У Сатурна «перекошене» магнітне поле: вчені вказали на головного винуватця

Сатурн / © NASA

Вчені виявили, що магнітне поле Сатурна має виражену асиметрію і відрізняється від земного. Однією з причин такої структури може бути вплив супутника Енцелада, а також швидке обертання самої планети.

Про це повідомило видання Space.com.

Дослідження ґрунтується на даних, зібраних космічним апаратом «Кассіні», який працював на орбіті Сатурна у 2004–2017 роках. Науковці проаналізували, де саме лінії магнітного поля планети починають згинатися назад до полюсів і спрямовують заряджені частинки в атмосферу. Цю ділянку називають магнітним куспидом.

Результати показали, що магнітний куспид Сатурна зміщений убік, якщо дивитися з боку Сонця. Якщо порівнювати з умовним циферблатом, у Землі ця зона відповідає позначці 12, тоді як у Сатурна — приблизно 1 або 3 години. Така різниця свідчить про нерівномірну структуру магнітного поля газового гіганта.

За словами дослідників, магнітне поле Сатурна формується під впливом швидкого обертання планети — одна доба там триває близько 10,7 години. Під час цього процесу Сатурн «тягне» за собою шар важкої плазми, який впливає на конфігурацію магнітосфери.

Джерелом цієї плазми є, зокрема, супутники планети. Найбільший внесок робить Енцелад — крижаний супутник із підповерхневим океаном. Він викидає у космос значні обсяги водяної пари, яка згодом іонізується і стає частиною плазми. Саме це, за висновками науковців, деформує магнітне поле Сатурна.

Дослідники також наголошують, що для таких планет, як Сатурн, головним чинником формування магнітосфери може бути не сонячний вітер, а внутрішні процеси — швидке обертання та активність супутників. Це відрізняє газові гіганти від Землі, де вирішальну роль відіграє взаємодія з потоком заряджених частинок від Сонця.

У межах роботи команда проаналізувала 67 випадків проходження «Кассіні» через магнітний куспид у 2004–2010 роках. Для цього використовували дані магнітометра та плазмового спектрометра апарата. Це дозволило змоделювати форму магнітного поля та підтвердити його асиметричність.

Науковці зазначають, що краще розуміння середовища Сатурна є важливим у контексті майбутніх космічних місій до цієї планети та її супутника Енцелада. Такі дослідження допоможуть оцінити умови в системі Сатурна, зокрема у межах пошуку ознак придатності до життя в океані Енцелада.

«Це відкриття може бути життєво важливим для розуміння того, як вітри від інших зірок взаємодіють з планетами за межами Сонячної системи», — йдеться в статті.