Кільце навколо Костянтинівки: чого прагне командування РФ у центрі Донбасу

З оперативно-тактичної точки зору, ймовірно, варто виділити кілька обставин, які можуть суттєво вплинути на подальший розвиток всієї ситуації на Костянтинівському напрямку.

Очевидно, російське командування цілком чітко розуміє, що основна частина матеріально-технічного забезпечення (МТЗ), іншими словами, логістики українських частин й підрозділів, які ведуть бойові дії у Костянтинівському районі оборони, здійснюється по умовній осі Краматорськ — Дружківка — Костянтинівка. Тому воно активно намагається цьому запобігти, насамперед нарощуючи свої можливості щодо вогневого впливу (включно з активним використанням ударних БПЛА тактичної зони) на неї.

Саме тому фіксуються численні спроби противника підтягнути свої підрозділи та групи БПЛА якомога ближче до цієї осі, використовуючи з цією метою територію, яка знаходиться під його контролем (іноді, незважаючи на небезпеку їх знищення українськими засобами, аж до бойових порядків своїх передових штурмових підрозділів). В першу чергу це стосується флангових районів і зон по відношенню до цієї "артерії".

Однак у контексті виконання більш об’ємного завдання, а саме — захоплення Костянтинівки разом із Дружківкою, російське командування цілком може "змінити" увесь зміст методології досягнення цієї мети. А саме — перемістити свої основні зусилля на більш віддалені фланги своїх ударних тактичних груп.

У разі затяжки боїв за саму Костянтинівку без видимих і очевидних результатів для себе противник (російське командування) може зробити це, різко посиливши власну наступальну активність у районі Часів Яру та в напрямку Софіївка — Райське.

Іншими словами, замість лобового і, очевидно, дуже кривавого в перспективі штурму Костянтинівки з півдня та сходу, воно може зосередитися на обході її по напрямках, що зводяться в районі Дружківки (яка знаходиться вже ЗА Костянтинівкою). Більше того, це суттєво підвищить його шанси блокувати всю вісь логістики ЗСУ в районі Константинівки не лише за допомогою БПЛА, а й фізично, безпосередньо на місцевості

Так, це саме той варіант рішення російського командування щодо Костянтинівського напрямку, який я деякий час тому називав у своїх оглядах "великим колом". Однак саме зараз, очевидно, його пріоритетом все ж-таки залишається так зване "маленьке коло". А саме — обхід та охоплення власне самої Костянтинівки.

Причина цього також очевидна — російське командування ПОКИ ЩО просто не має достатньо сил і засобів для реалізації такого "великого" рішення. Ну, це й не дивно. Оскільки саме зараз УВ "Юг" (і, відповідно, його головна ударна сила в особі 3-ї ЗВА) наполегливо таранить оборону ЗСУ на Слов’янському напрямку. У свою чергу, УВ "Центр" по самі "тістікули" зайняте боями на Добропільському напрямку, до того ж — ще "не повністю" захопивши Покровськ та Мирноград.

А окрім них, у російського командування просто немає інших варіантів — звідки взяти додаткові сили і засоби для реалізації такого рішення на Костянтинівському напрямку (причому прямо зараз і негайно). Більше того, варто пам'ятати, що саме звідси воно було змушено певний час тому забрати значну частину своєї 120-ї дмп до Південної операційної зони, щоб спробувати "стабілізувати" ситуацію на Новоолександрівському напрямку.

Загалом, ударні тактичні групи, які здатні на більш-менш швидке просування у тактичній зоні, не кажучи вже про більші угрупування військ для більш "глибокого" просування, не беруться "з повітря" самі по собі. Їх потрібно сформувати, доставити до районів зосередження, вивести у вихідні райони розгортання, і все це має відбуватися приховано та комплексно — від повітряного прикриття до безперервного постачання базових логістичних предметів.

Більше того, для майбутнього наступу (або, принаймні, значного посилення рівня інтенсивності атакуючих\штурмових дій) необхідно НАКОПИЧИТИ саме ці предмети МТЗ у достатніх обсягах і кількостях, пересунути їх у перший ешелон (якомога ближче до "споживача", тобто до тих самих ударних груп та угрупувань військ) і провести низку інших необхідних підготовчих заходів. І найголовніше — необхідно мати війська у достатній кількості для створення саме цих ударних груп та угрупувань військ.

Добряче "порепані" в попередніх боях частини та з’єднання із "яскраво вираженим" дефіцитом особового складу та основних типів та видів свого штатного озброєння та військової техніки (ОВТ), м'яко кажучи, не підходять для цих цілей. Просто тому, що реальний рівень їхньої бойової здатності в такому випадку просто не відповідає обсягу та змісту наступальних завдань (особливо якщо йдеться не лише про тактичний рівень, а й про щось "глибше").

У цьому сенсі я цілком допускаю дві речі, а саме:

1. Восени-взимку 2025-2026 років російське командування, ймовірно, таки змогло "нашкрябати" якісь стратегічні резерви. Непрямим підтвердженням, у цьому контексті, може бути очевидне накопичення ним в цей період значної кількості ОВТ основних типів у своєму тилу. У цьому сенсі я особисто не вірю в варіант "підготовки до вторгнення у країни Балтії" і вважаю це радше "дезінформацією" стратегічного рівня, створеною для легендування самого процесу значного накопичення резервів. Хоча, звісно, може бути і навпаки, але з дуже малою ймовірністю (як на мене, ймовірність тут може складати співвідношення "70 до 30" на користь "великого стратегічного наступу" на українському фронті).
2. Сам Костянтинівський напрямок (а також Ліманський і Слов'янський) для майбутньої літньо-осінньої кампанії російських військ, очевидно, є достатньо актуальним, оскільки він безпосередньо пов'язаний із утриманням під контролем Україною останньої великої міської агломерації Донбасу — Слов'янсько-Краматорської. Іншими словами, до так званих "крайніх вимог", оголошених нашим противником щодо "теоретичного" завершення війни й що він сам може із мінімальними шансами на успішне "зовнішньо-політичне обґрунтування" оголосити своєю "перемогою".

Виходячи з усього вищесказаного, ймовірність сценарію, в якому російське командування вирішить реалізувати все ж-таки "великий варіант" на Костянтинівському напрямку залишається досить високою. Просто тому, що воно не може й надалі відкладати взяття Костянтинівки та Дружківки в контексті майбутніх "великих боїв" за Краматорськ і Слов'янськ.

Водночас, варто підкреслити, що варіант, коли частина російських військ зі складу УВ "Юг" і "Центр" зв'яже ЗСУ впертими наступальними боями у районі Константинівки, а у цей час їх ударні групи розгорнуться на флангах для "кидка" на Дружківку і виходу на ближні підступи до Краматорська з півдня і сходу, здається мені достатньо ймовірним.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело