Світу потрібен мир. І порох

Примітка редакції. Любителі нігілізму люблять аргумент, що «риночок порішає». Ось він і порішав, до речі.

Поки деякі песимісти нарікають на напруженість і ризики, ми зібрали залізні докази того, що людство живе в золоту добу миру, квіткових ринків і взаємного порозуміння.

Почнемо з класики, яка завжди у моді. Хіба не зворушливо, коли велика країна раптом повертається до свого коріння? США вирішили відродити занедбані традиції. У Дес-Арку (Арканзас) компанія D&M Holding вкладає 70 мільйонів доларів у будівництво нового порохового заводу. Це перший такий завод за 50 років.

І на цьому американці не зупинилися. У жовтні 2024 року, буквально як подарунок людству, відкрились два нові заводи з виробництва боєприпасів — у Маріоні (Іллінойс) та Перрі (Флорида). Обидва запрацювали на два місяці раніше запланованого.

Ще 93 мільйони доларів пішло на відновлення виробничих потужностей для пороху M6 у Вірджинії. Також 14 мільйонів доларів зайшло на перезапуск порохового заводу в Луїзіані. 435 мільйонів доларів виділено на будівництво заводу з виробництва TNT у Кентуккі. До речі, США не випускали тротил аж з 1986 року.

Добре, що тепер вони про це настільки раптово згадали. Ностальгія, вона така.

У Європі теж спостерігаються значні мирні тенденції. Звісно, політична складова боїться прийти до якоїсь однієї позиції. Але, нагадуємо, ринок вирішує. Наприклад, у Франції президент Макрон любить кричати про переговори з Москвою. А що робить бізнес?

Компанія Eurenco вирішила вкласти 500 мільйонів євро у перезапуск власного заводу в Бержераку. Там теж виготовлятимуть порох для артилерійських снарядів, 1200 тонн на рік, чисто для розігріву.

Франція не займалась цим аж з 2007 року, тихо імпортуючи невеликі партії товару з-за кордону. Мабуть, потреби чомусь зросли. До речі, в січні цього року завод уже почав працювати, хоч поки що й не на повну потужність.

Деякі люди збирають марки. Деякі — вінілові платівки. Німецький концерн Rheinmetall збирає заводи з виробництва нітроцелюлози. У квітні 2025 року він придбав Hagedorn-NC, вже четвертий об'єкт такого роду у своїй колекції. До того подібні заводи для колекції німців з'явились у Швейцарії, Іспанії і Південній Африці. Хобі є хобі.

Паралельно компанія оголосила про плани збільшити виробництво пороху з 5000 тонн на рік (як було в 2022-му) до 12000 тонн з прицілом на 2027-й. Просто зростання бізнесу. Нічого особливого.

У листопаді минулого року німецькі колекціонери з Rheinmetall ще й до Румунії встигли з'їздити. Там вони заснували спільне підприємство Rheinmetall Victoria SA. Вклали понад 500 млн євро, запуститься це хобі в 2028 році й випускатиме близько 300 тисяч снарядів на рік.

Того ж листопада Литва заклала новий завод із виробництва 155-мм боєприпасів. Він працюватиме у Байсогалі. Одночасно з цим там підписали меморандум про створення Центру передових технологій. Офіційно це названо найбільшою оборонною інвестицією в історії держави.

Польща підписала угоду між Mesko, Polska Grupa Zbrojeniowa та Grupa Azoty. Домовились про виробництво нітроцелюлози і великокаліберного пороху. Парламент та уряд виділили на це близько 760 мільйонів доларів.

Данія тим часом доручила норвезькій Nammo перезапустити свій оборонний завод, закритий у 2020 році. Навіть не знаю, що ж такого дивного відтоді сталося у світі, щоб люди витрачали дурні гроші на відкриття щойно закритого об'єкту.

Південна Корея будує у Штатах новий завод для виробництва снарядів. 1,5 млн одиниць на рік, для початку. Думаю, на завод чекає розширення, бо якщо уявити активні бойові дії десь за межами України (хоч це й неможливо) — таку кількість снарядів можна вистріляти за місяць-два. Але ми, звісно, не будемо поспішати з висновками.

Індія теж не пасе задніх. У 2024 році компанія SBL Energy відкрила в Нагпурі перший приватний завод з виробництва TNT у країні. Нарешті імпортозаміщення у дії! Хоч десь.

Що ж, пора скласти разом усі ці мирні інвестиції. США, Франція, Німеччина, Румунія, Литва, Польща, Данія, Південна Корея, Індія. Всім потрібен порох. Всі готові платити за порох. Так ми отримуємо десятки мільярдів доларів, плани на нові виробничі потужності і кілька десятків нових об'єктів. Більшість з яких запуститься або цього року, або в найближчі пару років.

Світ настільки мирний, що йому потрібна нітроцелюлоза. Багато нітроцелюлози. Європа за поставками бавовняного льону залежить від Китаю більш ніж на 70%. Але це, безумовно, питання диверсифікації постачання. І нічого більше.

Тож заспокойтеся. Гортайте далі стрічку. Дивіться реаліті-шоу. Усе під контролем — просто контроль цей чомусь пахне сіркою.

Мабуть, найбільш переконливий спосіб переконати когось у мирі — це так старанно готуватись до протилежного, що сам по собі мир стає лише статистичною похибкою.