Металургія у піке: китайський демпінг та турецька сталь добивають українські заводи

Українська металургія – в глибокому піке. Галузь, яка всупереч усьому давала 7% ВВП, 15% експорту і 30% вантажообігу залізничного та водного транспорту, критично потерпає від євросоюзівського "податку на вуглець" (CBAM), нестачі енергоресурсів, їх феноменально високих цін, коли вони все ж таки доступні, та безпосередніх наслідків війни.

Все це робить собівартість виробництва занадто високою та обмежує можливість експорту продукції. Ця тенденція має відображення й на платіжному балансі країни: так, за підсумками 2025 року, зовнішньоторговельний оборот України становив $125,1 млрд за імпорту $84,8 млрд й експорту $40,3 млрд.

Здавалося б, хоча б на внутрішньому ринку металурги мають мати конкурентну перевагу. Але й тут перед нами постає критична загроза, яка має потенціал повністю знищити вітчизняне виробництво: безперешкодний імпорт турецької та китайської продукції за демпінговими цінами.

Який масштаб цього лиха і як на нього має реагувати гірничо-металургійна промисловість?

Засилля з-за кордону

У 2025 році українські металурги спостерігали наростання потоку металопродукції, що імпортувалась всередину країни за демпінговими цінами.

За оцінками профільного медіа GMK Center, торішні обсяги імпорту зросли двозначними темпами:

• імпорт плоского прокату на 10,7% (у порівнянні з 2024 роком); ключові постачальники – Туреччина (+19,4% р./р.) та Китай (+55,4% р./р.);

• імпорт довгого прокату на 58,6% р/р.; ключові постачальники – та сама Туреччина (+41,9% р./р.) і той самий Китай (феноменальні +567,9% р./р.),

Така деталізація має ціллю продемонструвати, наскільки лавиноподібно китайсько-турецький імпорт заміщує українську продукцію (арматуру, катанку тощо). Ми переконані, що причиною цього є саме демпінг.

Наведемо приклад. У січні 2026 року комунальне підприємство "Київтеплоенерго" для задоволення власних потреб отримало 2800 тон арматури. Як стало відомо з відкритих джерел і як дедалі частіше буває останнім часом, товар вироблений не українським виробником, а в Туреччині. Це – один з епізодів недалекоглядної практики, коли комунальні та приватні підприємства закуповують за кордоном металопродукцію, яку виробляють і в Україні. Результат передбачуваний: гроші залишають країну, що підриває основи української металургії; економіка стає слабшою.

За рахунок чого в цих країн з’являється ціновий резерв? Одна з таких причин: турецькі виробники відверто визнають, що купують російську сировину. Ба більше, на деяких зразках продукції, що надходить до України, зберігається спеціальне маркування якості "ГОСТ-Р 52544 А500С".

Також не є секретом Полішинеля, що з Москвою активно торгує й Пекін. Іншими словами, закупівля дешевої російської сировини дає можливість турецьким виробникам знижувати ціни реалізації на чверть нижче ринкових, а китайським – більш ніж наполовину.

Важливо відзначити також і системний характер демпінгової політики турецьких, а особливо китайських, виробників. Недобросовісна цінова політика китайських виробників отримала підтвердження по всьому світу, в результаті чого проти цієї продукції діють антидемпінгові заходи в десятках країн. Як наслідок, демпінговий імпорт додатково виштовхується з цих країн на інші незахищені ринки, зокрема український.

Лом і прийом

Український ГМК, – без пафосу – знекровлений воєнним контекстом роботи, вимушений виборювати собі шанс на виживання за допомогою антидемпінгових розслідувань. Увесь світ таким чином захищає себе, і Україна лише ефективно продовжує застосовувати цей інструментарій, щоб не бути вразливою для недобросовісного імпорту.

Тож 28 листопада 2025 року "АрселорМіттал Кривий Ріг" подав до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ) скаргу з вимогою порушити антидемпінгове розслідування проти імпорту турецької металопродукції. Комісія розглянула наші аргументи та, відповідно, її рішенням було порушено розслідування 14 березня цього року. Що ж стосується Китаю, то скаргу на його демпінгову експансію ми подали 25 лютого 2026 року. Наразі вона перебуває на розгляді Мінекономіки.

Порушення розслідувань передусім має на меті забезпечення захисту прав та інтересів українських товаровиробників у відповідності до зобов'язань України в рамках Світової організації торгівлі. Ми думаємо не тільки про запобігання збиткам національного товаровиробника, але і його захист від недобросовісної конкуренції та гарантування справедливих умов транскордонної торгівлі. Оскільки наразі умови ці геть нерівні! Турецькі та китайські виробники користуються дешевими енергоресурсами, мирними умовами виробництва й доступом до стабільного фінансування і робочої сили. Водночас українські компанії з будь-якого сектору працюють попри ракетно-дронові обстріли, нестачу й захмарну вартість електроенергії та дефіцит кваліфікованого персоналу, високий рівень міграції та мобілізацію ресурсів для захисту країни.

Врахувати майбутнє

У своєму свіжому інтерв’ю виданню GMK Center голова Федерації металургів України Сергій Біленький навів характерні дані: під час "великої війни" кількість працівників на підприємствах, що входять до об’єднання, скоротилась майже вдвічі. У 2025 році – з 66 000 до 62 000.

Знекровлений високими цінами на енергоносії, жорстким "вуглецевим податком" та непередбачуваною логістикою, український ГМК деградує. Вже не йдеться про його розвиток, радше про збереження.

Запровадження CBAM одним розчерком пера заблокувало значну частку українського експорту металу. Нині на кону – можливість для українських металургів забезпечувати продукцією внутрішніх споживачів.

Переконаний, якщо уповноважені органи влади України не зможуть, як це передбачено законом, встановити ефективну протидію недобросовісній демпінговій політиці Китаю та Туреччини, результатом стане 100%-ве наповнення українського ринку імпортною арматурою, катанкою та іншою металопродукцією.

Які наслідки? Деіндустріалізація, втрата значної частки реального сектору економіки і, як результат, промислової суверенності. Водночас, Уряд в рамках програми Made in Ukraine, пропагує ідею стимулювання попиту на вітчизняні товари і трансформацію економіки із сировинної на переробну та високотехнологічну.

Як запобігти такій похмурій картині промислового майбутнього?

Визнати системний демпінг з боку Туреччини й Китаю і захистити українську металургію від недобросовісних виробників, які сповна користуються війною в Україні.