Найуспішна операція останніх років? Як Україні вдалося піти у наступ на Дніпропетровщині і якими будуть наслідки

Минулий рік для нашої країни був не те що важким, подекуди аж розпачливим. Російські війська просувалися не тільки на території Луганщини, Донеччини, Запоріжжя і Харківщини, але й зайшли на Сумщину і Дніпропетровщину.

Особливо драматичним був прорив росіян у Дніпропетровську область, оскільки зайти туди вони не змогли у 2022 році з півдня, коли намагалися зайти з Херсонщини. Однак у 2025 році ворогу вдалося це зробити на межі з Запорізькою і Донецькою областями.

Однією з основних цілей окупантів стало селище Покровське, яке спустошили російські атаки. Просування росіян спершу були стрімкими, потім їх вдалося спинити.

Однак у лютому 2026 року Сили оборони України розпочали серію успішних контратак на Дніпропетровщині й майже повністю звільнили територію області від загарбників. Західна преса називає цю операцію однією з найуспішніших за останні роки. Після серії контратак біля Покровська та операції в Куп'янську, нашим воїнам вдалося просунутися вперед на десятки кілометрів.

Що трапилося на Дніпропетровщині, що забезпечило успіх операції, як вона впливає на суміжні напрямки й головне – якими будуть наслідки контратак? У цих та інших питаннях розбирався 24 Канал.

Як Дніпропетровщина стала полем бою?

Після окупації Вугледара у жовтні 2024 та Курахового у січні 2025 року, російські війська почали стрімке просування на захід та північний захід – спершу до селища Велика Новосілка, а потім – до межі Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей.

Паралельно з тим до Межівської громади на Дніпропетровщині фронт сунув з Покровського напрямку – ворог наступав в напрямку на Новопідгородне. Ще однією проблемною ділянкою став район села Дачного в районі Новопавлівки.

Однак неочікувано росіяни прорвалися на Дніпропетровщину саме в районі межі трьох областей. Оскільки найбільшим населеним пунктом на цій ділянці є селище Покровське, то напрямок міг би стати Покровським. Проте оскільки такий уже є, то щоб не було плутанини, напрямок назвали Олександрівським.

7 серпня 2025 року аналітики DeepState повідомили, що війська Росії закріпилися в селі Дачне – воно стало першим населеним пунктом Дніпропетровської області, в який зайшли росіяни.

Район Дачного 7 серпня 2025 року / Карта DeepStateMAP

Станом на кінець січня 2026 року росіяни окупували 9 сіл Дніпропетровської області, ще 13 населених пунктів частково були окупованими або перебували у сірій зоні. Російські війська зайшли на територію регіону на глибину 21 кілометр, а сіра зона досягла відстані 26 кілометрів від адмінмежі з Донеччиною.

Лінія фронту на межі Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей станом на кінець січня 2026 року / Карта DeepStateMAP

Однак в середині лютого Сили оборони почали проводити контратаки, у результаті яких майже вдалося очистити Дніпропетровщину від росіян. Західні медіа почали називати цю операцію чи не найуспішнішою з часів контрнаступу у 2023 році, який зазнав невдачі, та Курської операції у серпні 2024. Що ж там відбулося? Розповідаємо далі.

Чи вплинуло на успіх операції відключення Starlink росіянам?

Інформація про контратаки Сил оборони на Дніпропетровщині збіглася у часі з болючим для росіян відключенням терміналів Starlink. Для того, аби розв'язати проблему використання цієї системи росіянами, з'явилися так звані "білі списки", до яких увійшли зареєстровані термінали. Ті, які реєстрації не мали, просто відключили.

І це стало справжньою проблемою для росіян, тому багато людей пов'язували наступальну операцію саме з відключеннями терміналів. Однак, як уточнив командир 1-го окремого штурмового полку Дмитро "Перун" Філатов у коментарі 24 Каналу, Сили оборони почали атакувати росіян ще до відключення Starlink.

За словами командира, якби відключення терміналів відбулося раніше, то й операція була б успішнішою.

На жаль, Starlink відключили пізніше, коли ми вже почали наступати. Якби це сталося на дві доби раніше, то ми б зайшли не на 12, а на 25 кілометрів вглиб,
– каже "Перун".

Дмитро "Перун" Філатов / Фото 1-го ОШП

Найперше успіх операції забезпечили кілька моментів. Перший з них – елемент несподіванки. Олександрівський напрямок був доволі неочікуваним для контратаки з огляду на те, що поруч дві справді складні та пріоритетні для обох сторін ділянки – Гуляйполе і Покровськ.

Крім того, для операції вдалося швидко сформувати наступальне угруповання. Як зауважив "Перун", командуванню Сил оборони вдалося його сформувати так, що при цьому жоден інший напрямок не послабили.

Крім підрозділів, які вже були на Олександрівському напрямку, до них перемістили частину підрозділів 8-го корпусу Десантно-штурмових військ, серед яких і 95-та бригада ДШВ. Олександр Кушнір, командир самохідного артилерійського дивізіону, у коментарі 24 Каналу підкреслив, що атака Сил оборони стала неприємним сюрпризом для ворога.

Вони нас там не очікували. Робота була спланована і втілена дуже добре. Проте не варто забувати, що противник сильний, він перегруповується та маневрує, намагається вести свої контратаки. Однак і ми робимо свою справу, як і повинні,
– каже офіцер.

Чи була у росіян лінія оборони на Дніпропетровщині?

Активний етап наступальної операції на Дніпропетровщині станом на другу половину березня завершився. На картах DeepState немає "синьої території", тобто такої, яка б означала повну зачистку та звільнення. Усі населені пункти, які вдалося відбити, зараз у сірій зоні. Як пояснюють самі аналітики, причина в тому, що у цих селах ще є поодинокі виявлення ворога.

Зачистка території потребує часу. Як пояснював командир батальйону "Сапсани" 30-ї ОМБр імені князя Костянтина Острозького Михайло "Депутат" Трач в інтерв'ю 24 Каналу, ворог використовує тактику "тисячі порізів" – тобто максимальної інфільтрації малих піхотних груп на певній території. При тому, що ворог на цій території є, він не має над нею повного контролю – росіяни ховаються у підвалах та ямах.

Саме те, що ворог не мав повного контролю над територією, сприяло українській контратаці, бо вибудувати оборону росіяни на Дніпропетровщині не встигли. Однак, як зауважує комбат, після цієї операції ворог може врахувати цей досвід і дещо змінити свою тактику.

Та ситуація, яка була на Дніпропетровщині, певною мірою була зумовлена тим, що ворог знайшов якусь шпарину. Вони побігли туди як таргани. Однак фактично повного контролю над територією у ворога не було. Бо якби це було так – то там була б побудована система оборони й звідти б їх було непросто вибивати. Ворог закріплювався там, займав якісь підвали й намагався просуватися далі. Водночас наші Збройні Сили змогли зачистити цю територію і відкинути ворога на ті позиції, де він був, а то і далі,
– пояснив Михайло Трач.

Михайло "Депутат" Трач / Фото 30-ї ОМБр

Речник 110-ї окремої механізованої бригади імені Марка Безручка Іван Секач у коментарі 24 Каналу також зазначив, що основна тактика росіян на Олександрівському напрямку була у вигляді "флаговтиків". Тобто росіяни малими групами ішли до певного населеного пункту і там вивішували свій прапор. Таким чином їхня пропаганда кричала про захоплення села.

Головне завдання росіян було демонструвати просування і робити "флаговтики". У результаті вийшло, що немає місць, де можна закріпитися, бо не було підготовлених ліній оборони. Тому було так, що в деяких селах навіть не було росіян, хоч ті раніше були захоплені, або ж там максимум 1 – 2 росіянина сиділи,
– пояснює Секач.

Хоча, вочевидь, після початку активних дій українських військ, росіяни таки почали готувати оборону в районі межі трьох областей. Однак у 110-й бригаді зауважують, що якби Україна мала достатньо ресурсу, то схожа операція була б можливою фактично на будь-якому напрямку фронту.

Якби в нас була достатня кількість особового складу для штурмових підрозділів, то в будь-якому місці було б те ж саме. Тобто росіяни застосовували таку тактику майже на всій ділянці фронту. Це далеко не Запорізький напрямок, коли дійсно був контрнаступ (у 2023 році, – 24 Канал) і коли кілька ешелонів оборони були підготовлені ворогом,
– каже Секач.

Яка ситуація на Дніпропетровщині зараз?

Станом на кінець березня окупованими залишаються села Маліївка і Запорізьке Дніпропетровської області. Усі інші – або в сірій зоні, або частково ще окуповані. Проте варто розуміти, що і DeepState часом оновлює карти із затримкою. З останніх оновлень, поки що, просування Сил оборони в районі села Березове.

Олександрівський напрямок станом на кінець березня / Карта DeepStateMAP

Водночас російські війська посилили тиск на іншому відтинку – в районі сіл Олександроград та Іскра на Донеччині та мали там просування в бік адміністративної межі з Дніпропетровщиною.

Загалом можна констатувати, що фаза з активним просуванням завершилася. Звісно, це не виключає подальших просувань наших військ уперед, проте вже не в таких масштабах, як це було у лютому.

Очевидно що після майже двох місяців з початку контратак, росіяни підтягують резерви на цю ділянку, аби запобігти подальшим просуванням українських військ. Однак тоді постає питання – звідки ворог бере резерви, якщо суміжні напрямки від Дніпропетровщини – Покровський і Гуляйпільський, зараз є основними пріоритетами росіян?

Чи вплинула контратака на Покровськ і Гуляйполе?

Фраза "між двох вогнів" може буквально схарактеризувати Олександрівський напрямок. На момент початку контратаки Сил оборони фактично половина усіх бойових зіткнень на фронті припадала на райони Покровська та Гуляйполя.

Сергій Лефтер, офіцер відділу комунікацій 7 корпусу Десантно-штурмових військ, який зараз відповідає за оборону в районі Покровська, у коментарі 24 Каналу зазначив, що контратака на Дніпропетровщині впливу на їхню зону відповідальності не мала. Ба більше, росіяни продовжують вести наступальні дії на Покровському напрямку.

Противник продовжує підтягувати свіжі резерви в райони Гришиного та Добропілля, намагаючись компенсувати дефіцит живої сили на передньому краї. Ворог розглядає Покровськ як вузлову точку для подальшого накопичення сил. Їхня мета – закріпитися на східних рубежах для подальшого просування в бік Гришиного. Проте станом на зараз ці спроби ми зупиняємо,
– підкреслює Лефтер.

Крім того, офіцер наголосив, що Покровськ залишається одним із пріоритетів Росії. Хоча ситуація дозволяє припустити, що ресурси, які могли бути призначені для остаточного захоплення Покровська, ворогу доводиться використовувати на іншому напрямку.

Можемо припустити, що гіпотетично, ті ресурси, які противник планував залучити для фінального ривка на Покровськ, наразі залишаються зв’язаними на Запоріжжі. І ворог змушений був обирати між двома амбіціями, не маючи достатнього кулака для одночасного успіху на обох векторах,
– каже Лефтер.

Щодо Гуляйполя, то на тактичному рівні ситуація на Олександрівському напрямку теж не мала значного впливу на цю ділянку. Як пояснив командир 1-го ОШП "Перун", на Гуляйпільському напрямку інше російське угруповання. Хоча в глобальному розрізі контратака на Олександрівському напрямку завадила планам ворога на Запорізьку область.

Як інформаційна тиша допомагає успіху на фронті?

Ще один момент успіху – інформаційна тиша. Про перебіг операції був мінімум інформації, здебільшого – спроби експертів та журналістів аналізувати наявну інформацію і будувати на її основі припущення. Коментарі з боку військових були обмежені та вкрай бідні на деталі.

Варто нагадати, що контрнаступ у 2023 році мав кілька причин провалу. І одна з, мабуть, найголовніших – те, що ворог був повністю готовим до нього. Напрямок наступу і взагалі сам наступ як такий не були секретом, тільки от коли дійшло до безпосередніх атак – виявилося, що росіяни чекали. Хоча, як пізніше згадували бійці, котрі першими ішли на прорив, зокрема з 47-ї ОМБр "Маґура", коли атаки провалилися, з'являлися думки, що насправді вони – відволікаючий маневр. Воїни мали надію, що насправді основний удар буде там, де ворог цього дійсно не чекає. Проте дива не сталося.

Тому в серпні 2024 року прорив Сил оборони на Курщину відбувався під повним інформаційним прикриттям. Іноземні партнери не знали про наміри України, тому і західна преса не публікувала "інсайти". Коли наші війська вже контролювали Суджу, іноземні журналісти телефонували і в Генштаб, і в Офіс Президента, але у відповідь було тільки мовчання. Лише на 6-й день операції президент Володимир Зеленський підтвердив, що наші війська діють на території Росії.

У 2026 році операція на Дніпропетровщині почалася також в умовах інформаційної тиші. У медіа був мінімум інформації про те, що відбувається на напрямку. Тривалий час єдине, що було відомо, це те, що щось відбувається і, вочевидь, хороше для нас. Це все.

Однак обмежену інформацію мали не тільки цивільні, але і самі військові. За даними джерел 24 Каналу в Силах оборони, командири нижчих ланок та навіть командири батальйонів не мали повної інформації про плани та поточну ситуацію на всьому напрямку.

Цю інформацію також підтверджує і командир 1-го окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла Дмитро "Перун" Філатов. Він наголосив, що саме так і мають проходити операції, бо чим менше людей знають про плани, тим менші ризики витоку інформації.

Ми зараз дійшли до висновку, що 80% успіху будь-якої операції – дотримання інформаційного вакууму і таємниці. Не всі у нас усвідомлюють, що треба менше розмовляти. Тому так і має бути,
– наголошує "Перун".

Як росіяни використовують інформаційну тишу і приписують собі перемоги?

Ні для кого не новина, що росіяни приписують собі вигадані успіхи. Ми це чудово бачили, коли росіян вибили з Куп'янська, але пропаганда заявляла про захоплення не тільки міста, але і селища Куп'янськ-Вузловий. Тоді всі ці спроби малювати успіхи розбивалися об те, що президент Зеленський опублікував відео, записане ним особисто на околицях Куп'янська.

Однак з Дніпропетровщиною була дещо інша ситуація – поки з українського боку була інформаційна тиша, ворог вирішив так само малювати успіхи собі. Один із найцікавіших кейсів – село Різдвянка Запорізької області.

Однією з головних цілей росіян на Олександрівському напрямку було селище Тернувате Запорізької області, яке ще й розташоване на межі з Дніпропетровщиною. Наприкінці січня росіяни під прикриттям туману навіть пробувати здійснити масований штурм, щоправда, він провалився.

І ось на роковини вторгнення 24 лютого, через кілька тижнів активних дій, Сил оборони на Олександрівському напрямку росіяни заявляють, що нібито захопили село Різдвянка Запорізької області, що на південному заході від Тернуватого. Також ворог за час контратак на Олександрівському напрямку заявив про окупацію кількох сіл неподалік Гуляйполя та Біляївки Дніпропетровської області на Покровському напрямку. Усі ці населені пункти розташовані на відстані кількох кілометрів від сірої зони, то що вже казати про безпосередню лінію зіткнення?

Міноборони Росії заявляє про нібито захоплення Різдвянки / Скриншот

Однак навіть від сірої зони село було ще на відстані кількох кілометрів / Карта DeepStateMAP

Олександр Кушнір, командир самохідного артилерійського дивізіону 95-ї бригади ДШВ певен, що заяви російської пропаганди мають виключно політичний мотив.

Тут чисто політична мета. І, наприклад, так було в Куп'янську, коли (росіяни, – 24 Канал) отримали медалі й ордени за захоплення міста і думали, що може десь потім вдасться просунутися. А не вийшло,
– каже Кушнір.

Хоча протягом останніх тижнів росіяни не заявляють про просування на Олександрівському напрямку, натомість міноборони Росії "годує" авдиторію контентом з нібито успішними ураженнями позицій Сил оборони.

Чи вдалося зірвати наступ на Запоріжжя?

Повернемося до Тернуватого. Раніше вінтерв'ю 24 Каналу командир 3-го механізованого батальйону 110-ї ОМБр імені Марка Безручка пояснював, що це селище є панівною висотою і його захоплення росіянам потрібне було для подальшого наступу на напрямку до траси Донецьк – Запоріжжя. Звідти – безпосередньо до останнього.

Контратака Сил оборони завадила зокрема планам росіян захопити Тернувате і вийти на запорізьку трасу. У найближчій перспективі російський наступ на Запоріжжя зірваний, або радше поки відтермінований, бо росіяни явно не полишатимуть спроб.

Командир 1-го ОШП Дмитро "Перун" Філатов наголошує, що якби ворог не залучив резерви для відбиття атак Сил оборони, то цілком вірогідно, що їх би застосовували для того, аби підійти до Запоріжжя.

Важливим є те, що ми змушуємо противника використовувати свої резерви не для нарощення наступу, а для відбиття наших наступальних дій. Якби ми не зробили цього тут, вони б почали наступ на Запоріжжя, нарощували б тиск з Гуляйпільського напрямку, пробували б оточити Оріхів і виходити на оперативну глибину, щоб здійснювати тиск на саме Запоріжжя,
– каже "Перун".

Хоча загрози повністю для Запоріжжя не зникають. І мова не йде про те, що росіяни можуть захопити обласний центр, а про те, що вони прагнуть підійти до нього настільки близько, щоб спустошити постійними обстрілами.

Росіяни все ще прагнуть втілити "гуляйпільський" сценарій для Оріхова – підійти зі сходу і разом з тим взяти під вогневий контроль всі шляхами з півночі. Однак російські плани на Запорізьку область контратака на Олександрівському напрямку суттєво попсувала.

Контрнаступ чи контратака – що відбулося на Олександрівському напрямку?

У лютому операцію Сил оборони поспішили назвати контрнаступом, що насправді ним не є. Це, як пояснюють і самі військові, – контратака. "Перун" з 1-го ОШП називає такі атаки необхідністю.

Ми не те, що вимушені, нам необхідно проводити наступальні операції на тих ділянках фронту, де це не вигідно ворогу. Це як у боксі – ти можеш добре захищатися, але за захист балів не дають. Неможливо виграти, якщо постійно лише відбиватися,
– наголошує командир.

Однак операція Сил оборони очевидно матиме наслідки для фронту. Найперше – ворогу доводиться коригувати плани на свою весняну кампанію, яка вже зазнає невдач – ворожі війська відкинули від запорізької траси, просування в районі Гуляйполя, Костянтинівки чи Покровська даються величезною кров'ю, а штурм в районі Лимана, який готували півтора місяця, зазнав краху. Хоча, звісно, це не означає, що кампанія скінчилася і що ворог повністю ослаблений.

Михайло "Депутат" Трач, командир батальйону "Сапсани" 30-ї ОМБр, певен, що після подій на Олександрівському напрямку росіяни будуть коригувати свою тактику, оскільки інфільтрація та "тисячі порізів" використовують майже на всьому фронту.

Після цього противник має коригувати свої подальші дії. Тобто на Дніпропетровщині були залучені певні резерви, були сподівання на створення додаткового тиску. Однак це не вдалося. Коригувати доведеться не тільки в районі межі трьох областей (Донецької, Запорізької та Дніпропетровської, – 24 Канал), але й загалом у війську,
– каже "Депутат".

Майже всі, з ким ми спілкувалися в межах підготовки цього матеріалу наголошують на плануванні операції, адже воно було успішним попри те, що доводилося переміщувати деякі підрозділи й робити це так, щоб не ослабити інші ділянки, і так, щоб це стало сюрпризом для росіян.

Сили оборони змогли здійснити успішну локальну контратаку на неочікуваному для ворога напрямку. Це хороший знак для нас, однак не можна недооцінювати ворога.

Важливо. І жодна операція не буде можливою, якщо тил не підтримуватиме армію. Є багато способів допомагати війську, на якому зараз весь тягар цієї війни. Найпростіший спосіб – донат на збір. Зараз сайт 24 Каналу збирає на бус VW T5 для 160 окремої механізованої бригади. Переходьте за посиланням і долучайтеся.
Більше зборів на потреби Сил оборони ви можете знайти на нашому сайті Благодійного Фонду 24. Там же є і звіти за вже закриті збори.