Чи можна запустити комп'ютер без RAM? Як не дивно, так — ютюбер довів це

Поточний дефіцит RAM — лише одна з багатьох причин щедро лаяти генеративний штучний інтелект. Наразі це страшенний головний біль для гаманця — якщо вам раптом знадобилося більше пам’яті для свого комп’ютера.

Настільки сильний, що ситуація спонукала ютубера PortalRunner поставити запитання, яке рік-два тому нікому й на думку б не спало: а чи можна взагалі запустити комп’ютер без RAM? Що ж, спойлер. Коротка відповідь — “так”, а довга звучить приблизно так: “так, але ви пошкодуєте”.

При цьому відео PortalRunner все одно варто подивитися — хоча б тому, що це дуже детальний вступний курс про те, що таке RAM, навіщо комп’ютеру її якомога більше і чому намагання обійтися без неї — це майже безперспективна затія.

Для розминки він починає з того, що намагається змусити комп’ютер працювати з мінімально можливим обсягом RAM. Для цього операційна система примусово використовує дуже великий файл підкачки — тобто дані, які зазвичай зберігаються в RAM, замість цього записуються на диск і зчитуються з нього.

Ваш комп’ютер вже вдається до цього прийому, коли RAM закінчується, але намагається уникати цього якомога довше — просто тому, що підкачка катастрофічно повільна. І цей підхід виявляється настільки ж незадовільним, наскільки можна було передбачити.

Не кращою виявляється й дотепна, але приречена спроба замінити системну RAM відеопам’яттю (VRAM), знятою зі старовинних відеокарт. Поки що — суцільна безперспективність.

Обидва підходи руйнуються через те, що відповідне сховище на порядки повільніше за звернення до системної RAM. Але! Сучасні процесори також мають надшвидкі невеличкі ділянки пам’яті, що значно швидші за RAM: кеш-пам’ять процесора. То що, якщо просто наказати комп’ютеру звертатися виключно до неї?

Що ж, теоретично так — можна справді налаштувати процесор так, щоб він ніколи не шукав пам’ять далі кешу. Але тим самим ви прирікаєте себе на роботу з відносно крихітними обсягами пам’яті.

Наприклад, ігровий ПК має шестиядерний чіп із трьома рівнями кешу: перший рівень (найшвидший) — 64 КБ на ядро, другий — 512 КБ на ядро, третій — 16 МБ на ядро. Без RAM це давало б трохи менше 100 МБ оперативної пам’яті — цифра, яка вразила б мене в підлітковому віці, але в 2026 році немислима.

Тим не менш, PortalRunner береться за це — і спостерігати за тим, як запуск програм у вузькому просторі кешу процесора вимагає буквально повернення в часі, насправді захопливо. Труднощі, з якими він стикається, добре знайомі тим, чий досвід роботи з комп’ютерами сягає 1980-х: копітка рядок за рядком оптимізація коду на асемблері, створення примітивної графіки засобами ASCII з обмеженою кольоровою палітрою тощо.

І, звісно, змусити комп’ютер просто “забути”, що в ньому встановлена RAM, — справа нетривіальна. PortalRunner вдається до цього через налаштування базової системи введення-виведення материнської плати (BIOS), але для цього потрібна досить стара материнська плата — новіші моделі використовують UEFI (Unified Extensible Firmware Interface), а з ним зробити подібне значно складніше.

Після невдалого старту — провальна спроба перепрошити BIOS обертається назавжди зацегленою машиною — наш незламний герой зрештою зупиняється на комп’ютері 2009 року і після довгих маніпуляцій та хакерства тріумфально демонструє програму, яка справді працює виключно в кеші процесора. Це… це… ну, гаразд, це “Змійка”. Справедливості ради, це лише підтвердження концепції.

Але, загалом, якщо у вас є відносно стара материнська плата з відповідним BIOS-чіпом, певні знання асемблера, дуже специфічний набір обчислювальних задач і міцні нерви — ви теж могли б вийти з Великих Перегонів за RAM! В іншому ж випадку вам залишається залишатись тут разом з рештою з нас — і лаяти себе за те, що не оновили RAM торік.

Джерело: Gizmodo