Війна в Ірані: чи може повторитися нафтова криза 1970-х?

Чи з'являться на німецьких автобанах невдовзі  знову пішоходи? Нинішня ситуація на Близькому Сході та стрімке зростання цін на нафту нагадують дві нафтові кризи 1973 та 1979 років. Тоді арабські країни-виробники нафти скоротили її пропозицію, і ціни на «чорне золото» злетіли до небес. Чимало західних країн були змушені втілювати заходи економії. Німеччина, серед іншого, ухвалила рішення про заборону використання автомобілів щонеділі. Якою ж є ситуація нині?

«Ми постали перед «найбільшою загрозою енергетичній безпеці в історії людства», – заявив Фатіх Бірол днями в Національному пресклубі Австралії. Глава Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) вважає, що нинішня криза на Близькому Сході є гіршою, ніж обидві нафтові кризи 1973 і 1979 років разом узяті. Тоді йшлося про «відсутність приблизно п’яти мільйонів барелів нафти на день, – зазначив Бірол. – Сьогодні йдеться про одинадцять мільйонів барелів на день».

Не менш похмуро він оцінює розвиток ситуації на ринку газу. Бірол зазначив, що порівняно з ситуацією після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році обсяг світового дефіциту газу подвоївся.

У 1970-х роках зменшення пропозиції нафти призвело до зростання цін на неї, а отже, і цін на інші товари, що в підсумку спричинило інфляцію. Водночас у промислово розвинених країнах скоротилося промислове виробництво та економічне зростання. Німеччина впала у стагфляцію.

Ціни на нафту зросли не так сильно, як у 1970-х роках

Через нинішню війну в Ірані пропозиція нафти скоротилася приблизно на вісім відсотків через блокування Ормузької протоки. «Тоді світова пропозиція нафти знизилася лише приблизно на п’ять відсотків. Тож шок дійсно є більш вираженим, ніж у 1973, 1974 роках», – каже Клаус-Юрґен Ґерн (Klaus-Jürgen Gern) з Інституту світової економіки в Кілі.

Вирішальна відмінність від 1970-х років полягає в тому, що тоді ціни на нафту зросли в рази, зазначає Ґерн. «У 1973–1974 роках ціни на нафту зросли вчетверо. А у 1979 році – ще втричі», – зазначив економіст у розмові з DW. І хоч нафтове ембарго скасували на початку 1974 року, а обсяг пропозиції нафти навіть зріс, ОПЕК утримувала високі ціни на нафту протягом решти десятиліття, що мало відповідний вплив на світову економіку.

Сьогодні все інакше. «Ціну на нафту у понад 100 доларів ми вже іноді бачили, востаннє – після вторгнення росіян в Україну», – зазначає Ґерн. Але й 2007 року, а також у 2008-му та після 2011-го ціни на нафту досягали таких висот. Тому, за його словами, це не така вже й нова ситуація. «У 1970-х роках ситуація була іншою. Тоді країни-споживачі зіткнулися з цінами, яких вони не знали».

І ніхто не знав, як довго ціни на нафту залишатимуться високими. До того ж нинішні високі ціни на нафту зумовлені скороченням пропозиції, яке спричинене блокадою Ормузької протоки та подальшим зниженням обсягів виробництва, а не тим, що завдана війною шкода унеможливила видобуток.

Тому, на думку Ґерна, можна припустити, що як пропозиція, так і ціни знову досягнуть довоєнного рівня, коли конфлікт закінчиться. В експертній оцінці Deutsche Bank також зазначається: ринки, як і раніше, не враховують тривалого нафтового шоку. 

Енергетична інфраструктура постраждала або не працює

Однак деякі збитки від іранських атак уже є. За словами Бірола, понад 40 енергетичних об'єктів у дев'яти країнах Близького Сходу зазнали серйозних пошкоджень. Навіть якщо війна закінчиться і кораблі знову зможуть проходити через Ормузьку протоку, знадобиться «багато часу», щоб відновилася робота на нафтових і газових родовищах, які було пошкоджено або тимчасово закрито. «У деяких випадках на це піде шість місяців, в інших – набагато довше», – сказав Бірол в інтерв’ю Financial Times.

Так, наприклад, Катар повідомив, що внаслідок іранських атак на найбільший у світі комплекс з виробництва скрапленого природного газу (СПГ) його постачання може скоротитися на 17 відсотків протягом трьох-п’яти років.

Натомість Крістоф Рюль з Колумбійського університету в Нью-Йорку дає дещо іншу оцінку. Він вважає, що лише у разі дійсно тривалої блокади Ормузької протоки та знищення більшої  кількості нафтових об'єктів ми опинимося у глибокій кризі. Щодо Катару, він, наприклад, зазначає, що звідти надходить близько 20 відсотків світового газу. Таким чином, лише чотири відсотки світового обсягу газу зазнають впливу через збитки в Катарі, зазначає Рюль.

Надзвичайні заходи мають дати результат

Крім того, слід врахувати, що сьогодні ринок нафти є набагато більш диверсифікованим порівняно з 1970-ми роками. Якщо у 1973 році країни ОПЕК постачали понад половину світової сирої нафти, то зараз їхня частка становить трохи більше 36 відсотків. США вже тоді були найбільшим виробником нафти і залишаються ним досі. Однак за останнє десятиліття вони ще збільшили обсяги видобутку і забезпечили майже всю (90 відсотків) додаткову пропозицію нафти на світовому ринку.

Незважаючи на нафтові кризи, які у 1970-х роках болісно вказали Заходу на його залежність від Близького Сходу та його нафти, попит на неї продовжував зростати. Якщо у 1973 році світовий обсяг пропозиції становив менше 60 мільйонів барелів на день, то у 2022 році він уже досяг майже 94 мільйонів барелів на день.

Для забезпечення цього попиту було вжито надзвичайних заходів та сформовано нафтові резерви. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), на початку цього року вони сягали 8,2 мільярда барелів, що є найвищим рівнем з лютого 2021 року.

Це дає змогу компенсувати поточні перебої з постачаннями з Близького Сходу. Частину нафтових резервів вже використали, щоб обмежити дефіцит нафти з Близького Сходу з 11 мільйонів до восьми мільйонів барелів на день. Крім того, щоб пом'якшити дефіцит пропозиції, США тимчасово призупинили санкції проти російської нафти та нафти з Ірану, яка вже транспортується морем.

Завдяки запасам ціна на нафту не стала ще вищою, хоча на ринку, ймовірно, вже принаймні частково рахувалися з кількамісячною війною, зазначають аналітики Commerzbank. Країни-члени МЕА протягом останніх десяти років також накопичили значні запаси газу, щоб пом’якшити наслідки дефіциту.

Все залежить від тривалості війни проти Ірану

«Якщо виходити з запасів ОЕСР, як комерційних, так і стратегічних, то вони могли б компенсувати припинення поставок нафти через Ормузьку протоку приблизно на дев'ять місяців», – сказав в інтерв’ю DW Карстен Фріч (Carsten Fritsch), аналітик з сировинних ринків Commerzbank. За словами Фріча, Китай також накопичив стратегічні та комерційні запаси, які можуть покрити його потреби в імпорті сировини з Близького Сходу протягом приблизно семи місяців.

Як довго триватиме війна з Іраном, поки що не зрозуміло. Хоча президент США Дональд Трамп нещодавно оголосив, що з Іраном ведуться «продуктивні» переговори, в Тегерані, утім, це заперечили. Тому також не зрозуміло, як у довгостроковій перспективі розвиватиметься ситуація з пропозицією нафти та газу.

Хоча зараз ситуація не така погана, як у 1970-х роках, економіка вже відчула на собі наслідки війни з Іраном: «Ми станемо свідками двох речей: інфляція короткостроково зросте, а виробництво скорочуватиметься, оскільки обсяги споживання нафти, де це можливо, зменшаться», – вважає Ґерн.

Поки в Німеччині на автобанах зберігається жвавий автомобільний рух, але в деяких країнах вже запровадили заходи, спрямовані на економію енергії. Так, Пакистан, зокрема, наказав уболівальникам свого найважливішого турніру з крикету залишатися вдома і дивитися матчі по телевізору, щоб заощадити пальне. Так Пакистанська суперліга, найбільша спортивна подія країни, цього року перетворилася на онлайн-захід.

Інза Вреде