5 кандидатів на місце Реброва: троє іноземців, метр і «справжній мужик»

Після безвільного фіаско у грі зі збірною Швеції та непотрапляння до фінальної частини ЧС-2026 футбольна громадськість країни знову заговорила про необхідність відставки головного тренера команди Сергія Реброва.

Знову, бо таке вже було на ЧЄ-2024, коли збірна так само бездарно поступилася у поєдинку зі збірною Румунії. Тоді виконком УАФ (Української асоціації футболу) розглянув підсумки роботи тренерського штабу та, визнавши їх загалом позитивними, продовжив співпрацю з Ребровим. Зараз історія може повторитися: такий розбір відбудеться після «товарняку», який нічого не значить, з Албанією 31 березня.

Якщо ж Реброва таки відправлять у відставку (або він сам піде, що навряд), то той, хто стане новим керманичем збірної, повинен мати перед попередником якісь конкурентні переваги. Що логічно, адже так? Який сенс міняти "шило на мило"? Кого і чому вболівальники та фахівці бачать на цій посаді - розбирався журналіст Коротко про.

Італієць Андреа Мальдера

54-річний Андреа Мальдера - італійський фахівець і, за словами інсайдерів, головний фаворит у шорт-листі УАФ. Це якраз той іноземець, якому не треба пояснювати, де знаходиться база у Кончі-Заспі. Італієць уже працював у збірній України у «золотий період» Андрія Шевченка (2016–2021 рр.). Тоді наша команда показувала, мабуть, найцікавіший футбол у своїй історії, апогеєм якого став чвертьфінал Євро-2020.

Сильною стороною Мальдери вважається глибока тактична підготовка, адже його нерідко називають "мозковим центром" будь-якого тренерського штабу. Після України Андреа працював в англійському «Брайтоні» із знайомим нам Роберто Де Дзербі, який у 2021-2022 роках очолював тренерський штаб донецького «Шахтаря». Це додає йому авторитету в очах гравців-зірок.

А ще Мальдері не потрібне «розгойдування», він в курсі підноготної української збірної. Можливий головний мінус італійця в тому, що у свої 54 він ще жодного разу не був найголовнішим, обмежуючись ролями другого плану. Ризикувати та брати на себе відповідальність - досвід, якого йому явно не вистачає.

Іспанець Унаї Мельгоса

50-річний Унаї Мельгоса – іспанський тренер, який очолює молодіжну збірну України U-21. Тобто він вже глибоко інтегрований у вертикаль національних команд України. Його професійний шлях незвичайний. Починав як фахівець із психології в академії «Атлетік Більбао», що помітно вплинуло на його тренерський підхід. Надалі Мельгоса працював із юнацькими командами, у тому числі в «Динамо» (Київ). Пізніше він став частиною штабу Сергія Реброва у клубах «Ференцварош» та «Аль-Айн», а згодом увійшов до структури національної збірної України.

Його стиль будується на розвитку гравців, командної психології та поступовому впровадженні тактичних ідей. На відміну від Мальдери, він знає, як це - бути «першим», але є інший проблемний момент. Унаї не має досвіду роботи на вищому рівні з дорослими командами. Чи вистачить йому лідерської ваги, щоб керувати роздягальнею і ухвалювати вольові рішення в критичні моменти - питання, на яке поки що немає однозначної відповіді.

Тому як технічний кандидат сьогодні і довгостроковий проєкт у майбутньому може бути. Призначення вже зараз - малоймовірне.

Португалець Паулу Фонсека

53-річний Паулу Фонсека - найбільш статусний і медійний персонаж, ім'я якого незмінно з'являється у фанатських обговореннях. Для України це «свій іноземець»: три роки із трьома «золотими дублями» у донецькому «Шахтарі» зробили його одним із найуспішніших тренерів-легіонерів в історії України. Фонсека не просто знає наш чемпіонат, він пов'язаний з Україною сімейними узами: свою нинішню дружину, ексдончанку Катерину Остроушко, він зустрів саме в Україні. Фонсека як може підтримує Україну у війні і за першої нагоди це підкреслює.

Сильною стороною португальця є формування атакуючого, домінуючого футболу. Його команди («Рома», «Лілль», «Мілан») завжди грають першим номером, що збігається із запитом уболівальників на «видовищність». Авторитет у роздягальні буде незаперечним: для гравців збірної, які виступають за кордоном, Фонсека - це фігура світового масштабу.

Головний та визначальний мінус - фінансова та кар'єрна недосяжність. Перебуваючи на піку форми, португалець затребуваний у європейських грандах, і заманити його в українську збірну зараз - завдання в галузі фантастики. Крім того, специфіка роботи в національній команді кардинально відрізняється від клубної: Фонсека звик до щоденної роботи на полі, а у збірній, де на підготовку є лише лічені дні, його складні тактичні конструкції можуть просто не встигнути "прорости". Загалом шансів на його призначення практично немає, але мріяти дуже хочеться. Що вболівальники активно і роблять, називаючи його у різноманітних опитуваннях бажаним кандидатом №1.

Українець Мирон Маркевич

75-річний Мирон Богданович Маркевич - патріарх українського тренерського цеху та єдиний у списку кандидат, який уособлює «олдскульну» мудрість та колосальний досвід. Для нього пост у збірній - це незакритий гештальт: у 2010 році він залишив команду непереможеним, не програвши жодного матчу, за власним бажанням через незгоду з позицією футбольних чиновників. З того часу вболівальники неодноразово закликали «повернути метра».

Маркевич - це символ стабільності та вміння вичавлювати максимум із наявного ресурсу, як це було у його «Металісті» та фіналі Ліги Європи з «Дніпром» під його керівництвом. Сильною стороною Мирона Богдановича є чуття на гравців та вміння ставити гармонійний футбол навіть за умов дефіциту часу.

Вік та тривала перерва в активній практиці на топовому рівні – це головні мінуси кандидата. Існує небезпека, що «хімія» між метром та молодим поколінням легіонерів може не спрацювати. Для багатьох Маркевич залишається ідеальним «кризис-менеджером», але питання, чи готовий він до довгострокового марафону, залишається відкритим.

Українець Юрій Вернидуб

60-річний Юрій Вернидуб - найхаризматичніший і вольовий кандидат. Його репутація «справжнього мужика» та тренера-максималіста зміцнювалася десятиліттями. У його кар'єрі були непоступливі єврокубкові баталії із «Зорею» та перемога над «Реалом» на «Сантьяго Бернабеу» на чолі молдавського «Шерифа». Вернидуб - це уособлення жорсткої дисципліни та незламного характеру, що робить його кандидатуру ідеальною для тих, хто хоче бачити у збірній насамперед «гарячі очі» та суворий порядок.

Сильною стороною фахівця є вміння будувати конкурентні команди із скромних ресурсів та таланту мотиватора. Він не боїться авторитетів і вміє знаходити підхід до складних гравців. Його призначення стало б потужним патріотичним сигналом, з огляду на його чітку громадянську позицію та особисту сміливість.

Головний ризик пов'язаний саме з його вибуховим темпераментом та авторитарним стилем управління. Є ймовірність, що «іскри», які завжди літали у клубах Вернидуба, в умовах національної команди можуть призвести до конфліктів із зірками. Крім того, його футбол часто називають прямолінійним, і зовсім не факт, що цього вистачить для рівного протистояння у матчах із топовими суперниками, де потрібна гнучкість. Втім, у матчі з тією ж Швецією Україна при ньому якби не виграла, то точно показала б зуби. Зробила б те, чого так і не вдалося досягти Реброву.