Віктор Андрусів: Чому Україна не може віддати Донбас навіть заради миру

Поки міжнародні дискусії про можливі сценарії завершення війни в Україні не вщухають, дедалі частіше звучать пропозиції про територіальні поступки як шлях до миру. Однак таке рішення може мати значно складніші наслідки для держави та суспільства. У своїй колонці політичний аналітик, військовослужбовець Віктор Андрусів аналізує моральні, політичні й юридичні ризики і пояснює, чому питання Донбасу виходить далеко за межі дипломатичних компромісів. Публікуємо його погляди мовою оригіналу.

Чому ми не можемо віддати Донбас?

Американцям здається, що завершення війни в Україні дуже легке: нам треба просто вийти з Донбасу. За це ми отримаємо мир, гарантії і золотий дощ з грошей. Насправді, ми не можемо виконати цю вимогу. І ось чому.

1.Моральна поразка. Серед безлічі причин чому ми не можемо вийти, на перше місце я ставлю цей фактор. Добровільно вийшовши з Донбасу - ми фактично зафіксуємо поразку у війні. Це буде колосальним ударом по бойовому духу збройних сил, які доблесно бились майже 5 років. Будь-який командир вам скаже, що моральний дух підрозділу є ключовим в його готовності виконувати бойові завдання. Здача територій, в умовах коли ми не зазнали поразки, буде добровільною поразкою.

Чому це погано? Війна не закінчиться навіть мирною угодою. Для нас росіяни на десятки років, якщо не століття, будуть становити загрозу. Тому відновлення країни, і утримання ефективних збройних сил буде нашим довготривалим завданням. Зазнавши добровільної поразки - нація не буде мати морального духу протистояти в довгостроковому періоді.

Чи можемо ми втратити Донбас в результаті бойових дій? Так. І якщо війна в Ірані не закінчиться найближчим часом, то скоріше за все так і буде в цьому році. Але це не буде поразкою. Бо поразка - це розгром збройних сил. Поки наші ЗСУ можуть битись і чинити опір - ми не програли у війні. Поки країна зберігає збройні сили - вона не програла у війні.

2.Внутрішня нестабільність. Я думаю, що путін вимагаючи Донбас саме в добровільному форматі здачі робить ставку саме на внутрішньополітичні наслідки. Насправді, як дворовий пітерський пацан він хоче забрати Донбас силою, бо отримати без бою - це доказ неспроможності російської армії самостійно це зробити. Тому він знає, що подібний крок збоку української влади стане зрадою для українських військових командирів, які з великою ймовірністю не приймуть цього факту. Це призведе до внутрішньої нестабільності і протистояння, яке може мати наслідком хаос і крах держави. За цих умов, ми гарантовано втратимо підтримку Заходу, і путін спокійно продовжить своє СВО, не зважаючи на жодні договори.

3.Юридична неможливість передачі українських земель. Наша Конституція не дає жодної можливості передавати землю. Також вона не дає можливості міняти її в цій частині без референдуму. Тому умовна згода відступити з Донбасу потребує "референдуму" і скоріше навіть нової Конституції. Для цього необхідно зупинити бойові дії, на що принципово не погоджується путін. Більше того, малоймовірно, що український народ ще й проголосує таке. Тому українська влада сьогодні не може погодитись на такі умови, без того, щоб не підписати собі тюрму.

Ми всі дуже втомлені війною. І дуже хочеться, щоб це закінчилось. Але ми не можемо закінчити це ганебною поразкою. Бо тоді цей жах стане довготривалим. Ми не можемо добровільно закінчувати війну прирікаючи наше майбутнє.

На жаль, війна в Ірані зламала можливість зупинки нашої війни найближчим часом. Нью Йорк Таймс написав, що в лютому економічна ситуація в путіна була настільки критичною, що він почав дійсно розглядати зупинку війни по лінії фронту. Зараз він цього не зробить. Але це не відміняє того факту, що його економіка не стає сильнішою, і людей в нього не стає більше. Тому як тільки ціна на нафту нормалізується - він повернеться в ту ж саму точку. А ціна рано чи пізно нормалізується, бо або розблокується Ормузька протока, або світова економіка вилетить у рецесію і їй не треба буде стільки нафти.

Тримаймося.

Джерело