Путін зазнає поразки, але хоче Донбас: чому навесні 2026-го домовлятися з РФ уже нема про що

Через чотири роки і після неймовірних втрат у живій силі та матеріальних ресурсах Росія не тільки не виграє війну проти України, а й стикається з найсерйознішою поразкою за останній час.

Минулого понеділка українські удари безпілотників по порту Приморськ на Балтійському морі призвели до зупинки приблизно 40% російських потужностей з експорту нафти, що стало катастрофічною подією для економіки, що й так кульгає, і яка значною мірою залежить від енергетичного сектора. Удар по Приморську став кульмінацією грандіозного прориву в зусиллях Києва з відтіснення російських військ.

Однак, за словами президента Володимира Зеленського, США нині чинять тиск на Україну, вимагаючи віддати Росії стратегічно важливий Донбас в обмін на гарантії безпеки.

Державний секретар Марко Рубіо спростував твердження Зеленського, наполягаючи на тому, що США виступають лише як нейтральний посередник між Росією та Україною. Я молюся, щоб так і було.

Врегулювання конфлікту в Україні на умовах Росії в той момент, коли Росія перебуває в невигідному становищі, завдало б непоправної шкоди тим неймовірним успіхам, яких президент домігся у відновленні американського потенціалу стримування. Це додасть сміливості нашим ворогам у той момент, коли ми не можемо дозволити собі проявити слабкість. Ба більше, це означало б поступку вимогам держави, яка нині постачає Ірану зброю і розвідувальні дані, необхідні для вбивства американських військовослужбовців.

Президент завжди розумів, що такі бандити, як Володимир Путін, поважають тільки силу. Це розуміння лежало в основі розумної політики, яку ми втілювали в життя в період мого перебування на посаді держсекретаря під час його першого президентського терміну, і стало основою історичної кампанії президента, спрямованої на те, щоб позбавити впливу злісний і дестабілізувальний режим у Тегерані.

Як досвідчений перемовник, Трамп краще за всіх розуміє, як використовувати важелі впливу для досягнення своїх цілей.

У сфері зовнішньої політики метою завжди має бути збереження свободи, процвітання і безпеки Америки. Росія вже давно співпрацює з противниками США, щоб підірвати ці ключові інтереси. Але сьогодні це являє собою ще більш безпосередню загрозу, оскільки забезпечує Іран безпілотниками, супутниковими знімками, розвідувальною підтримкою і даними про цілі.

Важливо Битва імперій, повний хаос, у кращому разі холодна війна: яким буде світ після Трампа

За словами Зеленського, Путін зараз використовує свої мафіозні методи, намагаючись "шантажувати" Сполучені Штати, пропонуючи припинити допомогу Ірану в обмін на те, щоб США перестали надавати розвіддані Україні. Що це означатиме для всього світу — і, зокрема, для китайського лідера Сі Цзіньпіна — якщо ми створимо враження, що такі погрози діють?

Історія доводить, що політика умиротворення завжди небезпечніша, ніж відстоювання своєї позиції. Але з огляду на дедалі слабшу позицію Кремля, це не тільки небезпечно — це суперечить логіці.

За наявними даними, рівень втрат, яких зазнає Росія, просто шокує: згідно з військовими документами, що просочилися, шанси вижити на передовій практично дорівнюють нулю. Це дає змогу припустити, що часто згадувана цифра в 1,2 мільйона російських жертв може бути заниженою оцінкою.

Незважаючи на готовність Росії використовувати солдатів як гарматне м'ясо, Україна впродовж останніх трьох місяців неухильно відвойовувала території і завоювала світову репутацію завдяки інноваційним методам ведення бойових дій і своїй стійкості.

Позиції Путіна сьогодні ослабли не тільки через переваги, які Україна завоювала на полі бою; він уже пожинає плоди свого союзу з іранською диктатурою. Якщо Ісламська Республіка піде слідами режиму Асада, Росія втратить найважливішого військового та економічного партнера. Здатність Москви проєктувати свою силу на Близькому Сході значно ослабне, тоді як інтереси США та Ізраїлю процвітатимуть.

Володимир Путін діє не з позиції сили. Насправді я б навіть припустив, що, побачивши, як США та Ізраїль обезголовили все керівництво Ірану, він зараз, напевно, сильно нервує. Нам слід використати цей страх і дати зрозуміти Путіну і всьому світу, хто тут головний.

Ми маємо запровадити реальні санкції за активне сприяння ворогу Сполучених Штатів і водночас посилити нашу підтримку військових цілей України.

Уявлення про те, що укладення угоди на умовах Москви зміцнить Америку, не витримує жодної критики. Такі дії підірвуть праведні зусилля президента з розбудови світового порядку на користь Америки і спровокують подальшу агресію — не лише з боку Росії, а й з боку недобросовісних гравців у всьому світі, включно з Китаєм.

Президент Рональд Рейган одного разу сказав: "Умиротворення — це не шлях до миру, це шлях до війни". Ігноруючи уроки історії, ми ризикуємо.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо У Росії не вистачає людей у тилу: чи зважиться Путін на масштабну мобілізацію