Не "плакучая іва" – як правильно назвати це відоме дерево

Чи є в українській мові слово "іва", розповідаємо з посиланням на ресурс "Горох".

Як правильно українською: "іва" чи "верба"?

У сучасній українській мові часто виникають питання щодо правильного вживання назв рослин, зокрема таких поширених, як "іва" та "верба". Обидва слова пов’язані з одним ботанічним родом, але їх уживання має свої стилістичні, діалектні та нормативні особливості.

Розглянемо, яке слово є питомо українським, у яких випадках доречно вживати кожне з них, а також звернемося до авторитетних словників.

А стосовно форми "плакучая іва", то українською – плакуча верба, рослина з характерним повислим гіллям, що росте біля водойм. І нагадаємо, що в українській мові немає закінчень "-учий", "-ючий".

Слово "верба" є традиційним і нормативним для української мови. Воно широко засвідчене в народній творчості, художній літературі та фольклорі: "Без верби і калини нема України".

Це слово охоплює різні види дерев і кущів роду Salix, яких понад 400 видів, і є загальновживаним: дерево або кущ родини вербових із гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими дводомними квітками. Цвіте ранньою весною, і її пухнастий цвіт є головним символом і атрибутом Вербної неділі, яку цьогоріч святкують 5 квітня.

Чому святять вербу: дивіться відео

Натомість слово "іва", та навіть написання через "и" та "ї", також існує в українській мові, однак має обмеженіше використання. Воно зафіксоване в словниках як діалектизм і синонім до "верби":

• івина
• єва
• євина
• ив'як
• ива
• ивина
• ивка
• їва
• івель
• івика
• ївка.

Крім того, це слово відобразилося в іменах: жіночі імена – Іва та Іветта та чоловіче – Іво, Ів, Іве.

Цікаво! В українців верба – це особливе дерево. Вона міст між світами – земним і небесним. Її коріння п'є воду з глибини, оскільки вона росте там де достатньо води, а гілля тягнеться в небо. Тому вона була провідницею між зримим і невидимим. А ще вважається, що верба забирає душевний біль, в народі казали: "Розкажи вербі – стане легше". Верба – символ жіночої сили: ніжна, м'яка, сильна, гнучка, живуча.

Втім, більшість академічних джерел, вважають правильним слово "верба":

• Словник української мови в 11 томах (СУМ-11): подає "іва" як різновид верби або синонім до неї.
• Великий тлумачний словник української мови (редакція В. Бусел): фіксує обидва слова, але основним вважає "верба".
• Етимологічний словник української мови: вказує на спільне походження назв, але підтверджує ширше вживання "верби" в українській традиції.

Саме слово "верба" в українській мові зафіксоване у народній творчості – піснях, прислів'ях та приказках.

А ще чимало прізвищ – Верба, Вербець, Вербицька та інші та назвах населених пунктів – Верби в Житомирській та Херсонській областях.

Отже, обидва слова – "іва" і "верба" – є в словниках. Проте з огляду на мовну норму, традицію та стилістичну доречність, у більшості випадків слід надавати перевагу слову "верба".