"Проігнорував Ізраїль": як арабські та західні ЗМІ оцінили історичний візит Зеленського на Близький Схід

Візит президента України Володимир Зеленський до країн Перської затоки був зосереджений на укладенні конкретних оборонних угод та розширенні співпраці у сфері безпеки. Протягом короткотривалого "туру" Зеленський встиг укласти відповідні угоди майже з усіма провідними країнами регіоні, які сьогодні страждають від нальотів іранських дронів. Із Саудівською Аравією та Об'єднаними Арабськими Еміратами були підписані домовленості на 10 років співпраці у галузі безпеки, а також анонсовано аналогічні угоди з Катаром та Йорданією.

Самі ж угоди передбачають координацію між Україною та країнами Затоки у протидії безпілотникам, обміні технологіями, інвестиції в оборону та участі українських спеціалістів у відповідних проєктах. Ці домовленості довгострокові та мають практичний характер – від навчання персоналу до потенційного розвитку виробництв.

24 Канал проаналізував матеріали арабських і західних медіа щодо поїздки Володимира Зеленського до країн Затоки, щоб оцінити як регіональні медіа сприймають ідею співпраці з Україною в галузі безпеки, чому президент України не завітав до Ізраїлю та як конфлікт навколо Ірану став новим полем протистояння Києва з Москвою.

Зеленський відвідав країни Затоки: яких домовленостей вдалося досягти Україні?

В арабських медіа візит Зеленського напряму пов'язують із війною в Ірані та загрозами безпеці, які несе Тегеран своїм сусідам. У видання Al Arabiya підкреслюють, що перш за все країни Затоки зацікавлені в українському досвіді в захисті своєї інфраструктури від іранських дронів.

Сьогодні під ударом вже перебуває критична інфраструктура, а саме Україна розглядається як експерт та джерело практичних рішень для протидії таким загрозам.

Володимир Зеленський в Саудівській Аравії / Фото Офіс Президента

На цьому ж акцентує і видання Al Jazeera, коли пише, що регіональні монархії шукають швидкі та дієві способи для посилення протиповітряного захисту, а український досвід боротьби з дронами Shahed-136 тут дійно незамінний, адже ефективність роботи українських дронів-перехоплювачів вже доведена у реальних бойових умовах, що підвищує довіру до їх ефективності.

У The National зміщують увагу з на перший погляд політичних, подекуди навіть символічних домовленостей на поступове розгортання українських сил в регіоні. Україна фактично розширює свою присутність у світі, зокрема через роботу українських спеціалістів на об'єктах інфраструктури в регіоні та участь у технічній інтеграції своїх систем безпеки.

Володимир Зеленський та українська делегація під час зустрічі в Катарі / Фото Офіс Президента

Видання Reuters додає до цього також економічний бонус для України. Видання зазначає, що Київ намагається використати зростаючий попит на системи протидії дронам для розвитку власного оборонного сектору та виходу на нові ринки, зокрема на Близькому Сході.

У підсумку, поїздка Володимира Зеленського до країн Затоки окреслює новий формат взаємодії, яка взаємодоповнює та посилює одна-одну. Україна пропонує перевірені у війні рішення у сфері безпеки та технології, і натоість отримує від держав регіону фінансові ресурси та доступ до нових ринків.

Чому Зеленський не відвідав Ізраїль?

Окремою темою для обговорення на тлі туру Володимира Зеленського країнами Затоки стала відсутність візиту президента України до Ізраїлю. В Києві це пояснюють не політичними мотивами, а передусім відсутністю попередніх контактів для організації такого візити.

Президент України прямо заявив, що жодної комунікації з ізраїльскою стороною не велося "ані на рівні лідерів, ані на рівні експертів", а сам маршрут Зеленського формувався виходячи з того, де заздалегідь були узгоджені конретні зустрічі. Пізніше Зеленський також додав, що від початку повномасштабного вторгнення прем'єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу намагається балансувати у відносинах з Україною та Росією.

Натомість західні медіа вбачають в цьому ширший контекст. Видання Axios зазначає, що війна США та Ізраїлю проти Ірану зміщує фокус уваги Вашингтона з теми України, а водночас змінюється також розподіл ресурсів, що в умовах війни на виснаження, яку Росія веде проти України може бути критичним. Видання підкреслює, що Київ фактично конкурує за ті ж системи ППО та військову підтримку, які сьогодні потрібні Ізраїлю та самим Штатам, що зрештою і змінює порядок взаємодії між сторонами.

Маштабна пожежа в російському порту Усть-Луга / Фото з телеграм-каналі Dnipro Osint

Такого ж висновку доходить і видання Reuters, коли зазначає, що США вже сьогодні коригують свою політику з урахуванням ситуації навколо Ірану, включно зі спробами обмежити удари України по російській нафтовій інфраструктурі через проблеми на глобальних енергетичних ринках. Власне, президент Зеленський також робив заяву про те, що "деякі країни Заходу просять обмежити ці атаки".

Водночас, відсутність візиту до Ізраїлю може бути і певним дипломатичним розрахунком України. Київ може свідомо обмежувати свою роль у конфлікті проти Ірану. Українська сторона, попри всі публічні закиди з боку Тегерана, сьогодні займається виключно передачею свого досвіду та технологій, необхідних для оборони країн Затоки, і аж ніяк не не про участь у бойових діях проти Ірану.

Подібний підхід з боку України також вписується у логіку самих регіональних монархій, з якими Київ підписав або планує укласти домовленості. Як показують дії тієї ж Саудівської Аравії чи ОАЕ, ці країни передусім позиціонують себе як невольні заручники ситуації та постраждала від чужої війни сторона. Країни Затоки не беруть прямої участі у війни проти Ірану і публічно не закликають її продовжувати.

Пожежа внаслідок удару Ірану по промисловій зоні міста Фуджайра в ОАЕ / Фото AFP

У підсумку, відсутність Ізраїлю в маршруті Володимира Зеленського є результатом поєднання одразу кількох факторів: відсутності запиту та пропозицій від самого Єрусалима та конкуренції між нашими країнами за американську підтримку. На додачу, Україна концентрується на тих напрямках, де може отримати практичний результат у сфері безпеки та фінансування своєї оборонки, мінімізуючи ризики прямого втягування у сторонній конфлікт.

Як війна в Ірані перетворилась на нове поле протистояння між Росією та Україною?

Війна навколо Ірану дедалі частіше розглядається західними аналітиками як продовження протистояння між Україною та Росією, але далеко за межми Європи. У матеріалі Council on Foreign Relations прямо зазначається, що конфлікт за участі США та Ізраїлю фактично перетворюється на додатковий майданчик простистояння між Москвою та Києвом, де обидві сторони намагаються використати ситуацію у власних інтересах.

Володимир Путін під час зустрічі з президентом Ірану Масудом Пазешкіаном / Фото з сайту Кремля

З точки зору Росії ця участь виглядає доволі прямо та конкретно. Президент України неодноразово заявляв, що Москва преедає Ірану розвідувальну інформацію, включно із супутниковими знімками американських військових об'єктів у регіоні. У CFR це частково підтверджують та підкреслюють, що точність іранських ударів по базах США та їхніх союзників може свідчити про зовнішню допомогу, яку Тегеран самостійно забезпечити не здатен.

Водночас участь України доволі опосередкована та набагато більш тонка. У тій же ж статті наголошується, що Київ відповідає не прямим втручанням, а розширенням співпраці з країнами Перської затоки. Україна направляє фахівців із протиповітряної оборони та пропонує власні рішення для перехоплення дронів – значно дешевші за американські системи, які використовують США та їхні союзники.

Українські дрони-перехоплювачі "Sting" / Фото "Дикі Шершні"

Такий формат участі дозволяє Україні залишатися поза конфліктом з Іраном, але поступово інтегруватися в загальну систему безпеки регіону, що суттєво посилює позиції та авторитет України на міжнародній арені. Київ позиціонує свою роль як експортера безпека та свого роду консультанта, однак без прямої участі у бойових діях.

Окремо автори статті звертають увагу на економічний аспект цього протистояння. Війна в Ірані сьогодні приносить Росії надлишкові прибутки від продажів нафти через завищені ціни на нафту, а пом'якшення санкцій дозволяє Кремлю отримувати додаткові ресурси для продовження війни проти України.

Водночас, США стрімкими темпами спалює величезну кількість ресурсів у війні з Іраном, а отже потреби України відходять на другий план.

Україна ж намагається компенсувати цей дисбаланс власними силами. У CFR звертают увагу на те, наскільки сильно Україна активізувала удари по російській нафтовій інфраструктурі у спробі зменшити приток грошей до російського бюджету. Водночас, продаючи дрони та залучаючи інвестиції від країн Затоки Україна розширює власне оборонне виробництво, що в умовах сучасної війни також надзвичайно важливо.

Таким чином, Перська Затока поступово перетворюється на ще один простір конкуренції між Москвою і Києвом. Без прямого зіткнення, але з чітким розподілом ролей, де кожна сторона намагається конвертувати регіональну війну у власні переваги.

У підсумку візит Володимир Зеленський до країн Затоки виходить за межі звичайних двосторонніх домовленостей. Йдеться про спробу України закріпитися у новому геополітичніому образі та зафіксувати те, що війна з Росією дедалі більше переплітається з конфліктами в інших точках світу. У цьому новому образі Київ вже не просто отримує зовнішню підтримку, а все більше закріплюється в образі постачальником безпеки та захисника.