/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F33%2F29c439b41a21d4b40ae94e54b0965838.jpg)
План Трампа щодо Ірану: війна на Близькому Сході не є спонтанним рішенням
Радикальні ідеї Дональда Трампа щодо силового вирішення конфлікту з Іраном та встановлення контролю над енергетичними ресурсами цієї країни не є новим елементом його політичної риторики. Подібні стратегії він виношував ще кілька десятиліть тому, коли був просто успішним американським бізнесменом і спостерігав за геополітичними процесами з позиції підприємця.
Про це повідомив політолог Юрій Романенко у своєму моноефірі.
Аналізуючи поточну кризу на Близькому Сході, експерт звернув увагу на історичний контекст мислення чинного президента США. Ще під час ірано-іракської війни 1980-х років молодий Дональд Трамп відкрито висловлював ідеї щодо необхідності прямого військового втручання заради економічної вигоди. "Чому б нам не взяти під контроль частину їхніх нафтових ресурсів біля узбережжя? Війна все одно почнеться на Близькому Сході. Потрібно увійти і захопити один із великих нафтових об'єктів, саме захопити і утримати", - процитував слова Трампа зразка 1987 року Юрій Романенко. Ця риторика яскраво ілюструє, що його підхід до зовнішньої політики базується на прагматичному, хоч і вкрай агресивному, розрахунку, який не змінювався роками.
Більше того, ця лінія поведінки продовжується і сьогодні, що підтверджується останніми заявами американського лідера у західній пресі. Коментуючи нещодавнє велике інтерв'ю Трампа виданню Financial Times, політолог зазначив, що світ чекає ще більше несподіванок, хоча для самого політика такі кроки є цілком прийнятними та логічними. Трамп відверто заявляє про свої наміри, не приховуючи справжніх мотивів американського втручання.
"Чесно кажучи, найбільше мені подобається забирати нафту з Ірану, але деякі дурні в США запитують: "Навіщо ви це робите?" Але це дурні", - наводить ще одну цитату американського президента політолог. Романенко також звернув увагу на конкретні територіальні цілі, які озвучує лідер США: "Можливо, ми займемо острів Харк, а може й ні. У нас багато варіантів. Це також означало б, що нам доведеться пробути там на острові Харк деякий час. Я не думаю, що у них є якась оборона. Ми можемо легко захопити його".
Така послідовність у поглядах з 1987 року демонструє, що поточна ескалація є не спонтанним рішенням, а реалізацією давньої концепції силового домінування на енергетичних ринках, яка зараз втілюється у життя в масштабах державної політики США.