Іран висунув нову умову: суверенітет над Ормузькою протокою для припинення війни

На тлі міжнародного конфлікту з використанням військових дій, Іран висуває нові вимоги для його припинення. Ключовою позицією Тегерана є міжнародне визнання його суверенітету над Ормузькою протокою. Раніше Іран погрожував перекрити цей стратегічний морський коридор, проте ніхто не очікував настільки серйозного порушення світової торгівлі, яке фактично паралізувало рух суден у регіоні.

Іранська сторона оцінює потенційні доходи від цієї стратегії у сотні мільйонів доларів щомісяця лише з нафтових танкерів, а з урахуванням поставок газу — понад 800 мільйонів. Це підкреслює фінансові амбіції Тегерана, який прагне перетворити тимчасову вигоду від блокади на постійне джерело доходу та інструмент тиску на глобальну економіку. Цей крок зумовлений також значним економічним тиском, пов'язаним із санкціями.

У парламенті Ірану вже активно підтримують ідею запровадження зборів для суден, що проходять через протоку, та посилення контролю країни над нею. Законопроєкт передбачає фінансове регулювання, стягнення платежів у національній валюті та навіть обмеження проходу для суден, пов'язаних зі Сполученими Штатами та Ізраїлем. Наразі Іран тестує нову модель, дозволяючи прохід суднам "дружніх" країн лише за узгодженням з іранською владою, а деякі оператори, за непідтвердженими даними, вже платили за безпечний прохід.

Однак Міністерство закордонних справ США та країни G7 відкрито попереджають про те, що будь-які спроби стягувати плату за прохід через Ормузьку протоку є незаконними та загрожують глобальній стабільності. Експерти з морського права наголошують, що такі дії суперечать міжнародним нормам, оскільки Ормузька протока є міжнародною, і всі країни мають право на вільний транзит.

Незважаючи на міжнародні застереження, Іран розглядає "монетизацію" Ормузької протоки як спосіб компенсувати економічні втрати, спричинені санкціями. Тегеран, який є однією з країн світу з найбільшою кількістю обмежувальних заходів, поступаючись лише Росії, вбачає в цьому відносно "легкий" та "недорогий" механізм компенсації обмеженого доступу до світових ринків.

Ситуація довкола Ормузької протоки вже впливає на світове судноплавство, яке опинилося в стані паралічу. Повідомляється, що кілька десятків суден скористалися новим коридором, а щонайменше двоє з них заплатили близько 2 мільйонів доларів за прохід. Окрім того, Іран запровадив систему реєстрації для суден і веде переговори з окремими країнами щодо транзиту їхніх танкерів, що свідчить про наміри закріпити цей вплив на довготривалу перспективу.

Ормузька протока є ключовим морським коридором, через який проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти та скрапленого газу. Її стратегічне значення робить її вразливою для блокування, що може спричинити серйозні потрясіння на енергетичних ринках та змусити країни шукати альтернативні джерела палива.

Раніше Іран у переговорах вимагав послаблення санкцій та визнання свого права на мирну ядерну програму. Але тепер до цих вимог додається і контроль над Ормузькою протокою. Це свідчить про зміну пріоритетів Тегерана та використання ним усіх доступних важелів впливу у складних переговорних процесах.

Діна Есфандіарі, керівник відділу Близького Сходу в Bloomberg Economics, заявила: "Іран дещо вражений тим, наскільки успішною виявилася його Ормузька стратегія — тим, наскільки дешево та порівняно легко тримати світову економіку в заручниках. Один із уроків, отриманих під час війни, полягає в тому, що він відкрив для себе цей новий важіль впливу, і, ймовірно, використає його знову в майбутньому. І я думаю, що монетизація цієї війни є частиною відкриття того, що він має цей важіль впливу".

Державний секретар США Марко Рубіо наголосив, що "будь-які спроби запровадити плату за прохід через протоку є незаконними, неприйнятними й загрожують глобальній стабільності".

Іран демонструє рішучість використовувати контроль над Ормузькою протокою як потужний важіль у майбутніх переговорах, що може суттєво змінити геополітичний ландшафт і вплинути на світову економіку. Міжнародна спільнота стоїть перед викликом пошуку компромісу, який забезпечить стабільність і безпеку цього ключового морського шляху, уникаючи подальшої ескалації конфлікту.