли продукції на ринку мало, а попит залишається стабільним, ціни природно зростають. Коли ж починається масове надходження фруктів і ягід на ринок, вони стають доступнішими для споживачів», – додає він.

Як війна вплинула на садівництво в Україні

Повномасштабна війна суттєво вдарила і по українському садівництву. За словами координатора проєкту EastFruit Ukraine Weekly, найбільші втрати галузь зазнала через окупацію частини південних регіонів – традиційних центрів вирощування фруктів та ягід.

«Україна має досить різноманітні кліматичні зони – від Карпат до півдня країни. Різні ґрунти, температурні режими та рівень вологості дозволяли вирощувати широкий асортимент плодоовочевої продукції та розширювати сезон її присутності на ринку», – пояснює Хорев.

Саме південні області відігравали важливу роль у виробництві багатьох культур. Через бойові дії та окупацію Україна втратила значну частину садів і плантацій. «Фактично було втрачено значну частину виробничого півдня. Це позначилося на площах вирощування та обсягах виробництва окремих культур, зокрема черешні, ягід, кавунів та інших фруктів», – зазначає він.

Втім, за словами експерта, ці втрати не стали критичними для внутрішнього ринку. Однією з причин є зміна структури споживання після початку повномасштабної війни. «За даними міжнародних організацій, після початку війни Україну залишили мільйони людей, переважно жінки та діти. Саме вони традиційно є основними споживачами фруктів та ягід. Тому зменшення внутрішнього попиту частково компенсувало скорочення виробництва», – пояснює експерт.

Водночас українські фермери почали адаптуватися до нових умов. Частину культур, які раніше асоціювалися виключно з південними регіонами, поступово почали вирощувати в інших областях. «Наприклад, кавуни традиційно пов'язують із Херсонщиною. Там дійсно ідеальні умови для цієї культури – велика кількість сонячних днів, відповідні ґрунти та клімат. Саме тому херсонські кавуни стали справжнім брендом», – каже Хорев. Однак практика останніх років показала, що вирощувати баштанні культури успішно можна і в інших регіонах країни. «Фермери з центральних областей – зокрема Кіровоградщини та Дніпропетровщини – довели, що можуть отримувати якісний урожай кавунів. До цього процесу долучаються також господарства із західних регіонів», – зазначає він.

За словами експерта, виробництво кавунів у нових регіонах почало активно розвиватися вже на другий рік повномасштабної війни. Поки що обсяги не дозволяють повернутися до довоєнного рівня експорту, однак у перспективі це може змінитися.

«Раніше Україна експортувала кавуни, зокрема пізні сорти, які у вересні були затребувані на європейських ринках. Після стабілізації ситуації та завершення війни є всі шанси повернутися до таких поставок», – дає надію експерт.

Кароліна Терещенко, «Главком»