США не перешкоджали: російський танкер з 730 тис. барелів нафти дістався Куби

На тлі гострої енергетичної кризи на Кубі, США ухвалили рішення, яке дозволило російському танкеру, завантаженому сирою нафтою, досягти кубинських берегів. Це сталося після тривалої блокади, яка призвела до майже повного вичерпання запасів палива на острові. Цей крок Вашингтона дивним чином зіграв на користь Гавани, пом'якшуючи неминучий економічний крах і знижуючи тиск на кубинський уряд.

За даними MarineTraffic, постачальника даних про судна, танкер, який перевозить приблизно 730 тисяч барелів нафти та належить РФ, у неділю знаходився поблизу Куби. Із швидкістю 12 вузлів судно мало увійти до кубинських вод до вечора того ж дня та досягти очікуваного пункту призначення — Матансаса, що на Кубі, до вівторка.

Аналітики прогнозують, що прибуття російського судна значно пом'якшить енергетичну кризу на Кубі. Ця подія також стала сигналом, що Куба може покладатися на підтримку Росії, свого давнього союзника, у складні часи. Це є важливим моментом у міжнародних відносинах, що викликає дискусії щодо майбутніх взаємодій між цими країнами та їхніми опонентами.

Нью-Йорк Таймс пише, що нафтова блокада США чинила значний тиск на Кубу, спричиняючи щоденні відключення електроенергії, серйозну нестачу газу, зростання цін та погіршення медичного обслуговування. Така політика викликала міжнародну критику, зокрема з боку Організації Об'єднаних Націй, яка вважає, що Сполучені Штати спричиняють гуманітарну кризу на Кубі.

Паралельно з цими подіями, чиновники Білого дому публічно погрожують кубинському уряду, таємно спонукаючи його до усунення президента Мігеля Діаса-Канеля. Це відбувається на тлі того, що 13 березня США офіційно зняли заборону на продаж російської нафти.

Раніше з'являлась інформація, що російський танкер на шляху до Куби супроводжував військовий корабель, що додає контексту до стратегічного значення цієї поставки.

Ця подія може визначити подальший курс розвитку Куби, а також може стати прецедентом у політиці санкцій, демонструючи, що навіть в умовах міжнародного тиску країни можуть знаходити шляхи для підтримки своїх ключових союзників.