Жителі Нарви - про ризик вторгнення Росії в Естонію: Не віримо, але побоюємося і готуємось

Нарва - це естонське місто на кордоні з РФ, де географія давно стала долею. З місцевої набережної Росію видно так само добре, як власні вулиці та будинки, тому новини з боку сусідів сприймаються не як щось далеке, а як повсякденний фон. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну посилило тривогу: кордон з лінії на карті перетворився на защемлений нерв, який буквально з кожним днем ​​турбує дедалі більше. Чимало цьому сприяють і чутки про те, що РФ може готувати гібридне вторгнення, а також звуки сирен - на щастя, тренувальних, на вулицях мирних міст.

Як живе сьогодні прикордонна Естонія, що думають її мешканці про російську агресію та як тут працює російська пропаганда – у репортажі Коротко про.

На кордоні країн та наративів

Сьогоднішня Естонія – не лише країна з однією із найпослідовніших позицій у підтримці України, а й водночас домівка для значної кількості російськомовного населення, особливо у повіті Іда-Вірумаа. Найбільше місто повіту – Нарва – населене, переважно, російськомовними жителями. Більше того: близько третини мешканців Нарви - громадяни Росії: свого часу російські паспорти вони отримали, щоб було зручніше їздити до родичів «через міст».

Те, що сьогодні відбувається в Нарві, дуже нагадує ситуацію на Донбасі – не провести аналогії просто неможливо. Росія діє за відпрацьованими технологіями, намагаючись сформувати у зовнішнього світу думку, що у місті живуть «росіяни, яким ось-ось знадобиться захист».

Багато наших читачів, напевно, знають, що Нарва межує з російським Івангородом, але навряд чи уявляють, як саме проходить цей кордон. А проходить він не дуже широкою річкою Нарва, і, коли стоїш на її березі, можна бачити російську сторону як на долоні.

Росіяни користуються цією можливістю по максимуму. Наприклад, на своєму березі вони збудували величезну сцену, на якій 9 травня проводять концерти для жителів Нарви. Тому що сцена і, відповідно, артисти, які виступають на ній, розгорнуті спиною до Росії та обличчям до Естонії. Над сценою, знову ж таки «обличчям» до Естонії, встановлені величезні екрани, на яких 9 травня показували парад на Червоній площі, а потім радянські фільми про війну.

Заради справедливості треба сказати, що жителі Нарви теж не сидять склавши руки. У відповідь на сцену з георгіївськими стрічками, екрани та потужні динаміки біля стін замку в Івангороді на вежі Нарвського замку минулого року вивісили плакат із написом Putler war criminal та портретом російського президента, з'єднаним з обличчям Гітлера.

Це сподобалося далеко не всім місцевим жителям. Багато хто вважає, що плакат – це провокація та великий подразник для російської сторони. Звичайно, російські сцена та парад – це теж провокація, але вони можуть собі дозволити, вони ж сильніші.

Саме 9 травня поділ представників різних думок у Нарві видно особливо сильно: одні дивляться через річку російський концерт, інші відзначають у центрі міста День Європи (торік цього дня до Нарви приїхала найулюбленіша співачка в Естонії Анне Вескі), а треті просто займаються своїми справами.

«Пішли на Таню Буланову подивитися»

Цікаво, що глядачі російського концерту (як правило, це люди старшого покоління) часто не помічають російську пропаганду і вважають, що вправі відзначати 9 травня, як хочуть. Їхні опоненти не втомлюються пояснювати: цей концерт – не про військові злочини і не про те, що війна ніколи не має повторитися. Це виправдання військових злочинів під гаслом «можемо повторити», яке просто немислиме для тих, хто пройшов війну.

При цьому обговорення 9 травня тут несхвалюють навіть у сім'ях. А дехто, підозрюючи неоднозначне ставлення близьких родичів до російського вторгнення в Україну, і цю тему оминають.

– У нас із батьками та сестрою спочатку були різні думки з усіх цих питань, – каже мешканка Нарви Крістіна. – І щоб залишитися у близьких родинних стосунках, ми ці теми у розмовах просто не торкаємось. Можливо, за чотири роки в їхній свідомості щось змінилося – я не знаю.

Крістіна вважає, що у Нарві не менше третини мешканців підтримують політику Росії. Це, звичайно, не означає, що вони чекають на росіян у своєму домі. Скоріше це означає, що вони не побоюються східного сусіда і вважають, що РФ напала на Україну тому, що «не було іншого виходу».

Водночас Віра, яка народилася в Нарві і прожила там майже 40 років, каже, що про жодну підтримку росіян з боку переважної більшості російськомовного населення Естонії взагалі, і Нарви зокрема, й мови не може бути. За її словами, навіть ті, хто прийшли подивитися концерт, дивилися його мовчки, без оплесків та якоїсь особливої ​​радості. Скоріше, з цікавості.

– У мене на ці концерти бабуся ходить дивитися, – розповідає мешканка Нарви Поліна. – Вона пережила блокаду Ленінграда, для неї 9 травня справді символ перемоги добра над злом, і вона хоче з кимось розділити це свято. При цьому у війні Росії проти України бабуся все ж таки на боці України. До речі, минулого року на концерт мати теж пішла – хотіла подивитися, як через роки виглядає Таня Буланова. Коли ще побачиш таке?

Сама Поліна на концерти не ходить і її позиція однозначна: в Естонії нікого рятувати не треба. До того ж, каже вона, вона ніколи не зрозуміє, як можна напад називати «захистом».

Ілюзії для російськомовних

На думку Поліни, з Нарви роблять «місто-ізгой» штучно. У соцмережах постійно пишуть, що Іда-Вірумаа – кримінальний повіт, що там багато наркоманів і злочинів. Так пропаганда намагається відокремити повіт від країни.

– А я вважаю, що тут відносно безпечно, анітрохи не небезпечніше, ніж у всій Естонії, – каже співрозмовниця Коротко про. - Ми спокійно ходимо вулицями вечорами, без побоювання відпускаємо дітей гуляти. Так, роботи тут менше, зарплати нижчі, але це не привід писати і поширювати про місто небилиці. І, тим більше, не привід говорити, що тут чекають на Росію. Кордон відкритий для виїзду, і всі охочі можуть виїхати до РФ без жодних проблем.

Російськомовні групи у ФБ та телеграм – це окремий біль. З незвички протриматися там хоча б кілька днів, читаючи пости та коментарі, дуже складно, якщо не сказати - неможливо. Оскільки людей в Естонії мало (всього 1,36 млн осіб, з них російськомовних – близько 0,3 млн), а в російськомовному сегменті фейсбуку їх ще менше, достатньо лише кількох десятків людей, щоб створити будь-яку ілюзію. І пропаганда цим користується на повну силу. Редакційні лінії таких груп проведені як під копірку: зовнішня та внутрішня політика країни подаються через призму хаосу та некомпетентності, у хамській манері, з висміюванням, примітивною іронізацією та емоційними тригерами на зразок зростання цін та високої комуналки.

У листопаді 2025 року у фейсбуці було закрито групу «Таллінці», а її адміністратора Олега Бесєдина взяли під варту за підозрою в ненасильницькій діяльності проти Естонської Республіки та у порушенні міжнародних санкцій.

«Група «Таллінці», яка замовкла сьогодні в соціальній мережі Facebook, об'єднувала російськомовних жителів, повторювала наративи, що підходять східному сусідові, - пише місцева преса. - "Українська влада слабка; Захід знаходиться у геополітичній боротьбі з Росією; українці корумповані; Росія прагне миру; українські біженці та санкції руйнують європейську економіку" – це основні повідомлення тисяч постів, які Олег Бесєдін розмістив у Facebook-групі за 3,5 роки. Основні, але не єдині».

На жаль, нерідко ці пости знаходять свого читача та формують для нього нову реальність. Нещодавно в одній компанії 20-річний хлопець, який народився і все життя прожив в Естонії, сказав, що його мрія – виїхати в РФ і там відкрити бізнес, оскільки «там крутиться багато грошей» та «справжня демократія» (добре, якщо йому пощастить і не опиниться на фронті, «захищаючи демократію» від українців).

Життя у постійній тривозі

Задля справедливості треба сказати, що такі випадки – мрії молодих людей відкрити бізнес у сусідній країні – на щастя, поодинокі. Переважна більшість місцевих жителів – і естономовних, і російськомовних – живе у постійній тривозі, розуміючи, що небезпека цілком реальна. Серйозність проблеми підкреслює буквально все: регулярні військові навчання НАТО, тестові сирени, що почастішали, публікації карт укриттів, російські провокації.

Минулого року жителі Естонії знайшли у своїх поштових скриньках брошури «Оповідання про небезпеку», в яких двома мовами (естонською та російською) докладно розповідається про системи оповіщення, громадські укриття, дії у разі сирени, евакуації тощо. Оптимізму це мешканцям країни не додало.

– Ми боїмося нападу і зовсім не уявляємо, що робити, – каже Крістіна. – У лютому 2022-го після вторгнення Росії в Україну у нас був шок, треба було хоч щось робити, щоб заспокоїтися. Тоді багато хто почав запасатися продуктами, я постійно тримала повний бак палива, зняла гроші з картки. Але людина звикає до всього. Нині панічного страху менше, але тривога стала постійною. А в Нарві ця тривога підживлюється близькістю кордону. Ми нещодавно гуляли з сестрою набережною, і я раптом так ясно уявила, що може зробити з нами і з нашим містом війна. Це жахливі почуття.

Всі наші співрозмовники погоджуються: постійно перебувати на піку паніки неможливо, люди вже просто втомилися боятися. Але при цьому тільки заспокоїшся – тут же нові розмови про війну та новий привід згадати про можливу загрозу. Зараз (26.03.2026 – Авт.) головна новина в естонських соцмережах та ЗМІ – дрон, який 25 березня врізався у димову трубу електростанції в Аувері.

– Усього кілька днів тому по всій Естонії тестували системи оповіщення, – каже мешканка Тарту Ірина. - І хоча нас сто разів попередили, що це навчальна тривога, на психіку звук сирен діє. Нехай це не реальна небезпека, але постійне нагадування: теоретично вона можлива. І ось тільки всі обговорили, що тестування в останні пів року якось занадто почастішали, падає цей дрон! Люди вранці прокидаються, у них у телефонах сповіщення про загрозу дронів, вже ніхто не розуміє, чи це навчальна тривога – повний хаос. Тобто, хоч би як ти втомився боятися, повністю ігнорувати те, що відбувається, просто неможливо.

Якщо в перші роки місцеві не запитували українців про війну, щоб не активізувати неприємні спогади і не завдати ще більшої травми, то зараз ці розмови стали постійними. Запитують усе: від «чи можна зрозуміти, що напад неминучий» до «що з собою брати в тривожну валізку». Багато хто говорить про те, що пристосовують підвали у будинках під укриття.

Деякі роблять більш серйозні кроки. Наприклад, Маріка із чоловіком минулого року купили квартиру в Іспанії.

– Ми давно хотіли мати нерухомість у більш сонячній країні, ніж Естонія, але думали, що купимо її трохи пізніше, – каже Маріка. – Але на тлі всіх цих новин вирішили активізуватись. І нехай не дуже зрозуміло, як ми туди дістанемося у разі надзвичайної ситуації, все одно після покупки нам стало трохи спокійніше.