Тимошенко: "Якби я перемогла на виборах у 2010 році – країна не опинилася б у війні"

Велика розмова Юлії Тимошенко з Наталією Мосейчук ще до виходу повної версії спричинила хвилю обговорень у мережі. Увагу привернули й нова зачіска, і стиль одягу політикині. Але не менший резонанс викликало те, що і як вона говорила.

Тимошенко без обтічностей розкритикувала владу останніх років у втраті контролю над ключовими державними ресурсами та фактичному розпуску державного управління. Переломним моментом вона вважає події після Революції Гідності.

«Починаючи з 2014 року державні підприємства перетворюють на акціонерні товариства, не питаючи людей, і ставлять туди іноземні наглядові ради. Вони призначають керівництво, розподіляють ресурси і живуть за власними правилами. Це вже така держава в державі, яка поступово відривається від політичної відповідальності перед суспільством», – пояснює вона.

Лідерка «Батьківщини» переконана, що така модель управління призвела до того, що нині вирішується не лише питання безпеки, а й існування України як держави в цілому. Вона пропонує дивитися на події ширше – як на частину глобального процесу перерозподілу впливу та суверенітету.

«Сьогодні на території України проводиться достатньо жорсткий і масштабний експеримент. Суть його в тому, щоб зробити країну частиною глобального простору, де суверенні держави поступово мінімізуються. Є позиція, що національні уряди не здатні впоратися з викликами, і що управляти мають великі міжнародні структури. Я з цим категорично не погоджуюся», – наголошує лідерка «Батьківщини».

За її словами, наслідки цього «експерименту» вже можна чітко відслідкувати через дисбаланс у державних пріоритетах: «Подивіться, що відбувається. З одного боку – масштабні податкові пільги для великих корпорацій, індустріальні парки, звільнення від податків. А з іншого – 60 мільярдів хочуть забрати у малого і середнього бізнесу. Уряд дивиться і вирішує: корпорації не чіпаємо, а от тих, хто не може себе захистити – навантажимо. Це прямий удар по середньому класу. Так не можна будувати економіку».

Нині, каже Тимошенко, критичним є і стан політичної опозиції та антикорупційних органів. Політикиня вважає, що парламент як орган фактично не суб’єктний, а лише обслуговує рішення влади.

«Коли опозиція не має реальної можливості впливати на процеси, а антикорупційні структури працюють вибірково, країна втрачає механізми самозахисту. Мають бути чесні суди, незалежні органи та політична конкуренція, які не залежать від особистих домовленостей чи тиску великих корпорацій. Без цього говорити про ефективне управління – марно», – стверджує вона.

Водночас наголошує, що покладатися на міжнародні гарантії, як це було з Будапештським меморандумом, небезпечно: «Ми не можемо більше сподіватися, що підписи на папері збережуть нашу незалежність. Десятки угод, меморандумів, обіцянок – і що? Війна показала, що без сильної армії, сучасної системи оборони та власного військово-промислового комплексу ми не виживемо».

Юлія Володимирівна окреслила власне бачення майбутнього країни. Вона переконана, що сильна держава – це не лише дипломатія та зовнішні союзи, а здатність реально діяти і ухвалювати рішення, які зберігають життя та ресурси країни: «Ніякі гарантії чи угоди не працюватимуть, якщо ми самі не здатні захистити себе. Кожен сектор – від енергетики до оборонної промисловості – має працювати на захист держави, а не на інтереси окремих корпорацій чи міжнародних рад».

Тимошенко підкреслює, що її відвертість – не лише критика системи, а й позиція політика, яка хоче змінити правила гри: «Мені байдуже, кому це сподобається, а кому – ні. Я просто маю внутрішню свободу називати речі своїми іменами, коли глибоко їх розумію».