Пояснюємо нове правило, через яке Мессі свого часу не зміг би грати за збірну Аргентини

Футбольна асоціація Аргентини (AFA) ухвалила резонансне рішення: відтепер гравці не зможуть отримати виклик до національних збірних, якщо вони поїхали за кордон, не підписавши попередньо професійний контракт з аргентинським клубом.

Офіційно ініціатива покликана захистити місцеві клуби від втрати талановитої молоді та стимулювати розвиток власних академій. Простіше кажучи — зупинити відтік перспективних юнаків до Європи ще до того, як клуби встигають отримати з них повноцінну трансферну вигоду.

В AFA пояснюють рішення низкою нещодавніх випадків застосування принципу patria potestad — аргентинського законодавства про батьківську опіку. Воно надає батькам право управляти активами своїх дітей, зокрема ухвалювати рішення щодо підписання контрактів.

На практиці це означає, що батьки можуть вирішити, де їхня дитина підпише перший професійний контракт — навіть без згоди клубу, в академії якого вона виховувалася. Адже юнацькі угоди в Аргентині не є повноцінними професійними контрактами.

Футболіст може підписати професійний контракт із 16 років (в інших країнах віковий поріг різний), тоді як механізм patria potestad діє до повноліття — тобто до 18 років. Якщо гравець залишає клуб до підписання професійної угоди, команда отримує лише компенсацію за підготовку, а не повноцінну трансферну суму.

Нове правило AFA не забороняє такі переходи напряму. Але воно вводить інший запобіжник: гравці, які обрали шлях за кордон без контракту з аргентинським клубом, просто не розглядатимуться для виклику до національних команд.

"Після обговорення різних аспектів цих ситуацій, задля захисту інтересів клубів, одностайно було вирішено, що такі футболісти не викликатимуться до складу збірних різних вікових категорій", — заявили в асоціації.

"Я переживаю за нього і бажаю йому всього найкращого, але в Рівері він мав ідеальні умови", — заявив у грудні директор академії Рівер Плейт Ґабріель Родрігес в ефірі DSports. — "Я не вважаю правильним, що він залишив клуб саме тоді. І, до того ж, футбольні агенти — це проблема для футболу. Вони шукають передусім власну вигоду. Це необхідне зло".

Лука Скарлато прийшов до Рівера у шість років. У клубі його вважали одним із найперспективніших гравців покоління, він навіть носив капітанську пов’язку в команді U-16. Коли минулого квітня йому виповнилося 16, клуб розпочав переговори з футболістом, його родиною та агентом — Мартіном Аріелем Гуастадісеньйо.

Після переходу гравця до Парми Рівер Плейт повідомив The Athletic, що подав офіційну скаргу до FIFA проти агента, стверджуючи, що його дії суперечили регламенту ФІФА щодо діяльності представників гравців.

Сам Гуастадісеньйо у коментарі The Athletic відповів жорстко: "Я став мішенню для наклепів, образ і спроб дискредитації з боку Рівер Плейт. Це несправедливо лише тому, що я футбольний агент. Я не працюю на клуби — я працюю на гравців. Мій клієнт і його родина попросили мене знайти для нього найкращий варіант. Саме це я і зробив".

Водночас у своїй офіційній заяві про трансфер Рівер окремо подякував Пармі за професіоналізм і коректність під час переговорів — тонкий, але показовий дипломатичний жест.

Як це правило вплинуло б на нинішню збірну Аргентини?

Якби нова норма діяла раніше, одразу семеро гравців, яких нещодавно викликали до національної команди, не відповідали б критеріям відбору.

Найгучніше ім’я — звісно, Ліонель Мессі, рекордсмен збірної за кількістю матчів і голів. Свого часу він залишив Ньюеллс Олд Бойз і переїхав до академії Барселони ще у 13 років.

Під нові обмеження також підпав би чемпіон світу, воротар Еміліано Мартінес, який змінив академію Індепед'єнте на Арсенал у 2010 році.

Ще один приклад — Джуліано Сімеоне, який у 2019-му перейшов із системи Рівер Плейт до мадридського Атлетіко.

Фактично це означає: правило, спрямоване на захист клубів, у минулому могло б позбавити Аргентину частини її золотого покоління.

Чи є це законним?

Семюел Катберт, представник юридичної фірми 4 New Square, що спеціалізується на спортивному та комерційному праві, пояснює ситуацію так:

"FIFA встановлює правила допуску гравців до виступів за національні збірні для всіх асоційованих федерацій, зокрема й для аргентинської. Йдеться про складні питання громадянства, спортивної національності, зміни футбольної юрисдикції чи навіть статусу осіб без громадянства.

Втім, ФІФА не диктує конкретну селекційну політику національним асоціаціям. У її статутах немає заборони обмежувати виклик гравців залежно від того, в якій лізі чи країні вони виступають. Інакше кажучи, з формальної точки зору AFA діє в межах своїх повноважень".

Якою була реакція?

"Є представники, які діють так, що це шкодить клубам. Тому рішення, яке ми ухвалили, — правильний крок для захисту наших юних гравців", — заявив президент Лануса Ніколас Руссо після засідання.

Проблему patria potestad ще раніше публічно піднімав Габріель Гайнце — нині тренер першої команди Арсеналу, а в минулому гравець Манчестер Юнайтед та збірної Аргентини.

"У більшості випадків відповідальність лежить на агентах, — говорив Гайнце ще у 2020 році. — Саме клуби страждають найбільше: вони виховують футболіста, вкладають у нього роки роботи, а потім рішення ухвалюють батьки — і клуб залишається ні з чим.

FIFA має втрутитися і чітко окреслити правила гри. Для клубів, які спеціалізуються на розвитку гравців, це питання надзвичайно болюче".

Його позиція відображає настрій значної частини аргентинського футболу: йдеться не лише про гроші, а про модель існування системи академій.

Чи є подібні приклади в інших країнах?

Юрист Семюел Катберт звертає увагу, що аргентинська ініціатива не є унікальною.

Схожа практика діє в англійському регбі з 2012 року: гравець, який виступає за закордонний клуб, за загальним правилом не може представляти національну команду (за винятком окремих випадків).

У регбі лунали припущення, що така політика може трактуватися як обмеження свободи торгівлі відповідно до англійського права. Проте жодної судової справи, яка б перевірила цю гіпотезу на практиці, так і не було.

Інакше кажучи, подібні механізми вже існують у світовому спорті — питання лише в тому, наскільки ефективно вони працюють.

Чи може це стати глобальним прецедентом?

За словами Катберта, логіка таких рішень проста: втримати гравців удома задля розвитку національного чемпіонату. Проте реальність складніша. Частина футболістів усе одно обере закордонні контракти — великі клуби й великі зарплати часто переважують потенційну втрату виклику до збірної.

Успіх подібної політики значною мірою залежатиме від двох чинників: престижу та сили самої національної команди і того, наскільки болісною для гравців буде перспектива втратити можливість виступати за збірну.

Якщо національна команда залишається мрією кожного аргентинського хлопця, правило працюватиме. Якщо ж фінансовий розрив між Південною Америкою та Європою продовжить зростати — спокуса поїхати раніше може виявитися сильнішою за патріотичний аргумент.

У підсумку AFA зробила ставку не лише на регламент, а й на емоцію — на цінність синьо-білої футболки. І тепер головне питання полягає в тому, що для молодого таланту важить більше: виклик до збірної чи контракт із великим європейським клубом.

The Athletic