Почему Британия не перестанет защищать права человека в оккупированном Крыму

27 березня у представництві Великої Британії в Женеві ми провели захід, щоб почути надзвичайно важливі голоси – голоси українців, які живуть у реальності російської окупації, і голоси тих, хто був змушений тікати від неї.

Наша дискусія підтвердила, що окупація Росією територій України – це не лише фронтові лінії геополітики: вона стосується людей – ліквідації прав і свобод, а також руйнування ідентичності та різноманітності українського суспільства.

Немає іншого місця, яке б так яскраво відображало людський вимір цієї війни, як Крим, окупований уже понад десять років.

Крим є домом для українців різного походження, зокрема корінного кримськотатарського народу.

А ще Крим є зразком того, що приносить російська окупація.

Як у 2014 році, так і сьогодні – на інші тимчасово окуповані території.

Крим – це місце неймовірної краси та перехрестя культур та історії.

Ті з нас, кому пощастило побувати там до російської окупації, пам’ятають це і відчувають трагічність того, що покоління українських дітей зараз зростає під російською окупацією.

Російська окупація – це проєкт демографічних маніпуляцій.

У Криму опозицію загнали в підпілля або придушили.

Учасники нашої розмови говорили про насильницькі зникнення, залякування та тортури щодо сімей, які двічі подумають, перш ніж розмовляти телефоном.

Кримські татари – корінне населення півострова – відчувають ці репресії особливо гостро.

Багато хто зазнав переслідувань, був ув'язнений або змушений тікати, що нагадує про травму масової депортації 1944 року.

Поряд з політичним тиском виникає дискримінація за переконаннями та культурою: обмеження можливостей для ідентифікації себе відмінними від росіян і теза про те, що співіснування без асиміляції неприпустиме.

Ситуація, з якою зіштовхнулися кримські татари, зокрема релігійна дискримінація, має бути важливою для кожного, хто цінує свою культурну чи релігійну ідентичність.

Не менша проблема – те, що відбувається з дітьми під окупацією.

Спікери в Женеві розповіли про пропаганду, яка починається з раннього дитинства, навіть у дитячих садках.

Дітям постійно розповідають про те, що віддати своє життя за російську державу – це благородна справа, що ті, хто відмовляється від війни, – боягузи, і що існує лише одна прийнятна ідентичність та одна прийнятна версія історії – російська.

Один з наших панелістів, молодий чоловік на ім’я Олег, був змушений покинути Крим після отримання повістки про призов до російської армії.

Він розповів про інформаційний вакуум, про те, як важко тим, хто все ще перебуває на півострові, отримати доступ до незалежних новин, вільно висловлюватися в інтернеті або чути точки зору поза державним телебаченням.

* * * * *.

Велика Британія не заплющуватиме очі на ситуацію в Криму.

Ми продовжуватимемо відстоювати права людини для всіх українців в ООН і в усьому світі.

Кримськотатарські голоси, які відмовляються піти у забуття, нагадали мені, що боротьба за Крим – це боротьба за право жити вільно і бути собою: розмовляти своєю мовою, сповідувати свою віру, навчати своїх дітей правді та обирати своє майбутнє.