Ормузька протока: Країни Перської затоки готують план "Б" на $20 мільярдів

На тлі зростаючої напруженості у регіоні Перської затоки, де розташовані одні з найбільших у світі запасів нафти та газу, лунають заклики до переосмислення енергетичної безпеки. Загроза тривалого контролю Ірану над Ормузькою протокою, через яку проходить 20% світового експорту нафти, змусила урядовців та представників енергетичного сектору шукати альтернативні шляхи. Це викликало необхідність будувати нові трубопроводи, адже це може стати єдиним варіантом для зменшення залежності країн регіону від стабільності в Протоці.

У 1980-х роках, коли "танкерна війна" між Іраном та Іраком загрожувала заблокувати Ормузьку протоку, Саудівська Аравія виявила стратегічну передбачливість, збудувавши нафтопровід Схід-Захід довжиною 1200 км. Сьогодні цей трубопровід транспортує близько 7 млн барелів нафти щодня до порту Янбу на Червоному морі, повністю оминаючи Ормуз, що ще раз підкреслило його стратегічне значення в умовах нинішніх загроз.

Очільник саудівської державної компанії Aramco, Амін Нассер, повідомив, що нині цей маршрут є "основним маршрутом, який ми зараз максимально використовуємо". І не тільки Саудівська Аравія, яка вивчає можливість збільшення частки експорту своєї нафти через трубопроводи, мінімізуючи залежність від вод, контрольованих Іраном, але й інші країни регіону переглядають свої підходи.

Раніше такі ініціативи неодноразово зупинялися через високу вартість і складність реалізації та становили б від 5 млрд до 20 млрд доларів, залежно від маршруту. Проте, як зазначає радниця Атлантичної ради Мейсун Кафафі, нині підхід у регіоні змінюється. Нові трубопроводи можуть стати частиною ширших логістичних коридорів, через які транспортуватимуть не лише енергоносії, а й інші товари. Серед можливих напрямків – повернення до проєкту IMEC, який підтримують США і який має поєднати Індію, країни Перської затоки та Європу.

Проте, реалізація подібних ідей стикається з серйозними перешкодами, зокрема, йдеться про нерозірвані боєприпаси в Іраку, активність бойових угруповань, складні географічні умови та вразливість оманських портів до загроз. Також політичні аспекти, питання управління інфраструктурою та контролю над потоками ресурсів, залишаються складними. За словами керівника ліванської Cat Group Крістофера Буша, створення мережі трубопроводів вимагатиме від країн регіону "відмовитися від індивідуалістичної політики та об'єднатися".

У найближчій перспективі найбільш реалістичним видається розширення вже існуючих маршрутів – насамперед нафтопроводу Схід-Захід і лінії з Абу-Дабі до Фуджейри, що дозволить збільшити обсяги транспортування без складних міжнародних проєктів. Саудівська Аравія також може інвестувати у розвиток додаткових експортних терміналів на узбережжі Червоного моря. "Над цим зараз працює багато розумних людей. Це велика проблема", – зазначив Буш. Однак, остаточні рішення, ймовірно, відкладуть до прояснення довгострокової ситуації навколо Ормузької протоки.

Ормузька протока сполучає найбільших виробників нафти у Перській затоці, таких як Саудівська Аравія, Іран, Ірак та ОАЕ, з Оманською затокою та Аравійським морем. Водночас, Велика Британія координує переговори між 35 країнами щодо створення коаліції для відновлення судноплавства в регіоні, маючи на меті знайти дипломатичні та політичні рішення для відновлення транзиту нафти й газу, а також гарантувати безпеку моряків. Військові планувальники розробляють сценарії супроводу суден і розмінування.

Ситуація в Ормузькій протоці за останні місяці загострилася. Іран перекрив цей важливий маршрут, а президент США Дональд Трамп висунув ультиматум європейським союзникам по НАТО, погрожуючи припинити постачання зброї Україні, якщо Європа не допоможе США силою розблокувати протоку. Він навіть натякнув на вихід США з НАТО, назвавши Альянс "паперовим тигром". Ці події підкреслили невідкладну потребу в нових підходах до енергетичної безпеки та зменшення залежності від морських шляхів, які контролює Іран. Тим часом, читайте актуальні новини у WhatsApp, а для англомовних - у WhatsApp англійською. Підтримайте "5 канал" на "Патреоні".

"Озираючись назад, трубопровід Схід-Захід видається геніальним стратегічним ходом", — підкреслив один із провідних енергетичних менеджерів регіону.

"Я відчуваю перехід від гіпотетичних сценаріїв до практичної реалізації. Усі дивляться на одну й ту саму карту і доходять однакових висновків", — сказала Мейсун Кафафі, радниця Атлантичної ради, щодо зміни настроїв у регіоні.

"Люди повинні контролювати свою долю разом із друзями. Потрібні нафтопроводи, залізничне сполучення по всьому регіону, на суходолі, щоб не давати іншим можливості перекривати нам шляхи", — прокоментував Йоссі Абу, керівник ізраїльської компанії NewMed Energy, необхідність створення регіональної мережі.

Попри складність та дорожнечу проєктів, країни Перської затоки все більше схиляються до створення нової енергетичної архітектури. Досвід минулого та нинішні загрози змушують їх переглядати пріоритети, усвідомлюючи, що енергетична безпека є невіддільною від стабільності всього регіону. Майбутнє транспортування нафти, можливо, пролягатиме не лише підводними маршрутами, а й через розгалужену павутину сухопутних коридорів, що змінить геополітичний ландшафт і забезпечить надійніший доступ до світових ринків.